За царя Опенька, коли земля була тоненька. - Татіана

           Дві краплинки води на ім'я Ґота та Ювія жили високо в небі в темній дощовій хмарі, разом з мільйонами інших краплинок. Вони були подругами і так мріяли побачити  світ. Краплинки тільки но з’явилися на світ і ще ніколи не подорожували. Слухаючи старших краплинок про їхні подорожі маленькі крапельки лише з заздрістю зітхали.                                                                            Одного разу, їхня  хмара повільно пропливала над полями та лісами. Краплинки дивилися в низ, крізь пухку хмару і чекали, коли їм дозволять спуститися на землю.                                        -   Ювіє, як би мені хотілося скоріше спуститися туди вниз? —  Мрійливо сказала Ґота, дивлячись на подругу.                                                                                                                                     -   О, так. —  Промовила Ювія, гріючись у променях сонця. — Там стільки всього цікавого!.. Річки, озера, і навіть океани! Я так хочу побувати там. В них живе так багато краплинок... Я хочу побачити, як вони там живуть.                                                                                                                       -   Я теж би хотіла пожити трохи  в якомусь гарному водоймищі. -  Відповіла Ґота. -   Ось вчора, я чула, як говорили три краплинки, що недавно повернулися знову на нашу хмаринку, про лісову річечку. Вона невеличка, але дуже гарна.                                                                                        -   Давай і ми вирушимо в подорож! —  Захоплено запропонувала Ювія. — Можливо, ми знайдемо місце, де зможемо жити в великому водоспаді! Ти уявляєш, як це весело, падати вниз з багатьма краплинками?                                                                                                                                 -   Водоспад?.. Це ж так захоплююче! —  Зраділа Ґота . —  Але як ми потрапимо туди?                   -  Треба дочекатися, коли прийде час дощу, і тоді ми зможемо спуститися разом з іншими краплинками, —  Пояснила Ювія.                                                                                                                            Наступного ранку, небо затягнуло сірими хмарами, і скоро почався дощ. Ґота і Ювія злетіли з хмари, разом із тисячами інших крапельок.                                                                               -   Ой, як швидко ми летимо! —  Вигукнула  Ґота, кружляючи в повітрі.                                               -   Тримайся за руки, щоб не загубити одна одну! —  Крикнула Ювія. — Ми вже скоро торкнемося землі!                                                                                                                                                         Подруги-краплинки впали на велике зелене листя в лісі, де їх зустріли інші крапельки.      -   Привіт! —  Привіталися вони. —  Сьогодні весело! Нарешті  пішов дощ! Як ми всі чекали, щоб спуститися з неба.                                                                                                                                            -   Так! —  Це ж така радість - подорожувати. -  Сказала Ґота . —  Ми з Ювією шукаємо  водоспад. -   Вам треба вирушити до великої річки. —  Промовила одна з крапельок —  Вона тече недалеко звідси. Ось перескакуйте  по листочках дерев, так і доберетеся до тієї річки а вона вже віднесе вас до водоспаду.                                                                                                                                             -   Дякуємо за пораду! —  Відповіла Ювія. —  Вирушаймо, Ґото!                                                                     Так, невдовзі, краплинки потрапили до струмка, який стрімко ніс їх вперед. Вони сміялися, радіючи швидкій подорожі.                                                                                                          -   Дивись, який широкий цей струмок! —  Захоплено вигукнкла Ґота.                                                    -   Так, але це тільки початок, — Сказала їй Ювія. —  Вже скоро ми побачимо велику річку!                         Шлях був веселим і захоплюючим. Вони бачили рибок, що плавали поруч, і жабок, що стрибали з берега у воду.                                                                                                                                -   Який прекрасний світ навколо! —  Раділа Ґота .                                                                                              Через деякий час, струмок впав у величезну річку. Ґота і Ювія почувалися щасливими і повними сил продовжувати свою захоплюючу подорож.                                                                        -   Ось вона, наша річка! —  Радісно вигукнула Ювія.                                                                                -    Подивись туди! —  Сказала Ґота, показуючи вперед. —  Там водоспад!                                          -   Це саме те, про що ми мріяли! —  Захоплено промовила Ювія.                                                                     Вони наближалися до краю водоспаду, а вода навколо них ставала все швидшою. Нарешті, разом із іншими крапельками вони стрімко впали вниз, утворивши величезний потік води.                                                                                                                                                                    -   Це неймовірно! —  Закричала Ґота від захвату.                                                                                      -   Нам вдалося це! —  Додала Ювія, коли вони, разом із сотнями інших краплинок, перетворилися на могутній водоспад.                                                                                                                      Після того, як краплинки пролетіли вниз разом з водоспадом, вони впали до великого озера.                                                                                                                                                                   -   Ми тепер частина озера, подруго! —  Сказала Ґота, вдивляючись у спокійні води.                        -   Так, але це не кінець, —  Відповіла Ювія. —  Вода завжди рухається. Можливо, одного дня, ми потрапимо до моря чи океану, а тоді нас знову забере хмара.                                                                -   Ти маєш рацію, —  Погодилася Ґота. —  Це лише початок нових пригод.                                                      Крапельки були дуже щасливі, аж раптом, в озері почали купатися якісь птахи. Вони били крильцями по воді і весело сміялися. Від їхніх веселощів, краплинки розліталися в різні сторони.  І таким чином, Ґота опинилася на крилі одного з тих птахів.                                                 -   Тримай мою руку, подруго. -  Схвильовано закричала Ювія.                                                              -   Не залишай мене... -  Злякано просила її Ґота, хапаючи подругу за руку.                                                     Раптом той птах піднявся в повітря і Ювія й Ґота, обидві були на його крилі.                         -   Тримаймося. -  Закричала Ґота. -  Як що й впадемо то разом.                                                                        Подружки трималися за руки і за крило птаха. Вони з жахом зрозуміли, що той птах виносе їх з лісу.                                                                                                                                                 -    Куди ж він нас несе? -  Схвильовано промовила Ювія.                                                                       -    Невже ми більше ніколи не побачимо інших  краплинок? -  Бідкалася Ґота.                                              Подружки з сумом притихли не знаючи, що їх чекає. Вони бачили, як інші краплинки злітали з крила птаха.                                                                                                                                      -    А може нам теж стрибнути? -  Раптом, запитала в подруги Ювія?                                                    -    Я не знаю, що робити... як буде краще. Ми летимо високо... Що там  внизу?.. -  Ґота зі страху заплющила очі.                                                                                                                                                             Раптом, птах почав знижуватися.  Крапельки, ще міцніше трималися за руки.                          -    Там якесь водоймище! -  Радісно крикнула Ювія.                                                                                 -    Ну то що, стрибаємо? -  Запитала подругу Ґота.                                                                                              Крапельки,  подивившись одна на одну, тримаючись за руки, стрибнули з крила птаха. Водоймище, в яке вони впали було дуже схоже на водоспад, але щось було не так. Ґота і Ювія привіталися з іншими крапельками і почали розпитувати де вони знаходяться.                                -    Це не водоспад. -  Привітавшись, відповіла одна крапелька. -  Це - фонтан. Тут дуже весело. З водоспада можна тільки падати вниз, а тут можна знову піднятися нагору... і знову впасти вниз... -  Крапелька засміялася. -  Вам сподобається. Ходімо зі мною, я вам все покажу.  - Запропонувала вона.                                                                                                                                          Ювії та Ґоті й справді сподобалося. Вони піднялися слідом за тією крапелькою і відчули, як легкий вітерець підхоплює їх разом з іншими. Вони сміялися й крутилися, як веселі метелики, насолоджуючись неймовірним відчуттям польоту. Ювія та Ґота зачаровано дивилися, як промені сонця створювали веселкові візерунки.                                                                  Та одного разу, коли вони  гралися з новими подружками, до них спустився Сонячний Проміньчик.                                                                                                                                                        -   Ґото,  Ювіє, сьогодні ваша черга підніматися зі мною на вашу хмарину.   -  Сказав він.                 -   Тут так весело... -  Промовила Ґота.                                                                                                          -   Я не хочу повертатися. -  Похитала головою Ювія.                                                                                -   Не сумуйте, краплинки. -  Підбадьорював їх Сонячний Проміньчик. -  Адже, ви ще повернетеся на землю. І не тільки сюди. Повірте, є дуже багато чудових місць  де ви ще не були. На вас попереду чекають неймовірні подорожі. А  зараз ходімо зі мною.                                                                      Краплинки погодилися з Сонячним проміньчиком. Тут  їм  було дуже добре, але, хотілося більше подорожувати. І раптом, вони стали легенькі як пушинки і полетіли знову на небо. На хмарці,  Ґоту і Ювію дуже радо зустріли інші крапельки.                                                                                      Так краплинки подорожували світом, відкриваючи його чарівні куточки і раділи знаходячи собі нових друзів. І кожна їхня подорож була сповнена радісних моментів і захопливих пригод.