Плавучий острів - Верн Жуль

Казино поки що стоїть на місці, вони добираються до нього, піднімаються в свої кімнати, хапають обидві скрипки, альт і віолончель і біжать з ними в парк, шукаючи порятунку.

Там вже зібралося декілька тисяч людей з обох частин міста. В їх числі — сім'ї Танкердона і Коверлі, і, ймовірно, добре, що в такій темряві їм не можна ні побачити, ні пізнати один одного.

Уолтеру вдалося все ж пробратися до міс Ді Косерлі. Він спробує врятувати її, коли настане остаточна катастрофа... Він постарається вчепитися з нею за якийсь уламок...

Дівчина вгадала, що молодий чоловік біля неї, і в неї виривається крик:

— Ах, Уолтер!..

— Ді, дорога Ді... я тут!.. Я вас більше не з алишу...

Наші парижани теж не хочуть розлучатися... Вони тримаються разом.

Фрасколен не втратив звичної холоднокровності. Івернес нервує. Пеншіна сповнений іронічною покірності. А Себастьєн Цорн повторює Атаназію Доремюсу, який нарешті наважився приєднатися до своїх співвітчизників:

— Я весь час говорив, що це погано скінчиться!.. Я це передбачав!

— Припини свої тремоло в мінорі, старий Ісайя, — кричить "Його високість", —досить з нас твоїх нудних покаянних псалмів!

Близько опівночі сила циклону подвоюється. Вітри, сходячись в одній точці, піднімають жахливі вали і кидають їх на Стандарт-Айленд. Куди поведе його боротьба стихій?.. Розіб'ється він об підводні скелі? Розпадеться на частини у відкритому морі?

Тепер його корпус пробитий в багатьох місцях. З усіх боків лунає тріск ламких болтів і заклепок. Будинки, церква, храм, мерія — все провалилося в щілини, що розійшлися, і через них бурхливо вриваються морські хвилі. Ні сліду не залишилося від чудових споруд. Скільки багатств, скільки скарбів, картин, статуй, творів мистецтва зникло навіки!

На світанку мільярдці не побачать свого розкішного Мільярд-Сіті, якщо світанок для них настане, якщо вони не загинуть в пучині вод разом зі Стандарт —Айлендом.

І дійсно, вода починає проникати в парк, на поля, де підґрунтя все ще трималося. Ватерлінія ще більше опустилася. Рівень плавучого острова зрівнявся з рівнем моря, і циклон обрушує на нього хвилі океану.

Ніде не знайти ні притулку, ні укриття. Батарея Хвилеріза, що знаходиться на самому вітрі, не може захистити ні від морських хвиль, ні від поривів вітру, які б'ють, немов картеч. Відсіки розверзаються, і вздовж і поперек усього острова з гуркотом, який заглушив би найсильніший громовий гуркіт, виникають тріщини... Загибель близька...

Близько трьох годин ранку парк вздовж течії Серпентайн-рівер прорізає тріщина довжиною в два кілометри, вода виступає з неї широкою хвилею. Треба швидше бігти, і все населення розсіюється по полям. Одні біжать до портів, інші до батарей. Сім'ї розлучаються, матері марно шукають дітей, а шаліючі хвилі гігантським приливом захльостують поверхню Стандарт-Айленда.

Уолтер Танкердон не покидає міс Ді Коверлі і намагається відвести її в сторону Штирборт —Харбора. У неї немає сил йти за ним. Він піднімає її, майже бездиханну, несе на руках в жахливій темряві, серед криків збожеволілого від жаху натовпу...

0 п'ятій ранку в східному напрямку знову лунає тріск металу, що розривається.

Уламок, величиною близько половини квадратної милі, відділяється від

Стандарт-Айленда.

Це Штирборт-Харбор, зі своїми заводами, машинами, складами, несеться кудись по волі вітру...

Циклон досягає найвищої сили, і під його безперестанними ударами Стандарт-Айленд несеться по хвилях, як уламок розбитого судна... Його остов розвалюється остаточно. Відсіки відокремлюються один від одного, деякі зникають у морській безодні.

— Після краху Компанії — крах плавучого острова! — вигукує Пеншіна.

1 цей жарт вірно визначає положення.

Тепер від чудесного Стандарт-Айленда залишилися тільки розметані в різні боки уламки, подібні випадковим осколкам роздробленої комети, плаваючі, правда, не в повітряному просторі, а на поверхні безмежного Тихого океану.

