Одного разу в хірургії - Ягода

Вікторія

Цей день настав .

 Сьогодні мені знімають гіпс і можна вже буде починати реабілітацію.Я з нетерпінням чекаю приходу лікаря .Лікував мене той самий друг Олега -Андрій Степанович .Мушу сказати він першокласний спеціаліст і чудова людина .Прийшов він  близько полудня .

-ну що , Вікторіє Вікторівно,ви готові до процедури?-і він ще питає?

-уже неможу дочекатися ,коли ви ,Андрію Степановичу, знімете цей спосіб для тортур,-я не дарма так називаю гіпс .Хто його носив той знає як все свербить під ним .

-ну тоді почнімо ,-і він почав знімати цей клятий гіпс. Тривала ця процедура близко тридцяти хвилин і от я нарешті бачу свої ноги .Виглядають вони звичайно не дуже,але маємо те що маємо.

-от  і все , знаєш ,аж шкода тебе виписувати, за цей час поки ти тут ти  стала нам як рідна ,-з посмішкою зазначив мій лікар .Ми з ним домовилися ,що в неформальній обстановці на "ти".Та й  ми  будемо бачитися і поза роботою все таки він друг Олега і буде приходити в гості куди я його і запросила . Андрій обіцяв обов'язково прийти із своєю дружиною і маленькою донькою.

Ми ще трохи поспілкувалися з Андрієм і попрощавшись він пішов ,а я стала чекати свого коханого хірурга.Довго чекати не довелося ,вже через десять хвилин після лікаря до палати зайшов величезний букет ,а потім і Олег.Я від цієї картини ввійшла в ступор з якого мене вивів голос Олега.

-привіт ,кохана ,а я вже і виписку забрав тому їдемо додому ,а це до речі тобі ,-повідомив мені цей неможливий чоловік і цмокнувши у губи впхав у мої руки букет троянд.

-дякую,коханий ,мені дуже приємно ,-я зарилася носом у букет ,-давай вже швидше поїдемо звідси ,-на мій поспіх він лише усміхнувся і посадив мене у крісло колісне,яке я ненавиджу від самого початку .

Ми поїхали до машини , а потім Олег всадив мене  на пасажирське сидіння ,розібрав мій візок і ми рушили. Але ми не зупинилися біля мого під'їзду,а проїхали до будинку Олега.Я з нерозумінням глянула на Олега ,який так невинно дивився на мене .

-золотко ,ти тільки не починай скандал ,а то я тебе знаю .Давай ти поки що поживеш у мене ?Так буде краще і зручніше я розумію,що ти проти ,але давай ти все таки погодишся ,-і робить ті самі благальні очі і легко цілує мене .Ну і як скажіть мені на нього злитися? 

Я вже хотіла гнути свою палицю і висловити своє обурення щодо його самодіяльності і навіть рота відкрила ,але у відповідь лише кивнула погоджуючись .

-я знав ,що ти в мене розумниця ,кохаю тебе,-і знову затягнув мене у вир насолоди .

Чує моя п'ята точка, що спільне життя у нас не буде нудним .