Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Томаш Седлачек

Інститут королювання представлено в Старому Завіті як те, чого не рекомендують й перед чим застерігають. Перш ніж ізраїльтяни вибрали (жеребкуванням) короля, в Ізраїлі «правили» судді, які навіть приблизно не мали такої виконавчої сили, як королі. У наступній цитаті Господь вустами пророка Самуїла попереджає народ не встановлювати над собою королів:

і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; і щоб поставити собі тисячників та п’ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.

І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.

А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та своїм слугам.

І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.

Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.

І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!

Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами![154]

Тож так в Ізраїлі й без благословення зароджується інституція правителя як носія виконавчої влади. Уже на самому початку, коли Господь повністю дистанціюється від цієї думки, він стверджує, що в політиці немає нічого святого, а тим більше божественного.

Правителі допускаються помилок, і їх можна нещадно критикувати. Що, зрештою, у Старому Завіті досить часто і без перебору й відбувається з вуст різних пророків.

Хвала порядку й мудрості: людина як співавтор створення

У створеного світу є певний порядок, який ми, люди, можемо пізнати, що дуже важливо для методології науки й економіки, оскільки не-порядок, хаос, досить складно досліджувати науково[155]. Віра в певний раціональний і логічний порядок у системі (суспільстві, економіці) — це мовчазна передумова будь-якого (економічного) дослідження.

На початку створення, здається, було зовсім інакше — усе було в прямому значенні слова лиш однією безформною і безбарвною масою; не було жодних імен чи визначень, усе зливалося в одне ціле[156]. Спершу Бог словом творить і тільки через кілька днів відділяє світло від темряви, воду від суші, день від ночі і т. д. — і впорядковує світ[157]. Світ створювався по порядку — його створено мудро, розумно, тобто раціонально. Хід світу влаштовано так, що принаймні частково[158] його можуть дешифрувати будь-які інші наділені розумом істоти, які дотримуються раціональних правил. Можна навіть науково досліджувати принципи, якими керується цей світ. У Книзі Приповістей декілька разів чітко наголошено, що саме мудрість стоїть біля витоків створення світу. Персоніфікована Мудрість звертається:

Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку, відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі. Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених. Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки, коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту. Коли приправляв небеса, я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв, коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, то я майстром у Нього була[159],

Далі цитата продовжується:

...і була я веселощами день у день, радіючи перед обличчям Його кожночасно... радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими! Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти! Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього! Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день у день, щоб одвірки мої берегти! Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали![160]

Тому Бог, а з ним і Мудрість буквально заохочують досліджувати світовий порядок. Неправда, що цей світ для нас геть незрозумілий. Передусім, досліджувати не заборонено. Те, що мозок людини може осягнути порядок, — це ще одна автоматична передумова, основоположний камінь будь-якого наукового дослідження. Заохочень до набуття мудрості в Старому Завіті набагато більше:

Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?[161]

Чи кілька розділів далі:

Початок премудрости мудрість здобудь, а за увесь свій маєток здобудь собі розуму![162].

Дослідження світу, отже, діяльність абсолютно легітимна, і навіть жадана для Бога — ідеться про певну співучасть у творінні[163]. Покликання людини — зрозуміти себе й своє оточення, і використовувати ці знання для добра. Природа існує для людини, вона відкрита до можливостей досліджувати її й змінювати, до чого Бог і закликає людину, якщо тільки не для цього її й створив.

Єврейська культура заклала фундамент для наукового дослідження світу. Тож важлива заувага полягає в тому, що дослідження природи розумом, як не дивно, бере початок з релігії. Попри те, що в нашому світі завжди існуватиме багато таємниць, на які ми ніколи не знайдемо відповіді розумом, ми живемо в світі, який можемо до певної міри (проте, мабуть, ніколи повністю) зрозуміти за допомогою комбінації інтуїції, розуму, досвіду та емоцій.

Людина як завершувач створення

Створення світу, як це трактує єврейське вчення, описується в Книзі Буття. Бог тут 1) творить, 2) відділяє й 3) називає:

На початку Бог створив Небо та землю... відділив світло від темряви.

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо. 10. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море[164].

Без називання не існує реальності, вона народжується разом з мовою. Вітґенштейн у своєму трактаті дуже