Казки моєї матінки Мотрі - Вадим Трусов

У маленькому містечку жила дівчинка на ім'я Софія, яка любила малювати. Її витвори були настільки яскравими і живими, що люди зупинялися, щоб подивитися на них.

Одного дня Софія знайшла старий пензлик у скрині на горищі. Коли вона взяла його в руки, пензлик засяяв чарівним світлом.

— Це магічний пензлик, — раптом почувся голос. — З його допомогою ти можеш малювати все, що забажаєш, і воно стане реальністю.

— Це неймовірно! — вигукнула Софія. — Я можу створити все, що захочу?

— Так, але будь обережною, — попередив голос. — Твої малюнки можуть вплинути на світ навколо.

Софія вирішила спробувати. Вона намалювала маленький котедж і, на її подив, він з'явився на горизонті. Вона була вражена, але зрозуміла, що повинна використовувати пензлик з мудрістю.

Вона почала малювати квіти, які одразу оживали і прикрашали місто. Садибні ділянки стали яскравими і барвистими, приносячи радість жителям.

— Це чудово! — сказав її сусід. — Твої малюнки роблять місто найкрасивішим.

Але одного разу Софія випадково намалювала хмару, яка почала проливати дощ. Вона зрозуміла, що її творіння можуть мати і непередбачувані наслідки.

— Я повинна бути обережною, — подумала Софія. — Мій пензлик може робити добро, але також може створити проблеми.

Вона почала малювати з ще більшою увагою, створюючи лише те, що приносило користь та радість. Вона прикрашала парк, малювала ігрові майданчики для дітей і навіть допомагала відновлювати старі будівлі.

Жителі міста були вдячні Софії за її талант і доброту. Вона розуміла, що її дар може змінити життя багатьох людей.

— Ти робиш наше місто кращим, — сказав мер, дякуючи їй за роботу.

— Я просто використовую свій дар на благо, — відповіла Софія. — І це приносить мені радість.

Так Софія продовжувала малювати, завжди пам'ятаючи про силу свого пензлика і важливість добрих намірів.