Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм
Вся впевненість Маєвського зникла миттєво, коли він побачив у величезному дзеркалі ліфта своє відображення. Подушки безпеки таки далися взнаки, і з дзеркала на Тихона дивився дивного вигляду хлопчина в перекошеній жилетці зверху шовкової сорочки, з розпатланим в різні боки волоссям і дуже недобрими очима.
Слідом за впевненістю кудись зник і “бойовий настрій”. Тихін не розумів у рекламному бізнесі зовсім нічого, а йому зараз належить грати серйозного шефа. Ще та дівчина в червоному “Форді” не йшла з голови. Якби не було цього жахливого костюма і образу, справжній Маєвський би розніс самовпевнену й без-оку дамочку в пух і прах, а не бекав щось незрозуміле.
“Ну нічого, ось попадеться вона мені наступного разу, я їй розкажу. Я їй так поясню, як за кермом телефоном! Я їй покажу де раки зимують! Взагалі права у таких забирати треба!”
Накрутивши себе до потрібної стадії, Тихін увійшов у двері з логотипом величезного пера.
Тут його мають зустріти та все пояснити. Ну, якщо шеф Петро Миколайович нічого не наплутав, як з ним останнім часом траплялося.
На щастя, Тихона все ж таки вийшли зустрічати. Худорлявий хлопчина у величезних окулярах простяг йому тонку руку і скривився від навмисне сильного рукостискання Маєвського.
– Ось зараз вам усе, Тихін Ігорович, покажу та розкажу. У нас тут оновлення в агентстві, працюватимете ви безпосередньо з нашим головним редактором. Із самої столиці чекаємо з хвилини на хвилину! – щебетав хлопчина, а у Маєвського від його голосу, що зривається, і надлишку інформації розболілася голова.
Він сів на шкіряний пуф біля стіни, засунув руку до кишені. Рука знайшла щось зім’яте. "А, це ж номер тієї дівчини" – згадав Тихін і дістав його. Телефон та…
– Жанна Вікторівна! – прочитав Тихін.
– Жанна Вікторівна! - прокричав хлопець і кинувся до дверей з пером.
Розгубившись від несподіваного дуету своїх думок та чужого голосу, Маєвський підвів очі і зустрівся з мигдалевидними карими очима дамочки з “Форда”...
Поки Маєвський розгублено кліпав очима і чухав лоб, що свербів під незвичним гелем, дамочка швидко знайшлася.
– Ви що, мене переслідуєте? – крижаним тоном запитала, і Тихонові раптом здалося, що його знову за щось соромить 70-річна “училка” фізики, яку він боявся в школі до жаху.
– Це ви мене… стукнули… а тепер тут… і взагалі… – винувато залепетав Тихін і відчув, як усередині все закипає від безсилої образи, яка вперше в його житті знаходить вихід у незрозумілих незв’язних звуках.
– Я йду до себе на роботу! А що ви тут робите, ще треба розібратися!
Худорлявий хлопчина з відкритим ротом мовчки спостерігав за обома.
“Ну хоч би вякнув щось” – приречено подумав Тихін і нарешті зібрався з думками.
–Я теж на роботу йду! – видав він.
– Ну, так і йдіть, бар знаходиться в іншому крилі! А тут – рекламна агенція!
– Мені в агенцію і треба!
– О, не знала, що ми потребуємо охоронців чи швейцарів.
– Що?! А я й не охоронець! Я керівник цієї самої агенції між іншим!
Спостерігати, як обличчя дамочки майже зливається за кольором із червоною сукнею – було просто насолодою для очей Маєвського. Тільки до того моменту, поки дамочка не пішла ва-банк.
– А я тут головний редактор!
– От і познайомились! Через півгодини щоб були у мене в кабінеті зі звітом про виконану роботу!
– Яку роботу? Я сюди тільки-но прилетіла!
– Мене це не хвилює! Раз обіймаєте таку серйозну посаду, значить того, маєте відповідати! А ти чому стоїш? Веди мене до кабінету! – це вже Маєвський гаркнув розгубленому хлопцеві в окулярах і той швидко задріботів уздовж дверей із золотистим пір'ям.
У своєму кабінеті, який, хоч би як хотілося Маєвському причепитися, був просто ідеальним, він швидко сів на шкіряний диван і уважно став вивчати картинку з лісом. Коли кожне дерево було вивчене до найдрібнішого листочка, Тихін підвівся і почав обережно оглядатися. Йому все здавалося, що дамочка з червоного хетчбека зараз знаходиться тут і будь-якої миті з'явиться з-під дубового столу або шафи в кутку…
***
Вітаю, любі читачі! От ми з вами і познайомились з героями) Якщо вони вам сподобались, будь ласка підпишіться на сторіночку автора та додайте книгу в бібліотеку. Книга буде безкоштовна, продовження ппублікуватиму щодня за винятком форс-мажорів зі світлом.
***
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно