Містер Мерседес - Стівен Кінг
— Ми не розлючені, — каже Джером. — Просто здивовані.
«Точніше вже сказати, шоковані», — думає собі Ходжес.
— Я весь ранок просиділа в своїй кімнаті, вивчала в інтернеті місцеву ай-
ті-спільноту, але там, як ми й думали, сотні всяких-різних. Мама з
дядьком Генрі поїхали з дому з кимсь побалакати. Про Джейні, я гадаю. Я
здогадуюсь, що знову буде похорон, але я навіть думати не можу про те, що
лежатиме в тій труні. Від цього я плачу й плачу.
Авжеж, великі сльози вже котяться їй по щоках. Джером обіймає її однією
рукою. Вона дарує йому сором’язливий, вдячний погляд.
— Інколи мені важко думати, коли моя мати поряд. Це так, немов від неї
надходить якесь завадне випромінювання мені в голову. Здогадуюсь, як це
дико звучить.
— Не для мене, — каже Джером. — Я відчуваю те ж саме, коли поряд моя
сестра. Особливо коли вона крутить музику того свого клятого бой-бенду.
— Я пішла знову до комп’ютера Олівії і подивилася її електронну пошту.
Джером ляскає себе по лобі:
— От лайно! Мені навіть у голову не спливло подивитися її електронне
листування.
— Не хвилюйтесь, його там не знайшлося. Вона була зареєстрована на трьох
ресурсах: «МакМейл», «Джімейл» і на «ЕйОу-Пекло»[304]… але всі три теки
виявилися порожніми. Можливо, вона вичистила їх сама, але я так не думаю, тому що…
— Тому що на панелі екрана й на жорсткому диску залишилося повно всякого-
різного, — завершує за неї Джером.
— Саме так, правильно. У її придбаннях з «айТьюнз» є «Міст через річку
Квай»[305]. Я ніколи не дивилася цього фільму. Треба буде його
переглянути, якщо нагодиться можливість.
Ходжес дивиться в бік «Дискаунт Електронікс». З цим сонцем, що яскраво
відбивається у вітринах, неможливо сказати, чи стежить хтось звідти за
ними. Він тут почувається надто відкритим, наче жук на камені.
— Давайте трохи прогуляємося, — каже він і веде їх у бік «Туфель Савой»,
«Барнс & Нобл» і крамнички «Радісні фрогурти Вайті»[306].
Джером каже:
— Продовжуйте, Холлі, нумо. Ви мене так просто з розуму зводите.
Це спонукає її до усмішки, від якої вона набуває старшого вигляду. Більш
на свій вік. І щойно вони опиняються подалі від великих вітрин «Дискаунт
Електронікс», Ходжес почувається краще. Йому цілком ясно, що Джерому
приємно спілкуватися з Холлі, і сам він відчуває те саме (більш-менш
попри власне бажання), але ж це так принизливо — виявити, що тебе
обскакала залежна від «Лексапро» невротичка.
— Він забув прибрати свою програму ПРИВИДИ, отже, я й подумала, а може, він також забув почистити її поштовий кошик на сміття, і виявилася права.
Там знайшлася десь дюжина послань від «Дискаунт Електронікс». Деякі з них
були повідомленнями про розпродажі — як от цей, що в них зараз, хоча я
можу закластися, що ті DVD-диски, які в них залишилися, нікому не цікаві, мабуть, якісь корейські фільми чи щось таке, — а деякі з тих послань були
купонами на двадцятивідсоткову знижку. У неї там також були купони на
тридцятивідсоткову знижку. Тридцятивідсоткові купони були на наступні
виклики «Кібер-Патруля». — Вона зітхає. — Ну, й ось я тут.
Джером втупився в неї очима.
— Отже, вистачило лише цього? Лише зазирнути до теки її видалених
поштових повідомлень?
— Не дивуйтесь аж так, — каже Холлі. — Щоб упіймати Сина Сема, вистачило
одного штрафного квитка за парковку. Поки чекала на вас, я обійшла й
подивилася там, ззаду, — каже Холлі. — На їхній веб-сторінці сказано, що
в них у «Кібер-Патрулі» троє ай-ті-фахівців, і там, позаду, стоять три
зелених «Жуки». Тому я думаю, що той парубок сьогодні працює. Ви його
заарештуєте, містере Ходжес? — Вона знову кусає собі губи. — А якщо він
відбиватиметься? Я не хочу, щоб ви постраждали.
Ходжес напружено думає. У «Кібер-Патрулі» три комп’ютерних техніка: Фробішер, Хартсфілд і Лінклаттер, худа білявка. Він майже впевнений, що
це мусить бути або Фробішер, або Хартсфілд, і хто б із них це не був, він
не готовий побачити, як крізь двері до них заходить kermitfrog19. Навіть
якщо Містер Мерседес не почне тікати, він не зуміє вмент приховати свій
шокований вираз впізнання.
— Я йду досередини. Ви двоє залишаєтесь тут.
— Ідете туди без жодного прикриття? — питає Джером. — Та ну, Білле, я не
вважаю це дуже му…
— Зі мною все буде гаразд. На мене спрацює елемент неочікуваності, але
якщо я не повернуся за десять хвилин, телефонуйте дев’ять-один-один.
Втямили?
— Так.
Ходжес показує на Холлі:
— Ви тримайтеся поряд із Джеромом. Щоб мені не було більше розслідувань у
ролі самотньої вовчиці.
«Хто б ото казав», — думає він про себе.
Вона покірно киває, і Ходжес відразу рушає геть, щоб не дати їм
можливості втягнути його в подальшу дискусію. Наблизившись до дверей
«Дискаунт Електронікс», він розстібає на собі піджак. Вага батьківського
револьвера при його грудній клітці відчувається втішливо.
7
Дивлячись на Ходжеса, як той заходить до магазину електроніки, Джером
раптом загадується питанням:
— Холлі, а як ви сюди дісталися? На таксі?
Вона хитає головою і показує на парковку. Там, за три ряди далі від
Джеромового «ренглера», стоїть сірий седан «мерседес».
— Він стояв у гаражі. — Вона помічає розверстий з подиву рот Джерома та
вмить стає в оборону: — Я вмію кермувати машиною, щоб ви знали. У мене
чинні водійські права. У мене ніколи не було аварій, і в мене є страховка
«Безпечного водія». Від «Олстейт»[307]. А ви знаєте, що чоловік, який
знімається в рекламі «Олстейт» на телебаченні, був колись президентом у
«24»[308]?
— Ця машина…
Вона хмуриться, явно збентежена.
— Які проблеми, Джероме? «Мерседес» стояв у гаражі, а ключі лежали в
кошику в передньому холі. То які тут проблеми?
Ум’ятин більше нема, помічає він. Замінено лобове скло й фари. Автомобіль
виглядає, як новенький. Ніколи не здогадатися, що його було використано
для вбивства людей.
— Джероме? Ви гадаєте, Олівії б це не сподобалось?
— Ні, — відповідає він. — Мабуть, ні.
Він уявляє собі цей радіатор заляпаним кров’ю. Як з нього звисають уривки
пошматованого одягу.
— Він зразу не заводився, акумулятор сів, але в гаражі у неї є отой
портативний зарядно-пусковий блок, а я знаю, як ним користуватися, бо
такий був колись і в мого батька. Джероме, якщо містер Ходжес не
