Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

        Парк атракціонів "Аурін Та" був найбільшим у їхньому регіоні планети і через це розташовувався не в місті, а майже за сорок кілометрів від нього на березі великого лісового озера, в якому облаштували водні атракціони.

        Увесь політ зайняв усього близько двадцяти хвилин і то половину часу витратили на те, щоб покинути контрольовану зону польотів у місті.   Тільки-но вони опинилися за межами міста, і Дірн одразу дав газу. 

            У зв'язку зі святом парк був і так повний, але він був розрахований на кілька тисяч осіб, тож ще двісті дітей не буде великим навантаженням для нього. Одразу після посадки на парковці вихователі змусили всіх вишикуватися парами і попрямували в бік головного входу.

          Фіск і Маарі на всі очі роздивлялися дива перед собою. Сотні атракціонів, музика, сміх, що долинав навіть сюди на парковку. Для молодих людей це було все в новинку.

          Одягнувши собі на руки безлімітні квитки, Фіск із Маарі насамперед помчали в бік атракціону "Капітан Пайк", він імітував пілотування на справжньому винищувачі.

           Ось тільки черга у двадцять осіб збила настільки радісний настрій, як і сам атракціон. Після справжнього вчорашнього польоту цей атракціон мав вельми слабкий і нецікавий на вигляд.

             - А давай просто покатаємося озером. - запропонувала Маарі,- Там я бачила антигравітаційну ковзанку.

            - Ходімо, відчуваю, що більша частина атракціонів буде таким самим розчаруванням, як цей "капітан", - вимовив Фіск, і, взявши руку Маарі у свою, вони попрямували в бік озера.

             - А мені тут усе одно подобається, дивись, як тут гарно. А ще й салют запустили, - під кінець фрази веселість із голосу Маарі почала зникати. - Фіск, біжимо.

         Фіск одразу побіг слідом за Маарі, не вимагаючи пояснень, він довіряв своїй подрузі і, як виявилося, не дарма. Не встигли вони відбігти й на сотню метрів, як позаду спочатку пролунав жахливий скрипучий звук, а потім земля немов ударила їх під ноги, що супроводжувався вибухом.

Повалившись на землю, підлітки зробили кілька кувирків за інерцією і тільки після цього зупинилися. Обернувшись у бік, звідки вони щойно прибігли, друзі побачили жахливу картину.

         Посередині парку якраз поруч із "капітаном Пайком" у небо здіймався стовп полум'я. Фіолетовий вогонь упереміш із зеленим Фіск і Маарі впізнали одразу, саме таким полум'ям горить паливо військових космічних кораблів.

         Але якщо Маарі впала в ступор від побаченого, особливо від сотень дитячих і дорослих трупів, віднесених убік вибуховою хвилею, то ось Фіск прекрасно зрозумів, чим загрожує їхня затримка тут.

             - Біжимо, інакше спалимо собі всі нутрощі,- крикнув Фіск, але не почув свого голосу, тільки зараз він зрозумів, що нічого не чує. Доторкнувшись до своїх вух, він відчув вологу, піднісши до очей, він побачив кров.  На свій подив Фіск не впав у паніку, натомість він підхопив Маарі та закинув собі на плече, після чого побіг щодуху в бік лісу, в якому розташовувався лабіринт. Дерева повинні будуть затримати отруту, якою було паливо для військових кораблів.

            Через двадцять метрів Маарі почала оговтуватися, і Фіск поставив її на ноги, кивнувши на полум'я, а потім вказавши на ніс. Маарі одразу все зрозуміла і сама вже побігла в бік лісу.

             Незабаром і решта людей стали приходити в себе. Бігти відразу стало набагато складніше. Люди штовхалися, намагалися випередити всіх, деякі бігли навпаки до полум'я.

            До того моменту, коли Фіск і Маарі добігли до лабіринту, у них уже почало пекти в горлі, що свідчило про те, що вони все-таки надихалися паливних випарів. Намагаючись не звертати уваги на біль у горлі, вони продовжили бігти вздовж лабіринту, поки не вирвалися на сервісний майданчик, на якому стояв флаєр-сміттєвоз. 

Переглянувшись, вони, не змовляючись, побігли до флаєра і, смикнувши за ручку, відчинили його, а потім одразу ж туди заскочили. Поки Фіск відбивався від охочих забратися всередину, Маарі ввімкнула блокування замків і герметизацію флаєра.  Він би і з радістю впустив би ще людей, але флаєр і так розрахований був на одну людину і зараз стояв вибір, або вони двоє виживуть, або хтось один зовні. А тому Фіск холоднокровно прийняв рішення, що краще нехай тими, хто виживе, будуть він і Маарі.

         Усе, тепер без ключів забратися всередину ніхто не зможе. На жаль, злетіти теж вони не зможуть без ключів, лише скористатися деякими функціями флаєра, другорядними функціями, що вони і зробили.

          Фіск наказав Маарі не дивитися через вікна сміттярника і замість цього дістатися до аварійної аптечки під сидіннями. А за вікнами люди почали вмирати, вони почали просто розривати собі горло і груди, намагаючись розібратися з джерелом печіння.

           З якоїсь причини Фіск не відчував великого шоку від побаченого і не впадав у паніку. Маарі ж ледь просто випадково чіпляла вид за вікном і впадала в ступор.

           Хвилин за п'ять усе стало заспокоюватися, люди, які перебували зовні, до цього моменту вже загинули, і настала тиша. Фіск уже думав, що все закінчилося, але раптово радар на флаєрі заревів.

          З неба на землю летіли тисячі, десятки тисяч вогняних болідів. Що це таке Фіск знав чудово, він не пропускав уроки історії і бачив записи про початок масштабних десантних операцій.

          Зараз на поверхню спускався   десант, кому той належить, Фіск не мав ані найменшого поняття, але те, що це не дружні війська, він був упевнений на всі сто відсотків.

          - Маарі, ти як? - запитав Фіск, повернувшись до дівчини, аптечка вже почала діяти, усунувши наслідки розриву барабанних перетинок і легкого отруєння парами палива. А тому хоч і погано, але вже можна було чути своїми вухами.

             - Я... я добре, я почуваюся чудово,- заплітаючись язиком, відповіла Маарі з дебільною посмішкою на вустах. Перевіривши ін'єктори, Фіск одразу зрозумів, що Маарі вколола собі наркоту з аптечки, і тепер їй справді було добре і начхати на все навколо.  Але краще так, ніж коли вона впадала в ступор від вигляду трупа.