Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

—  Каарло, спробуй приліпити дрон на спідер. - промовив Фіск.

—  Зрозуміла, - відповіла Каарла, зрозумівши задум Фіска. Поки чоловіки заносили контейнери всередину транспорту, вона непомітно підлетіла до одного зі спідерів і сіла на нижню частину за допомогую  електромагніта. Як Фіск і думав, на спідері не було системи виявлення зайвих частин корпусу.

— Сподіваюся, системи транспорту не помітять дрону. -вимовив Фіск.

Коли за кілька хвилин спідери стали заганяти всередину, всі, хто  перебував усередині БТР, затримали подих. Щойно спідер перетнув край оптичного камуфляжу, перед сенсорами дрону з'явився старий десантний бот четвертого покоління.

Ось тільки на поверхні його корпусу стояли дефлектори невідомої конструкції, швидше за все, вони і були тим самим маскуванням десантного бота. Побачене відразу підтвердило припущення Каарли про те, що це не спецпідрозділ. Це були приватники, які примудрилися десь дістати просунуте маскування. У самому десантному боті стояло шість спідеров. З них лише два останні були старими, а чотири – новими, дорогими спортивними моделями. Також усередині було безліч малих транспортувальних контейнерів із логотипами різних елітних магазинів. Схоже мародери пройшлися всіма дорогими магазинами після евакуації, і нагребли як елітну електроніку, так і елітні ювелірні прикраси та косметику. Все-таки курорт був для багатих, тут було багато різних закладів для їхнього відпочинку.

Усього було четверо людей усередині. Відразу після закочування останнього спідера бот піднявся у повітря. Діти сподівалися, що вирушать вони не далеко, все-таки дрон був розрахований всього на тридцять кілометрів. І їхні надії справдилися. Відлетівши на п'ять кілометрів убік, бот почав знижуватися недалеко від берега затоки. А незабаром і взагалі, судячи з координат дрону, опустився нижче за рівень води.

На жаль, все, що вони  могли бачити, це зображення з камер дрону, а бачив він трохи, лише голограму перед пілотом, яку той вивів для своїх товаришів. Але й так хлопці помітили, що бот опустився в якийсь шлюз, що було далі, на жаль, не вдалося з'ясувати, оскільки сигнал був втрачений. Щойно перестало передаватися зображення БТР, Каарла і Фіск переглянулися.

— Ви щось задумали, — підозріло на них подивилася Маарі.

—  Нічого особливого, - сказав Фіск.

—  Нам потрібен той бот. З його маскуванням ми можемо подорожувати по всій планеті, - сказала Каарла. На її слова Фіск лише відповідно кивнув головою.

— Ви зовсім збожеволіли? У нас немає ні скафандрів, ні нормальної зброї. - обурилася Маарі.

— Ти маєш рацію, але тут має сенс ризикнути. Та й дізнатися, хто вони такі, було б непогано. Те, що вони не на державу працюють, зрозуміло і так. Але на кого? Може, вони мають спосіб вибратися з планети? - сказала Каарла. - А щодо зброї, Фіску, я не можу тобі наказувати, але ти можеш вирубати людину крізь скафандр?

—  Так, телекінезу скафандр не завада, без енергетичного щита, - уточнив Фіск. - Можу натиснути на сонну артерію, або зовсім смикнути пару судин у голові. Інсульт.

—  Ти вже робив так?

— Ще не доводилося, але я відчуваю, що можу керувати телекінезом у тілах інших живих організмів. Не впевнений, що у всіх, але мені здається, що можу.

—  Давай без інсультів, - сказала Каарла, заспокоївшись, - Просто вирубуємо супротивників і все.

—  Ви психи, - сказала Маарі, - Шанси на успіх дуже низькі.

—  Ти не права, вони нікого не чекають, - сказала Каарла, - Люди навколо або померли, або були евакуйовані. Твій хлопець допоможе все зробити швидше, ніж вони зрозуміють. Не думаю, що там їх багато.

— Добре, але спробуй здохнути. Я тоді за тобою на той світ вирушу і буду мучити тебе.- сказала Маарі.

Наступні три години Каарла акуратно підводила бронетранспортер до координат, у яких було втрачено сигнал дрону. Коли вони були вже за сто метрів, сигнал знову з'явився, хоч і був на межі зникнення. Це дуже втішило, адже означало, що вони зможуть спочатку озирнутися, перш ніж вирушити всередину. На цей момент дрон все ще висів унизу спідера. Сам спідер був уже не в боті, а в ангарі, в якому стояли гори награбованого добра і лише один десантний бот. Той самий, на якому і проникнув дрон усередину. Людей довкола не було зовсім. Та й сам ангар був не в кращому стані. По його стінах текла вода із щілин. Аналізатор повітря показав великий вміст різноманітних хвороботворних бактерій.

Двері з ангару взагалі були покриті чи не сантиметровим нальотом. Чому вони й завмерли в одному становищі. Швидше за все, їх уже не закривали кілька років, а то й більше.

Ось у ту щілину і полетів дрон. Сигнал був нестійкий, більше доводилося покладатися на автоматику дрону, ніж його управління. Варто дрону покинути ангар, і сигнал став ледве фіксованим. Але автоматичний розвідувальний режим працював. Через півтори години очікування дрон повернувся до ангару зі складеною картою приміщень та інформацією про людей усередині.

Найголовніше вдалося з'ясувати - хто ці люди, чим вони займаються, ось тільки краще б вони були мародерами. Дані з дрону були однозначними. Перед нами були работоргівці на своїй перевалювальній базі.

— Майже півтори тисячі людей у ​​кріокапсулах. - промовив Фіск, після чого прочитав напис на одній із них. - Індекс інтелекту більше ста двадцяти. - Після чого переглянув запис далі, на кожній кріокапсулі був напис звичайним маркером, що повідомляє індекс інтелекту. - Та тут одні інтелектуали, жодної людини з індексом нижче ста десяти.

— Як ніхто не помітив діяльність работоргівців під боком курортного містечка. Тут же еліта відпочиває, тут і поліція, і військові мають бути, - сказала Маарі.

—  Наївна, - сумно усміхнулася Каарла, - Такі бази не бувають просто так, їх прикривали зверху. Кому треба – знали про цю базу.

— Одне добре, тут одні дурні. Це ж треба нажертись усім одразу, - сказав Фіск.

— А чого їм тут боятися? — спитала Каарла. Добре, ще дівчаток вирішили не розморожувати для розваг. На подяку я їх вбивати не буду.