Містер Мерседес - Стівен Кінг

— Йо?

— Щойно вони нас помітили, і зразу ж розлітаються зі строю. Диви-но, он

пішов ще один.

Вони якраз наближаються до перехрестя Лоубраяр-авеню і Страйк-стрит, і

там хлопець у тренувальній куртці з емблемою «Клівленд Кавальєрс»[315]

(завеликій і абсолютно недоречній у такий теплий день) раптом залишає

стіну, під якою він був огинався, і з похиленою головою швидким кроком

рушає вздовж Страйк-стрит. На вигляд йому років тринадцять.

— Може, він оце згадав раптом, що сьогодні в школі уроки, — каже Лаверті.

Розаріо сміється:

— Якби ж то так.

Тепер вони наближаються до перехрестя Лоубрайар і авеню імені Мартіна

Лютера Кінга. МЛК-авеню — це ще одна жвава вулиця в цьому гетто, і цього

разу з півдюжини хлопців, що стовбичили на ній, раптом вирішують, що вони

мають нагальні справи в якихось інших місцях.

— І цей стрій розлітається, от і гаразд, — сміється Лаверті. Сміється, та

не дуже радісно насправді. — Слухай, де б ти хотіла поїсти?

— Давай-но подивимося, чи стоїть той фургон на Рендолф-стрит, — каже

вона. — У мене настрій на тако[316].

— Сеньйор Тако — це саме те, — погоджується він. — Але давай відгорнемо

вбік боби, окей? Нам ще чотири години в цьому… ого. Ану поглянь, Розі, це

дивно.

Прямо попереду з передніх дверей певного закладу виходить якийсь чоловік

з довгою коробкою для квітів. Це дивно, тому що там не квіткова крамниця; це заклад, що зветься «Король Порядності — Ломбард & Кредити». Не менш

дивно й те, що чоловік цей на вигляд білий, а вони зараз перебувають у

найчорнішій частині Лоутавна. Він підходить до брудно-білого фургона

«Еконолайн»[317], який стоїть на жовтому бордюрі: штраф двадцять

доларів[318]. Проте Лаверті з Розаріо голодні, вони мріють про тако з тим

пікантним соусом, що його Сеньйор Тако тримає просто на шинквасі, і

напевне вони б на це не зважили. Мабуть, не зважили б.

Але.

З Девідом Берковіцом був штрафний квиток за парковку. З Тедом Банді були

несправні задні фари[319]. А сьогодні для того, щоб змінити світ, вистачає коробки для квітів з погано закладеними клапанами на її торцях.

Коли той парубок намацує ключі до свого старого фургона (навіть імператор

Монго Мін не ризикнув би залишити незамкненою свою машину у

Лоутавні[320]), коробка перехиляється донизу. Її торець розкривається і

дещо з неї частково вислизає.

Парубок підхоплює ту річ і встигає засунути назад раніш, аніж вона

випадає на асфальт, проте Джейсон Лаверті відбув два тури в Іраку, тож

він може впізнати гранатомет, коли його бачить. Він вмикає мигавку й

вирулює позаду парубка, котрий озирається з переляканим виглядом.

— Зброю! — гукає Лаверті своїй напарниці. — Наголо!

Вони вилітають з дверей, кожен із затиснутими в обох кулаках «Глоками», націленими в небо.

— Киньте коробку, сер, — кричить Лаверті. — Киньте коробку й покладіть

руки на фургон! Нахиліться вперед. Негайно.

Недовгу мить парубок — йому приблизно сорок, шкіра оливкового кольору, похилі плечі — притискає собі до грудей коробку ще міцніше, немов дитину.

Але коли Розі Розаріо опускає пістолет, націлюючись йому в груди, він

кидає коробку. Вона розвалюється, відкриваючи те, що Лаверті на око

визначає, як протитанковий гранатомет російського виробництва «Хашим».

— Свята срака! — мовить Розаріо, а потім: — Туді, Туді, у мене іде…

— Офіцери, опустіть вашу зброю.

Лаверті не відриває очей від парубка-«гранатометника», але Розаріо

обертається і бачить якогось сивочолого білого у синій куртці. У вусі в

нього навушник, а в руці власний «Глок». Перш ніж вона встигає в нього

бодай щось перепитати, вулиця вже повна людей у синіх куртках, і всі вони

біжать до закладу «Король Порядності — Ломбард & Кредити». В одного з них

у руках брус-таран «Стінгер», той, що його копи називають бейбі-

двероламом[321]. На спинах їхніх курток вона бачить літери ATF[322] й

відразу отримує оте безпомилкове відчуття «я вступила в лайно».

— Офіцери, опустіть вашу зброю. Я агент Джеймс Косинський, Ей-Ті-Еф.

Лаверті каже:

— Може, як на вашу ласку, хтось із нас двох спершу замкне на ньому

кайданки? Просто питаю.

Агенти «Ей-Ті-Еф» ломляться у ломбард, як передріздвяні покупці у

«Волмарт» в Чорну п’ятницю[323]. На протилежному боці вулиці вже

збирається натовп, поки що надто ошелешений кількістю спецагентів, щоб

почати закидувати їх лайкою. Або камінням, як на те пішло.

Косинський зітхає:

— Та вже можете, — каже він. — Запізно нам коня сідлати.

— Ми не знали, що ви тут щось ведете, — каже Лаверті. Тим часом руки

парубка-гранатометника вже в нього за спиною, зап’ясток до зап’ястка.

Добре видно, що для нього це не перше родео. — Він відмикав цей фургон, і

я побачив, як оте висунулося з торця його коробки. Що я мусив ще іншого

робити?

— Те, що й зробили, звісно.

З нутрощів ломбарду лунають звуки битого скла, крики й гупання брус-

тарана, що уже взявся до роботи.

— Раз ви вже тут, то от що я вам скажу, чому б не посадовити містера

Кавеллі на заднє сидіння вашої машини, а вам самим зайти досередини.

Побачите, який у нас улов.

Поки Лаверті з Розаріо ескортують заарештованого до свого крузера, Косинський занотовує їхній номер.

— Агов, — питає він, — то хто ж з вас Туді, а хто Малдун?

11

У той час, коли ударна спецгрупа «Ей-Ті-Еф» на чолі з агентом Косинським

починає обстежувати приховане за скромним фасадом закладу «Король

Порядності — Ломбард & Кредити» його бездонне складське приміщення, певний сірий седан «мерседес» зупиняється біля бордюру навпроти садиби №

49 на В’язовій вулиці. За кермом Ходжес. Сьогодні Холлі їде на

пасажирському сидінні поряд із водієм — тому що, як вона запевняє

(принаймні певною мірою логічно), це більше її машина, аніж їхня.

— Хтось є вдома, — показує вона рукою. — Оно, стоїть дуже погано

доглянута «Хонда Сівік»[324] на під’їзній алеї.

Ходжес звертає увагу на якогось старого, що човгає до них від дому, який

стоїть на протилежному боці вулиці.

— Зараз я балакатиму з отим Пильним Громадянином. Ви двоє тримайте роти

замкненими.

Він опускає своє віконце.

— Чим можу допомогти вам, сер?

— Я думав, що сам можу вам чимось допомогти, — відповідає старий дядько.

Його сині очі уважно роздивляються Ходжеса та його пасажирів. А також

машину, що не дивує Ходжеса. Це вельми добра машина. — Якщо ви шукаєте

Брейді, вам не