💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » Поцілунок по-дорослому - Анна Харламова

Поцілунок по-дорослому - Анна Харламова

---
Поцілунок по-дорослому - Анна Харламова
Сторінок:60
Додано:5-10-2023, 03:00
0 0
Голосів: 0
"Поцілунок по-дорослому" - Роман Про Любов та Самопізнання У захоплюючій книзі "Поцілунок по-дорослому", створеній талановитою письменницею Анною Харламовою, вируште в незвідані простори почуттів та емоцій. Авторка майстерно розповідає історію двох душ, що зустрілися в суворому світі дорослості та зазнали спроб випробування. Головні герої, Ілля та Анастасія, - двоє людей, що намагаються зрозуміти себе та свої почуття. Вони прокладають свою дорогу через заплутані стежки справжнього життя, де кожен вибір - це новий крок до самопізнання та щасливого життя. Кожна сторінка книги наповнена натхненням, мудрістю та внутрішньою гармонією. Читаючи "Поцілунок по-дорослому", ви зануритесь у світ глибоких емоцій та внутрішнього зростання. Ця книга стане супутником для тих, хто шукає відповіді на запитання про сенс життя та справжню любов. Її сторінки відкриють вам нові перспективи та допоможуть знайти внутрішній спокій. На readbooks.com.ua ми горді надавати можливість отримати цей витончений твір. У нашому каталозі ви знайдете найкращі твори сучасних авторів, які вразять вас своєю глибиною та мистецтвом слова. Обговорюйте книги та діліться враженнями разом з іншими поціновувачами вишуканої літератури. Приєднуйтеся до нашої спільноти на readbooks.com.ua і дайте себе занурити у світ найчарівніших оповідей та митцівького вислову.
Читаємо онлайн Поцілунок по-дорослому - Анна Харламова
Глава 1

Вітаю, любі читачі. Дякую, що обрали мою творчість, дл ягарного настрою. 
Мирного неба.

Глава 1.

   Стоячи у великому холі школи, і фотографуючись з документом який засвідчує, що я закінчила школу, я була на сьомому небі від щастя. Усмішка на моєму обличчі була наче приклеєна. Я не могла і не хотіла припиняти посміхатись.
   Це ж доросле життя! Тепер я сама буду вирішувати, о котрій ранку я буду прокидатись. Ого, яке перше доросле рішення. Розвеселивши саму себе, я знову посміхнулась. Мої роздуми перервали мамин голос, який казав мені: «скажи сир» і татів фотоапарат, що блимнув спалахом мені у вічі.
   Протягом півгодини я позувала для сімейного альбому. Потім ще пару разів сфотографувавшись з батьками, я побігла до однокласників.
   Святкування випускного балу проходило добре, не зважаючи на те, що у мене немає кавалера. Мене це зовсім не хвилює, хоча іншим це питання  не дає спокою. Впродовж тих десяти хвилин, що я стояла і спокійно пила сік, до мене підійшли три однокласниці й одна вчителька з одним і тим же запитанням «де мій кавалер?». Я одноманітно відповідала їм: «мовляв усе гаразд, і я просто насолоджуюсь вечором». Вони посміхались і хлопали мене по плечу, кажучи, що я обов’язково когось знайду. Незважаючи на них, я спокійно далі пила сік.
   Підійшовши до дзеркала, я поправила свою пречудову сукню. Довга, жовтого кольору сукня, з великим вирізом на спині, здавалось робила мене дорослішою. Коси з одного боку були зачеплені невеличкою шпилькою, а з іншого невимушено спадали хвилями. Задивившись на сукню, я не помітила Лізи, яка підійшла позаду.
   — Софіє! Дивись який хлопець! — крикнула вона.
   — Лізо, ти що! Ти збожеволіла?! Хто ж так підкрадається? — відчитала я її.
   — Ой, які ж ми вразливі.
   — Ліза ти краще скажи, хто тут тобі не подобається?! Тобі всі хлопці, які знаходяться у цьому залі – красені.
   — Та, ну тебе Софі. — Повертаючись, сказала подружка.
   Згодом Ліза перевела свій природній магнетизм спокусниці на діджея. Під її впливом він просто млів, тому вмикав тільки ту музику, що нам з Лізою була до смаку. У знак вдячності Ліза посміхнулась і надіслала йому повітряний поцілунок.
   Натанцювавшись вдосталь і нафотографувавшись, немов зірки на доріжках, ми з Лізою ледве пересувались на підборах. Хоча, це я пересувалась, а Ліза взагалі зняла взуття і останні три танці танцювала вже без нього. Вона так босоніж і пішла до машини, коли мої батьки приїхали по нас.
   Висадивши Лізу біля її хати, ми поїхали далі, а вона швидко побігла в дім.
   Оминувши ще два будинки, ми під’їхали до нашого дому. Ледве пересуваючи ноги, я опинилась у своїй кімнаті. Прийнявши душ, вдягнувши піжаму, я вляглась у ліжко і тихо промовила: — Тепер, я доросла.

