Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

- Зовсім у виродка справи кепські стали, - вимовив Дірн, - Добре, прилечу о третій опівдні, треба хоч трохи поспати після зміни.

               - Я тебе не жену, планую не раніше п'ятої виліт, - вимовила Тільда.

               - До зустрічі,- вимовив Дірн і відключився від зв'язку. Тільда ж, зробивши позначку про зроблену справу, викликала вихователів до себе в кабінет. Саме на них сьогодні ляже основна робота.

 ***

           Пашу вже не раз встиг пошкодувати про своє прагнення потрапити на борт "Перк Перший". Хоча минуло всього шістнадцять годин, як він вступив на палубу десантного корабля.

           Те, що надія знайти друзів серед майбутніх товаришів по службі надміру самовпевнена, він зрозумів ще коли тільки підійшов до шатла на космодромі. Але жевріла надія, що вже тут, на борту, вийде налагодити стосунки.

           Але де там. Учора ледь вони облаштувалися у виділеній їм каюті, Рен пішов до своїх друзів. Уже за кілька годин усі десантники знали про те, хто батько Пашу. Відповідно любові до нього це не додало, навіть навпаки.

            Перед сном Пашу вирушив у душову і там на нього вже чекали. Як виявилося, на борту служило кілька людей, які втратили друзів і родичів у тій нещасливій операції, якою командував його батько.

              Прокинувся Пашу вже в медичній капсулі зі слідчим внутрішньої безпеки корабля, що стояв поруч. Розмова тривала недовго, варто було Пашу заявити, що він не знає, хто його побив, як слідчий втратив будь-який інтерес і покинув медичний відсік.

                Після повернення біля входу в шостий десантний відсік його зустріли вчорашні десантники, які побили в душі. Пашу вже приготувався до другої частини побиття, але замість цього мужики всунули йому в руки сумку і пішли мовчки. 

             Уже в каюті Пашу відкрив сумку і в ній виявилася стандартна аптечка і пляшка планетарки. Відкуп, не інакше. Терн і так не збирався нікому розповідати про те, що сталося, але планетарка точно не буде зайвою. Він у мережі читав, що планетарка на борту корабля була своєрідною валютою і за неї можна було отримати багато чого, недоступного навіть за кредити.

              Сховавши отримане у своєму сейфі, Пашу вирушив до ангару, в якому стояв його обладунок. Сьогодні він мав прийняти його і переконається в тому, що з ним усе гаразд.

            Дорогою до ангара Пашу зустрічав скоса кинуті на нього погляди, йому залишалося лише стиснути зуби сильніше і намагатися не звертати на них увагу. Він прийшов служити сюди, а не соціалізуватися.

            В ангарі Пашу під'єднався до терміналу і вибрав собі вільний з доступних обладунків.  Загалом було три моделі на борту "Перка", "Фортеця 7", найзахищеніший, найозброєніший, але й найповільніший обладунок. 

           Він був заввишки понад п'ять метрів, мав свій реактор сьомого покоління і був здатний утримувати на собі вогонь есмінця, корвета і навіть легкого крейсера кілька десятків хвилин, прикриваючи при цьому піхоту в радіусі сотні метрів.

Останніми роками його використовували дуже рідко, у зв'язку з відсутністю війн, на яких би він був корисний. Але за статутом ВКС Мінмітара, на борту кожного БДК вони мають бути з розрахунку один на дві сотні десанту. 

          Друга модель була повна протилежність, "Макі 7", названий на честь найшвидшої тварини королівства Мінмітар, що досягала під час бігу швидкості дві сотні кілометрів на годину. 

          І назвали його так не дарма. Швидкість у три сотні кілометрів бігом, до п'яти сотень при використанні реактивного двигуна в ногах у повітрі. Величезна маневреність, інерційний компенсатор, що не поступається такому на бойових винищувачах, зброя як ближнього бою у вигляді вібромеча, так і кілька автоматичних плазмових турелей і ракетних комплексів. Але через невеликий розмір, всього в два з половиною метри, реактор було не встановити, у зв'язку з цим він був обмежений годиною роботи на повній потужності, та й такого потужного щита на ньому не було.

         Пашу побачив ці дві моделі вперше в житті наживо вже тут. Занадто вони були дорогими для їхнього училища. Тож вибір був очевидний, "Практ 7", не настільки захищена, не настільки  озброєна, не настільки швидка і маневрена, як ці дві моделі. 

       Вона немов посередині перебувала, вона була найуніверсальнішою, а тому й найпопулярнішою моделлю в армії. Сам Пашу навчався в училищі на "Практ 5", але в теорії та у віртуальній реальності освоїв і сьоме покоління. 

         - Значить, це про тебе чутки бродять по всьому десантному відсіку, - вимовив чоловік у формі техніка, - Забий, за кілька днів усе затихне, до речі, я Ромі, буду техніком твого обладунку.

         - Пашу, приємно познайомиться,- промовив він у відповідь,- Треба по-швидкому прийняти і підготуватися до вильоту. Нам наказали взяти під охорону стадіон, там буде губернатор увечері виступати.

          - Ну не можна ж так, - обурився Ромі, - Треба налаштувати на тебе додатковий навіс за твоїми уподобаннями навісити. Що вони собі думають.

           - Мені не повідомляли,- Пашу вперше відтоді, як опинився на борту БДК, щиро посміхнувся. Ромі йому сподобався, а отже, життя не настільки погане, як йому здалося вранці.

           - Звісно, не повідомляли,- промовив Ромі,- Лізь, давай в обладунок, буду за прискореною процедурою налаштовувати. Ти, до речі, дальняк чи ближняк?

           - Зброя? - уточнив він у Ромі, - Віддаю перевагу бити здалеку, у мене є ще спеціальність - снайпер надважких гвинтівок.

- О як, рідко зустрінеш,- шанобливо вимовив Ромі,- Є в мене одна крихітка, яка вже рік стоїть без діла. Не любите ви здалеку бити ворога.

              - Я якраз люблю,- відповів Пашу, насолоджуючись живою розмовою з техніком.

               - Так я не про тебе, я про решту новачків. Це вже через пару боїв починають усвідомлювати, що від ворога триматися краще подалі. А тепер убік балачки, я щойно отримав наказ, за чотири години в тебе виліт. Залазь в обладунок і починай синхронізацію... -промовив Ромі, після чого повернувся до тестового стенду, до якого був підключений обладунок.