Казки моєї матінки Мотрі - Вадим Трусов

На краю села жила дівчинка на ім'я Марічка, яка дуже любила зорі. Щоночі вона виходила на подвір’я і дивилася на небо, мріючи дістати хоча б одну зірку.

Одного разу, коли Марічка сиділа під яблунею, до неї підлетіла чарівна фея.

— Я знаю твою мрію, — сказала вона, посміхаючись. — Я допоможу тобі створити зіркове намисто.

— Як це можливо? — здивувалася дівчинка.

— Ти повинна зібрати добро і любов у своєму серці, і тоді зірки прийдуть до тебе, — пояснила фея.

Марічка почала допомагати всім навколо: годувала пташок, доглядала за квітами, допомагала сусідам. Її серце наповнювалося добром.

Одного вечора, коли вона знову дивилася на зоряне небо, зірки почали повільно опускатися до неї, утворюючи яскраве намисто.

— Це диво! — вигукнула Марічка, одягаючи намисто. Воно сяяло, як справжні зірки.

— Ти заслужила його, — сказала фея, з’явившись знову. — Твоє добре серце привернуло до тебе зорі.

З того дня Марічка носила зіркове намисто, яке нагадувало їй про силу доброти і любові.

Її приклад надихнув інших жителів села, і вони теж почали творити добро, змінюючи своє життя на краще.

— Тепер я знаю, що справжня магія в серці, — сказала Марічка, дивлячись на небо, де знову сяяли зорі.

Так зіркове намисто стало символом доброти, і кожен, хто бачив його, знав, що завжди можна знайти світло в темряві.