Обрані - Надія Філіпська
– Кіро! Відчиняй! – гукав Річард, стукаючи у двері невеличкого будиночка в Орсені. Карі очі обраного стали майже чорними, явна ознака того, що він сердиться.
Двері прочинилися, але на порозі стояла Аделіна.
– Річарде, вона поїхала, – беземоційно відповіла дівчина.
– Схоже ми розминулися. Добре, поїду в Школу.
– Ні Річарде, вона ПОЇХАЛА! – Аделіна зробила наголос на останньому слові.
Обраний якусь мить ще дивився на Аделіну нічого не розуміючи, а іншої миті прийшло розуміння.
– Коли? – на зміну злості прийшло занепокоєння. – Що сталося? Чому вона поїхала? – обраний мав купу питань.
– Сьогодні рано вранці. Коли я прокинулася, її вже не було. Ходімо, – Аделіна запросила Річарда в будинок.
Обрана пройшла на кухню. Не зважаючи на похмурий день, тут було достатньо світла.
– Тримай, – дівчина протягнула Річарду свитки, списані дрібним почерком, які весь цей час тримала в руках.
Обраному було достатньо одного погляду, щоб зрозуміти, що його писала Кіра. Він взяв свитки з рук Аделіни і збирався сісти на найближчий табурет.
– Ні, – несподівано вигукнула Аделіна.
Обраний застиг, боячись пошевелитися. Він здивовано подивився на дівчину, очікуючи пояснень.
– Сядь на інший, – вже спокійно попросила обрана.
Річард вибрав інший табурет і тільки почав читати, як у тиші маленької кухні спочатку зовсім тихо, а потім все голосніше почулося бурчання. Обраному здалося, що звук долинає з сусіднього стільця. Чоловік лише злегка скосив погляд на порожній табурет, з якого доносилося бурчання, і продовжив вивчення свитків.
– Цього не може бути! – обраний подивився на Аделіну, шукаючи підтримки.
Бурчання ставало все голоснішим але Аделіна ніяк на нього не реагувала.
– Написано досить реально, – відповіла обрана. – Звідки вони у Кірстен?
– Ці свитки Кіра знайшла в Приті. Вона казала щось про Рукопис часів Протистояння. Отже, все що казав той маг у Приті – правда, – чоловік не міг повірити.
Річард задумливим поглядом обводив кухню, доки в поле зору не потрапив табурет. Придивився до нього, і несподівано зрозумів, що він не пустий. На табуреті сидів Блек і спостерігав за обраними. Дроф був майже прозорим, і можна було помітити лиш його контури, які трохи викривляли простір навколо тварини.
Зрозумівши, що його виявили, Блек зістрибнув з табурету і на мить зник з поля зору обраного. З'явився він уже біля ніг Аделіни, повернувши своє звичне чорне забарвлення.
– Блек, відійди, не до тебе зараз, – Аделіна невдоволено відпихнула тварину.
Дроф і не думав слухати її, і так само наполегливо вимагав уваги.
– Схоже він голодний, – помітив обраний.
Річард відчував себе більш впевнено, коли Блек прийняв свої звичні обриси і забарвлення.
– О, а ти дійсно правий, – вигукнула Аделіна і побігла до кладової.
Річард тим часом перечитував свитки. Через декілька хвилин Аделіна повернулася з їжею. Дроф швидко накинувся на м'ясо, а дівчина сіла за стіл.
– Генріх Ройберг та Кірстен Ройберг. Гадаєш це просто співпадіння? – запитала обрана.
– Ох, якби мені хотілося вірити у співпадіння, – зітхнув Річард. – Але нажаль, все вказує на те, що вона нащадок Генріха. Кіра вміє управляти чистою стихією, вона з легкістю оволоділа магією стихій. Ти б бачила, яку вправність зі стихіями вона показувала четвертому курсу!
– Ти підглядав? – здивовано запитала Аделіна, адже після першого заняття, у якого виявилося дуже багато спостерігачів, Кіра нікому не дозволяла навіть здалеку спостерігати за заняттям.
– Так, – зізнався Річард. – Вона ніколи не показувала свої здібності в повній мірі.
– Річарде, виходить що здібності Кіри перевищують здібності Стефана і Клеменса. Якби вони тоді знали правду, можливо для Кірстен все б склалося інакше...
Чоловік спостерігав за дрофом, обмірковуючи слова Аделіни. Блек тим часом уже доїв м'ясо і зайняв місце на табуреті. Зручно влаштувавшись на ньому, дроф поступово ставав прозорим, і через декілька хвилин стілець став абсолютно «порожнім». Скільки обраний не дивився на нього, так і не зміг розглянути контурів дрофа. Аделіна витівок Блека навіть не помічала. Схоже, живучи з дрофом і не до такого звикаєш.
– Тепер мені зрозуміла цікавість магів до Кіри. Схоже, вони теж знають реальну історію виникнення обраних, і раніше за нас знали про походження Кіри.
– Річарде, вона у небезпеці!
– Так, і я в цьому винен.
– Ти про що? – здивувалася обрана.
– Я обіцяв дізнатися, що сталося з її рідними, адже у Кіри були лише підозри. Я неодноразово їздив у Леск, але так і не зміг нічого відшукати. Маги не видають своїх таємниць.
– Я думаю, Кірстен все розуміє.
– Розуміє. Але не полишає надії дізнатися правду. Треба її відшукати якнайшвидше, поки маги не дісталися до неї!
– Не поспішай. За цей місяць Кірстен багато чого вивчила, і зуміє себе захистити. А нам потрібно все обдумати, адже ми не знаємо куди Кірстен зібралася. Поїхали до Школи, впевнена Магістр підкаже, як нам діяти.
