Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

- Ти ЩО? – не зрозумів Ітан.

- Я. Замовила. Нам. Ролів. – повільно, немов звертається до тупого, повторила Марія.

Дівчина вже була веселіша, бо пігулка почала діяти.

- Могла б спочатку зі мною порадитись, я зараз не дуже маю фінансів щоб розкодуватись ними сильно.

- І це каже той, хто нещодавно посеред ночі пішов за піцою, і пів години тому сперечався зі мною з приводу оплати моїх пігулок для мене, - хлопець мовчав, не знаючи що не це відповісти. – Видихни, здоровань, я не тупа, розумію, коли роботу міняєш треба трохи економити, це за мій рахунок буде. Я таке з самого початку вигадала.

Через двадцять хвилин вони вже сиділи на дивані у вітальні, їли роли, причому Марія хизувалася своїм умінням їсти за допомогою китайський паличок, і дивилися старий фільм «Людина-вовк».

- Ось, дивись, прижми одну паличку великим пальцем поверх вказівного і трохи дофіксуй середнім, а другу поклади у саму основу великого пальця і притримуй безіменним, ось так, - вчила вона і сміялась з кожного разу як у Ітана рол падав на кавовий столик. 

- Та до чорта ці палички! – трохи психонув він. – Краще вже їсти руками, - що і став робити.

Поки їли то сиділи порізно, як закінчили з ролами і перейшли до чаю з печивом, Марія сіла трохи ближче. Коли закінчили пити чай і Ітан прибрав столик до вільної стінки, вона вже торкалась його стегном і плечем.

Пігулка хоч і подіяла та біль в животі ще трохи давав про себе знати, він наче пульсував то зникаючи то з’являючись знову, і її фантазія тільки ще більше розігралась. Вона ще соромилась, та дуже, дуже хотіла аби цей, трохи божевільний і ненормальний (фізично, бо вона мала на увазі його регенерацію) дужий чоловік обійняв її і накрив плідом. Він їй подобався.

- У тебе холодно, - натякнула вона, наче ненароком.

Ітан її почув але зробив вигляд що надто занурений у те, що коїться на екрані. Він грав з нею у свою гру, розумів який саме недуг конає дівчину, з самого початку почув як від неї пахне, звідти, і не розраховував на секс, до того ж «ще рано» для таких дій, але хотів відчути її тіло своїм, обійми це теж дуже приємно.

Вона поклала йому на долоню свою, крижану.

- Зараз, - відповів він і зник у іншій кімнаті.

Повернувся з ковдрою і накрив нею Марію.

- Краще?

- Угу, але все одно холодно.

Він ледве стримував сміх, коли повернувся діставав обігрівач, ввімкнув його і направив на дівчину, котра вже починала дратуватись але не показувала цього.

Коли фільм закінчився було вже спекотно і ковдра лежала кинутою на бильці дивану. Ітан вимкнув обігрівач а Марія ввімкнула наступний фільм, ремейк «Людини-вовка», більш сучасний але теж далеко не новий фільм.

Надворі вже було темно і їх двох освітлював лише екран телевізора, минуло трохи за половину фільма і дівчина помітила що її товариш вже не дивиться, він мирно посапував на своєму боці дивана. Їй спало на думку походити по квартирі і подивитись що там у спальні, але було темно і вона не знала наскільки чуткий сон у Ітана, побоялась розбудити, накинула на себе ковдру і ще хвилин десять мирно дивилась фільм, перевела погляд на парубка:

- Та ніфіга! – прошепотіла собі під носа. – Я хочу!

Підповзла до нього по дивану, ледь-ледь підняла його руку (який важкий!) і поклала собі на плечі, вжавшись в його бік своїм тілом.

Не на ручках звісно, але зараз і так добре, - подумала про себе, і вмостилась максимально зручно. Вона майже витримала до самого кінця фільму.

***

Вранці вона прокинулась першою, її розбудив дикий храп майже у самого свого вуха. Дівчина не зрозуміла де вона, навіть не розплющила очі, тільки кинула руку в сторону набридливого звуку, наче відмахувалась від будильника. Влучила у щось вологе і наче схоже на нору, неглибоку і невелику. То було неприємно але звук зник і Марія трохи перевернулась, приємно і тепло, м’яко під ковдрою, ні за що не хотілось вилазити з постілі.

Тільки щось давило на її плечі, спробувала скинути, може то просто її м’який ведмедик в повний зріст. Іграшка не піддалась і  боляче ляпнулась назад на її тіло.

Марія відкрила очі і не одразу їм повірила, вона заснула у Ітана в квартирі, майже обіймаючи хлопця. Той досі не прокинувся, навіть після того ляпаса по роті.

Дівчина вибралась з-під його руки і ковдри, піднялась на ноги і зрозуміла що її тіло чогось просить - опустошити сечовий міхур. А вона ж так і не знає де тут туалет, шукала правда не довго, з другої спроби відкрила потрібні двері.

Ванна кімната пана Міллера різко контрастувала з безладом у вітальні. Тут було дуже чисто, плитка відмита майже до кристальної білизни. До речі про білизну, Марія згадала що зараз в неї саме багровий світанок і прокладку потрібно замінити, а вона на це не розраховувала, це мала бути коротка прогулянка, брати запаску не було сенсу.

Ну хоча б можна не турбуватись про Ітана він або дійсно не ґвалтівник або ж просто не мав шансу, через те що спить як довбаний ведмідь взимку. Як вбитий, їй богу! Ну хоч трусики вдягнені правильною стороною.