Місце під зорями - Анні Кос

— Я маю право…

— Негайно. 

Ульф важко проковтнув клубок у горлі й кивнув:

— Так, мій лорде.

Хальвард розтиснув пальці й відвернувся. Його дихання здалося Ульфу значно важчим й швидшим, ніж зазвичай. Правитель пройшовся по кімнаті, відчинив стулки віконниць, сперся руками в підвіконня, намагаючись заспокоїтися. А потім різко повернувся й зніс зі столу, що стояв поруч, папери, чорнильницю й приладдя для письма:

— Трясця, Ульфе, невже не розумієш?! — герцог провів пальцями по волоссю, наче намагався видерти його. — Мені потрібен поруч хтось з тверезою головою і ясними думками, а не схиблений на крові месник. Друг, а не найманець, розвідник чи кат.    

Повисла така тиша, що шерхіт листя на деревах здався Ульфу оглушливим.

 — Розумію, вибач, — Чорний Вовк змусив себе відвести погляд від тіней, що звивалися на мармуровій підлозі, наче живе продовження чорнильної плями. — Але такі покидьки, як той найманець, Сіф Йонна чи ясновельможний, не мають ходити по землі.

— Згоден. — Одним помахом руки Хальвард розвіяв тіні. — Чаша мого терпіння теж не безмежна: Сабір загрався, треба поставити його на місце. Він наважився підняти руку на близьку мені людину, захищати яку я повинен і як друг, і як покровитель. Імператор хоче грати по-справжньому? Подивимося, чи готовий він до цього. У Дармсуді напевно чекають звісток від найманців, з мого боку було б неввічливо змушувати ясновельможного чекати. Але ти не матимеш до цього відношення. Затямив? 

— Але…

— Таке моє рішення, — відрізав правитель.