Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

Тільки проблему з прокладкою треба було якось вирішувати, вона порилась по своїм кишенях і знайшла один єдиний але ненависний їй вихід – тампон. Марія просиділа ще п’ятнадцять хвилин дивлячись на маленький білий предмет в своїй руці, навіть сідниці її спітніли.

Коли вона закінчила зі справами інтимними і вийшла з ванної то побачила що Ітан досі спить тільки вже повністю лежачи на дивані а не напівсидячи і під ковдрою, зараз їй нічого не заважало походити кімнатами.

Через дві години Ітан прокинувся і не знайшов біля себе Марії, подумав може вона поїхала додому і потягнувся у повний зріст.

Він прокидався вночі і побачив що дівчина сама до нього прилипла, боявся розбудити поки вилазив аби сходити за малою нуждою, а потім залазив назад. Тихенько прошепотів: «не поспішаємо, так?» і знову заснув.

Зараз він знайшов її лежачою на своєму панцирному ліжку, дівчина читала книгу, ту саму «Загибель Кровії», про яку він казав на їх першому побаченні.

- Як тобі спалось? – лукаво посміхався, спершись на одвірок.

- Добре, - спокійно відказала дівчина і перегорнула сторінку.

- Як ти себе почуваєш?

- Непогано, чому питаєш?

- Бо сьогодні від тебе пахне інакше ніж вчора.

- Тобто? Натякаєш, що від мене смердить?

- В жодному разі, сьогодні набагато менше запаху крові.

Марія почервоніла і закрила обличчя книгою.

- Тобто ти вчора одразу знав що у мене місячні, і чому не сказав що у тебе тепер є ще й супернюх?

- Не хотів аби ти соромилась. Не переживай про це, я приготую сніданок.

Через двадцять хвилин Ітан покликав її на кухню, де почастував такою яєчнею, якої вона в житті до того не їла, а потім запивала чаєм з медом.

- А чого ти без меду п’єш? – спитала дівчина.

- Маю алергію на мед.

- Нащо тоді тримаєш його вдома?

- В тому році батьки мені поштою надіслали банку меду, забули про алергію, тож їсти його я не можу а викидати жаль, подарунок же.

Вона притихла може на пів хвилини і набрала ложку меду.

- А ти спробуй його зараз, - тикнула вона нею прямо в обличчя Ітану.

- Це ще з якого дива?– відсторонився він від ложки.

- Бо ти раптом відростив собі імунітет до хімії і офігенську регенерацію, може і мед тобі більше не страшний.

Він тільки ніяково посміхнувся кривою посмішкою.

- Слухай, раніше навіть пів ложки означали для мене путівку до туалету на пару годин і гострий біль в животі. Я ризикувати не хочу.

- Вибач, просто подумала що це б з тобою в’язалось… тепер. Ми ж вчора дивились про перевертнів, вони заражаються через укуси, а тебе вкусив ведмідь-потвора. Тож я подумала що ти тепер можливо стаєш перевертнем-ведмедем.

- Арктантропом, - поправив він.

- Артакнтр… ким?

Він пояснив її що це наукова назва перевертня і як ті назви виводяться. Вовки – лікантропи, ведмеді – арктантропи і так далі.

- Але ж ти не думаєш що ти перевертень?

- Я не перетворився на повню, не можу ним бути.

- Добре, - видихнула Марія. – Знаєш що мене справді цікавить? Рецепт твоїх яєць, - Ітан аж подавився. – Курячих, дурень, - засміялась і стала бити його по спині .

- Не скажу, - відкашлявся і відмовив хлопець. – То секрет фірми, будеш хоча б на яйця до мене приходити.

Після сніданку Марія повідомила що має йти, бо їй ввечері на зміну, а книжечку вона забирає з собою, бо тепер їй цікаво чим закінчиться сюжет.

На прощання вона хотіла щось залишити по собі, щоб точно повернутись, але ж Ітан не фонтан та і монетки щоб у нього кинути вона не мала. Хлопець теж хотів щось сказати, щось важливе. Вони стояли м’ялись і таксист який вже приїхав на виклик починав дратуватись.

- Марія, - почав він. – Ти мені подобаєшся.

Вона у відповідь кинулась до нього і обняла двома руками. Була нижчою за нього і вжалась обличчям йому у груди.

- А я тобі подобаюсь?

- Якби не подобався, я б тебе одразу відшила, - майже прошепотіла вона не підіймаючи погляду. - Знаєш що? Іноді кажуть що обійми то навіть інтимніша річ аніж цілунок, бо ти не станеш обіймати людину якій не довіряєш.

- Ви там довго ще, може ще потрахаєтесь прямо тут!? – перервав їх таксист.

- До зустрічі Ітан...

***

Наступний тиждень нічого не відбувалося, Ітан працював на новій роботі, кожного вечора він дзвонив Марії і як настануть вихідні вони домовились погуляти.

Вже в п’ятницю ввечері подзвонили офіцери і спаплюжили мирні плани на вихідні. Якась нова інформація з’явилась з приводу його аркантропа а тому Ітан мав завтра увесь день бути присутній при копах і допомагати їм у їх праці. Як не вмовляв, як не просив хлопець перенести ці роботи на неділю або хоч прямо зараз їх провести, ні, мовляли, тільки завтра, бо все було замовлене і заброньовано саме на суботу.