Місце під зорями - Анні Кос

Хальвард зробив крок уперед — і миттєво перетворився. Темрява, випущена на волю, зметнулася за спиною двома темними крилами й приховала від сторонніх очей людську постать. Йорунн мовчки рушила слідом, під її ногами метушилися в'юнкі тіні, що зрештою перетворилися на гнучке лускате тіло. 

Демон вишкірився. Усього два-три змахи темними шкірястими крилами — і ось вже він застиг між двома новими супротивниками й порталом. Гончаки за його спиною жваво завили, кігті на їхніх лапах зашкребли відполіроване каміння площі, залишаючи на рівній поверхні криві борозни. 

— Нарешті, — задоволена посмішка викривила його губи. — Я вже думав, не з'явитеся. 

Хальвард не відповів, лише прискорив крок і оголив меч. У долоні демона виник вигнутий клинок. Брамник вказав ним уперед, гончаки зірвались з місця. Втім перш ніж їм вдалося дістатися людей, шлях їм перетнув напівзмій Йорунн. Лускате тіло ковзнуло у повітрі, наче вугор у воді, та обвилося навкруг першого ж демона. Ляснули гострі зуби, повітря розірвало жалісне скиглення, хлюпнула темна кров. Гончак завалився на бік, судомно шкребучи лапами, а напівзмій вже рушив до наступної жертви. Хальвард і Йорунн не стали розмінюватися на дрібноту. Декілька вдало кинутих лез з темряви, пара випадів сталі — і між ними й демоном не залишилося нікого.

— Ну добре, доведеться бруднитися власноруч, — демон м’яко перекотився з п’яток на носки, наче примірювався до відчуття твердої поверхні під ногами. Потім змахнув клинком, крутнув його в руках, відверто випробовуючи обмеження фізичного світу. — Ти набрид мені, покруч, час покінчити з твоєю зогнилою родиною. 

Хальвард не озвався, лише обмінявся швидкими поглядами з Йорунн. Вона зрозуміла без слів й рушила по колу так, аби демон був змушений слідкувати одразу за двома напрямками. Її змій зашипів й усім тілом притиснувся до землі, ніби чекав слушного моменту, аби стрибнути уперед.

— Що, навіть не спитаєш, чому вбити тебе буде для мене особливо приємно? — демон наче жартуючи випустив навколо себе кілька тіней, що миттєво перетворитися на шиплячих змій. — Ну то поясню сам. Твій жалюгідний батько зіпсував усі плани, що я створював десятиріччями. Він вкрав мій найкращий витвір мистецтва, справжню коштовність: найталановитішу з напівдемонів, що мала б успадкувати мою владу. Через це мені довелося чекати кілька поколінь! — червоні очі спалахнули від гніву й роздратування. — Але зараз я тут, я все одно досяг мети. І якщо вже старий герцог не дочекався на мене особисто, його борги віддаватимеш ти, байстрюче. Я заберу в тебе найдорожче, як колись забрали в мене. І почну... — його погляд раптово метнувся до Йорунн, — з неї.