Про любов для дітей - Ангеліна Кріхелі

Принагідно розмові вона будувала викрійки, різала тканини, намітки робила, примірки, крутячи перед дзеркалом Ягу з Кощієм, як манекени.

Яга взяла на себе кулінарний клопіт, напекла смачних пирогів з різними начинками — аж надто снігова зима за вікном до цього спіткала. За чаєм з цими пирогами і лилися річкою обговорення у пошуках рішення, яке вперто не хотіло  знаходитись.

— Якщо ми рішення не бачимо, це не означає, що його немає, — стомлено підсумувала до вечора Яга, вкотре приміряючи вже майже готовий костюм Снігуроньки, в якому вона мала з'явитися на святі перед вихованцями дитячого садка.

— Горинич із набитим ротом тільки кивав, старанно жуючи і періодично захоплюючись швейними талантами Надиної мами, — чи жарт, за два неповні дні пошити таку красу! Розхвалював він і пироги, випечені Ягою.

— Але завтра ми підемо на ярмарок уже? — запитав пізно ввечері Горинич, коли втомлена Віра кроїла костюм Діда Мороза, а Любомир затіяв партію в шахи з Кощієм, щоб трохи освіжити думки.

— Неодмінно підемо, — сонно пообіцяла йому Надія, зворушливо вмостивши голову йому на живіт і підштовхуючи його, як м'яку подушку.

Змій від задоволення ледь не муркотів, до того йому на душі було тепло: і друзі поруч, і свято починається, і пирогами пригощають... А тут ще й нові враження обіцяють. Він знав, що коли Надя пообіцяла, то неодмінно свою обіцянку виконає — таке вже виховання, що честь — не порожнє слово, а велике значення має.

— Ранок вечора мудріший, — уклала стомлена Віра, вкриваючи доньку перед сном теплою ковдрою, коли у всій квартирі вже згасло світло.

Біля Надійчиного ліжка звично вмостився Горинич, задоволено засопів.

— Правильно тобі Яга сказала, Надю, — тихо мовила Віра, бачачи, що донька глибоко занурена в переживання. — Викинь їх із голови. Навіть найдобріші винаходи колись злодії призвичаїлися використовувати для злих справ. Хіба в тому є вина доброї людини? Спи, дочко. Спи, і нехай твоє серце буде спокійне.