Потягнувшись у м’якенькому ліжечку, я змусила себе відкрити лише праве око, бо ліве здавалось відмовлялось просинатись. Нарешті з великими зусиллями на кімнату дивились обидва ока. Рука потяглась в напрямку тумбочки, щоб дістати будильник. Цей старенький, оливкового кольору будильник мені подарували батьки на десятиріччя. Протягом восьми років, я кожного ранку щось у нього жбурляла, щоб дав хоча б ще трохи поспати. Дивовижно, але він бідолаха витримав усі мої знущання, і досі мав достатньо пристойний вигляд.
   — Ого! Майже дванадцята. Добре я сьогодні виспалась, — позіхаючи, пробелькотала я.      
    Поставивши будильник, туди де він стояв хвилину назад, я встала з ліжка. Одягнувши кімнатні, та солодко потягуючись, я підійшла до вікна. Упевненим рухом, розсунувши штори, та відкривши вікно, я впустила літній полудень до кімнати. Сонячні промінчики швиденько залили увесь простір невеличкої спальні своїм яскравим світлом. Стоячи біля вікна, я ніжилась у теплі та свіжості чудового ранку. Навіть якщо за вікном був би дощ, все одно день мав бути чудовим, бо це перший день по закінченні школи. Доки я блукала у своїх думках, хтось постукав до кімнати.
    — Заходьте. — Бадьорим голосом запросила я.
Не встигли повністю відчинитись двері, як великий, пухнастий муркотун вбіг у кімнату і заскочив на ліжко.
   — Привіт Велетню.
   У відповідь я почула задоволене мурчання. Я вже навіть не пам’ятаю з якого часу у нас в будинку з’явився цей кіт. Тато приніс його, коли він був зовсім крихітним кошеням.  Я тоді теж була ще зовсім дитиною, отже ми з Велетнем зростали разом. А тепер це добре відгодований, здоровенний кіт, якому дуже пасує його ім’я.
   Нарешті у дверях я побачила матусю.
   — Він як завжди перший. Зовсім знахабнів. — З веселими нотками у голосі зауважила мама. — Я зайшла сказати, що ми з татом їдемо до магазину. Сніданок чекає на тебе на столі, швиденько одягайся і спускайся до кухні. Обов'язково поснідай, або вже правильніше сказати пополуднай. — Вже виходячи з кімнати, договорювала мама.
   — Добре мам! — крикнула я їй у слід.
   Через хвилину я почула, як унизу грюкнули вхідні двері, отже батьки  вже пішли. Я голосно включила музику. Велетень цього не оцінив, і вискочив з кімнати, наче йому хвоста притиснули. Відходячи від сну, я попленталась до ванної. Помила голову і завернула її у рушник, почистила зуби, при цьому не припиняючи пританцьовувати. Закінчивши усі справи у ванній, я пішла застеляти ліжко та одягатись. Діставши з шафи темно-сині джинси та білу майку, я одяглась і попрямувала до кухні. Виходячи з кімнати, я випадково перечепилась через Велетня, який все ж таки підслуховував музику під дверима.
   — Вибач котику! Пішли гарненько тебе нагодую.
    Взявши його на руки, я спустилась до першого поверху. Увійшовши до кухні, я опустила Велетня на підлогу. Він миттю опинився біля своєї миски, і нетерпляче чекав коли зможе добряче попоїсти. Після того, як я насипала йому корм, я заварила собі чай. Взявши до чаю млинці, які мені лишила мама, я сіла за стіл. З’ївши три млинці, я потягнулась за четвертим, але зрозуміла – ще один і я не зможу встати зі стільця. Поївши, я вимила посуд і почала розставляти його на полиці, ставлячи останню тарілку, почула як задзвонив телефон. Не поспішаючи, я пішла до вітальні відповісти на дзвінок.
   — Алло. — Вимовила я.
   — Привіт Софія! Ти вже не спиш? Вже зібралась? — скоромовкою запитувала Ліза.
   — Не поспішай подружко, я тебе зовсім не розумію. І взагалі, куди я мала зібратись? — здивовано запитала я.
   — Яка різниця куди?! Не сидіти ж вдома. Ми нарешті звільнились від школи, не варто гаяти ні хвилини! Я зайду за тобою через годину. Збирайся швидше. — Закінчивши свою натхненну промову, Ліза поклала слухавку.
   — Ну як так можна! Невже моя думка її зовсім не хвилює!? — знизуючи плечима, я жалілась Велетню.
   Перед тим як вийти, мені треба було зробити дві речі: по­-перше ­– зачіску, а по-друге – трохи підфарбуватись. Знов треба було пройти важку дистанцію сходами до своєї кімнати. Діставшись останньої сходинки, я відчувала себе як скелелаз, який дістався найвищої точки гігантської гори. Не встигла я зайти до кімнати, як Велетень знов проскочив між дверей.
   — Я тебе точно коли не будь притисну ненароком! — зиркнула я невдоволено на нього.

​​​​​​​

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Відгуки про книгу Поцілунок по-дорослому - Анна Харламова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: