Місце під зорями - Анні Кос

— Не всім нам судилося знайти своє місце під зірками. Мейрам ніколи не належала собі, гадаю, це була втеча від власних страхів. Спроба наздогнати й спіймати щастя, про яке вона тільки чула, але ніколи не бачила.

— А якщо я скажу, що розлука — це єдиний спосіб захистити її та її сина, ти повіриш мені? Утім, не відповідай... У будь-якому разі я не зміню свого рішення. Саад залишиться в новій родині, і, якщо стихії будуть прихильні до нього, ніколи не дізнається про те, з якої сім’ї походить. Можливо, він стане єдиним за сторіччя представником роду Фарріт, що проживе по-справжньому нормальне життя.

Ясновельможний нарешті остаточно розслабився, схоже, біль все ж поступився простій втомі. 

— Мені шкода, що ви обидва метушитеся, як звірі, замкнені в клітці. Самі викували товсті прути й повісили на ворота важкий замок, — тепла рука Арселії накрила очі Сабіра, відсікаючи зайве світло. — Але ключ все ще у тебе в руках й буде там завжди.

— Немає сенсу міркувати про це зараз. Спершу я повинен пройти власний шлях до кінця. Звільнитися від тягаря. Іншого виходу немає, — прошепотів ясновельможний і стиснув її руку. — Будь ласка, побудь зі мною, поки я не засну. Дозволь хоча б уявити, як це: жити в спокої. 

***

Поступово обличчя Сабіра пом'якшилося, дихання стало рівним і глибоким, руки розслабилися, і Арселія акуратно вивільнила занімілі пальці. Вона тихо піднялася, намагаючись рухатися так плавно, щоб навіть її прикраси не видали жодного зайвого звуку. Довгі, оздоблені багатою вишивкою спідниці Арселія підібрала, щоб тканина не шаруділа, й навшпиньки попрямувала до дверей. Сабір важко зітхнув, напружився всім тілом, але все ж не прокинувся.

Однак раптом Арселія зупинилася і кинула швидкий погляд на робочий стіл чоловіка, завалений паперами. Хвилину повагавшись, вона все ж зробила крок убік. І завмерла.

Стільки років при дворі — і жодного разу вона не відчувала бажання втрутитися в політичні ігри імперії. Ба більше, всіма силами намагалася триматися від них якомога далі. Перший час після коронації її уваги шукали багато знатних панів. Формально вони лише наносили ввічливі візити, а по суті постійно просили протекції або допомоги у рішенні важливих для себе питань. Арселія твердо відмовила всім, даючи зрозуміти, що її роль при дворі полягає зовсім в іншому. 

Вона пам'ятала, як одного разу дала самій собі слово бути до кінця чесною в усьому, що мало відношення до їхніх із чоловіком стосунків. Не тому, що розраховувала на його кохання, а тому, що знала — це єдиний спосіб вижити поруч із ним. Попри складний характер, напади гніву і повну зневагу до черні, Сабір чудово відчував брехню, знав про всі підводні течії Золотого двору і бачив наскрізь якщо не всіх своїх наближених, то дуже багатьох.

Так, сам він із легкістю зраджував, обманював і маніпулював навколишніми, смикав за ниточки жадібності, марнославства і жаги до влади. Він міг забрати чуже життя без вагань, якщо того вимагали його інтереси. Однак було те, що він по-справжньому цінував у людях: чесність. Не вірність і відданість трону, а силу характеру, потрібну для того, щоб зважитися сказати правду, дивлячись в очі смерті. 

За всі роки, проведені поруч із чоловіком, Арселія не збрехала йому жодного разу. Саме це викликало в ясновельможному глибоку повагу. Бідна дівчинка Нура змогла дати володареві величезної імперії те, що він не міг купити ні за гроші, ні за титули: почуття абсолютної довіри. Можливо, тільки це й утримувало понівечений розум Сабіра від остаточного падіння в безодню.

І ось тепер Арселія зупинилася за кілька кроків від того, щоб зруйнувати їхній тендітний зв’язок. Вона знала, що Сабір не схвалить її втручання в їхні з Мейрам стосунки. Але також добре розуміла, наскільки пристрасно Мейрам мріє відшукати сина. 

Тривога за власне майбутнє з'їдала Арселію. З ясновельможним щось відбувалося. Щось пожирало його зсередини, руйнувало з кожним днем дедалі сильніше. Завадити цьому вона не могла й проти власної волі намагалася прорахувати наслідки. 

Падіння Сабіра призведе до краху всього імператорського дому. Навряд чи їй і Аділю вдасться вціліти, адже вони були надто слабкими фігурами на ігровому полі. Якщо Сабір зазнає поразки, шансу вижити їм не залишить жодна зі сторін: чи то дармсудська знать, чи то чужинці з Недоре. На жаль, вона і її син розділять долю імператора.

Але про Саада мало хто знав. Його магія не несла на собі відбиток приналежності до сім’ї Фарріт. Мейрам з сином могла б спробувати втекти, сховатися, загубитися серед сотень інших людей і прожити звичайнісіньке життя. 

Арселія застигла в нерішучості, закусивши губи й тривожно переводячи погляд зі сплячого імператора на папери та назад. 

І все-таки зважилася. Зробила кілька кроків, підійшла до столу, вийняла скриньку, в якій імператор зберігав найцінніші послання, схилилася над нею, аби перебрати листи й відшукати потрібне. Врешті решт її погляд зачепився за знайомі імена. Вона обережно дістала заповітний листок, уважно прочитала його, перенесла на чистий аркуш паперу найважливіші відомості, потім поклала оригінал назад і тихо покинула кімнату.