Будні феодала - 1 - Олег Говда

— Що далі робитимеш? — спитав, коли десь за півгодини ми нарешті закінчили з лікуванням і вже виходили з лісу.

Думка про те, що черниця піде разом з обозом у Полісся, мені не дуже подобалася. З її талантами у спілкуванні з чоловіками, вона цілком здатна організувати такий бардак у селі, що після повернення я знайду там розруху і згарище. Але й просто помахати на прощання рукою: «Дякую, сонечко, було приємно. Зідзвонимося...», — дещо напружувало. Ні, якщо вона сама це скаже, то так тому і бути, але першим відшивати не стану.

— Якщо дозволиш, отамане, я з загоном залишуся… — мило посміхнулася «сестричка милосердя». — Обузою не стану. Не сумнівайся. Послушниць Церкви Ночі навчають не лише мистецтву кохання. З того часу, як Вселенський Собор записав нас до єретиків, кожен, хто дає обітницю служіння, проходить і військову підготовку.

— Чи дозволиш поглянути на твої вміння?

— Звичайно, отамане Антоне. У сплетенні ниток доль не буває випадкових вузлів, і я впевнена, що ми теж зустрілися не просто так. Не мені бачити майбутнє і визначати твою значущість для Церкви Ночі, але в тому, що це саме так — сумнівів немає. Значить, комусь доведеться вказати тобі дорогу до Храму. І якщо на те буде воля Господа, то відтепер я твоя вірна служниця та провідник.

Трясця… Говорили мені товариші, для інтрижок вибирай простіших дівчат. Приємних для ока, але не занадто. Бо за красунями фатальні таємниці та інші неприємності, як шлейф за сукнею нареченої тягнуться. Угу, сходив у лісок… Відпочив. А в нагороду — лізь у релігійні розборки та інші пророцтва. Блін, краще б трипер підхопив.

Хоча… Ого! Не збрехала сестричка. Стати у неї будь-будь. Тільки з Мамаєм можна порівняти. Сила «18». Спритність — «12». Здоров'я — «70»! Навички володіння холодною та вогнепальною зброєю  — «300». Верхова їзда — «8». Харизма — «26»… Тепер зрозуміло, чого я так на неї залип з першого погляду, як муха в патоці… Хірургія — «5». Переконливість — «7».

Так, така точно обузою не стане. Більше того, багатьом життя врятує. За такої навички хірургії кожен боєць отримає додаткових «20%» до шансу вижити в бою. Та й умовити, при нагоді, потрібного персонажа допоможе. У мене переконливість поки що на одиничці. Ось тільки…

— Добре. Ти прийнята. Але з однією умовою.

— Все що накажеш… — дивилася серйозно. Навіть із якимось фанатичним відблиском в очах. Наче Месію побачила.

— Зодягнешся у чоловічий одяг і… хлопцям моїм голову не мороч. Я не ханжа і проти… еее… цілительства нічого не маю. Тим паче, за згодою сторін… Але в поході з цим треба обережніше. Якщо переборщити, замакітрить у головах гірше за оковиту. Розумієш мене?

— Так… Усе зроблю, як звелиш. Але ти не хвилюйся, отамане Антоне. Іншим чоловікам у загоні допомога не потрібна. То навіщо мені зцілювати здорових?

Он як? Хоча... Це ж тільки я на Поліссі носа морщив і целібат зберігав. Федот і Мамай провели час із користю. А джурам рано ще… Нехай спочатку вуса виростуть.

— Тоді я тебе приймаю. І це… ім'я мені скажи своє, бо навіть як гукнути не знаю.

— Меліса… — грайливо стрельнула очима дівчина, нагадавши розхожий жарт, про те, що секс не привід для знайомства.

— Гарне ім'я… — треба ж щось сказати, щоб приховати незручність. — У перекладі з грецької бджілка. Дуже тобі пасує. Мед для своїх та жало для ворогів. А тепер іди, підбери собі одяг. Там має бути досить усякого…

Провів поглядом, ловлячи, так би мовити, останню нагоду помилуватися звабними сідничками, і подумав, що другий варіант перекладу імені Меліса — «Старанна… Працьовита…», теж у ціль. Завдяки її умінню я зміг остудити кров, і тепер ніщо не перешкоджало зосередитися на справах насущних і значно банальніших. Війні, інтригах та кар'єрі…