14. РОЗВ'ЯЗКА

Ось що побачив би на світанку спостерігач, який оглядав б ці місця з висоти декількох сотень футів: на хвилях гойдаються три уламка Стандарт-Айленда, кожен площею від двох до трьох гектарів, і приблизно в десяти кабельтових від них ще кілька уламків менших розмірів.

Циклон починає стихати з першими проблисками дня. З швидкістю, властивою цим потужним атмосферних явищам, центр його перемістився миль на тридцять на схід. По каламутному морю все ще котяться жахливі вали, і уламки, великі і дрібні, качає і кидає, як кораблі в бурхливому океані.

Найбільше постраждала та частина Стандарт-Айленда, на якій знаходився Мільярд-Сіті. По суті вона цілком затонула під вагою споруд, які височіли на ній. Марно було б шукати хоч якихось слідів будівель, особняків,які оздоблювали головні авеню обох частин міста! Ніколи ще лівобортники і правобортники не були настільки ґрунтовним чином роз'єднані, і вже, звичайно, не так представляли вони собі це роз'єднання.

Чи велика кількість жертв?.. Можна побоюватися, що дуже велика, хоча населення вчасно розбіглося по полях, де ґрунт здійснював більший опір розривам.

Ну що, задоволені тепер всі ці Коверлі і Танкердони наслідками своєї злочинної чвари?.. Жоден з них не буде керувати, здолавши іншого!.. Мільярд-Сіті пішов на дно і разом з ним — величезні гроші, які вони за нього заплатили!.. Але нічого їх жаліти! У скринях американських і європейських банків у них залишилося ще достатньо мільйонів, щоб на старості років їм не довелося дбати про шматок хліба насущного!

Найбільший уламок являє собою та частина острова, яка простягалася між обсерваторією і батареєю Хвилеріза. Поверхня його — близько трьох гектарів, на яких стовпилося не менше трьох тисяч потерпілих корабельну аварію, — як інакше назвати цих людей?

На другому уламку, дещо менших розмірів, ще збереглися деякі будівлі, що знаходилися поблизу від Бакборт-Харбора, порт з декількома продовольчими складами і одна з цистерн з прісною водою.

Що стосується енергетичної установки і будов, в яких містилися машини і двигуни, — все це зникло під час вибуху котлів. На цьому другому уламку знайшли притулок дві тисячі осіб. Може бути, якщо не всі човни Бакборт-Харбора загинули, вдасться встановити яку —небудь зв'язок з першим уламком.

Що ж до Штирборт-Харбора, то відомо, що ця частина Стандарт-Айленда відірвалася від нього близько трьох годин ранку. Ймовірно, вона затонула, бо, наскільки сягає око, жодних слідів її не видно.

Крім цих двох уламків, на воді плаває ще й третій, розмірами в чотири-п'ять квадратних кілометрів; це та частина острова, яка примикала до батареї Корми, на ній знаходиться зараз близько чотирьох тисяч чоловік.

Нарешті ще на десятці уламків, кожен розміром в декілька сотень квадратних метрів, притулився інше населення, що врятувалися від загибелі.

От і все, що вціліло від колишньої "перлини Тихого океану". Жертв катастрофи, очевидно, не менше кількох сотень. І добре ще, що не весь Стандарт-Айленд затонув у водах Тихого океану.

Але, опинившись так далеко від усякої суші, як досягнуть ці уламки берега?.. Чи не загрожує потерпілим аварію корабля голодна смерть? І чи залишиться в живих хоч один свідок цього лиха, яке не має собі рівних в історії морських катастроф?

Ні, зневірятися не варто. Навіть віддані на волю вітрів і течій, ці діяльні люди зроблять все, що тільки можна, для загального порятунку.

На уламку, що примикає до батареї хвилеріза, зібралися комодор Етель Сімкоо, король і королева Малекарлії, службовці обсерваторії, полковник Стьюарт, дехто з його офіцерів, кілька іменитих громадян Мільярд-Сіті, духовенство, — словом, значна частина населення.

Тут же сім'ї Коверлі і Танкердонів, пригнічені тяжким тягарем жахливої відповідальності, що лежить на їх главах. Їх самих вже вразило нещастя — вони втратили тих, хто їм всього дорожче, — адже Уолтер і міс Ді зникли!..

Може бути, вони на іншому уламку? Чи є надія побачитися з ними коли-небудь?

Концертний квартет тут у повному складі разом зі своїми чудовими інструментами. Згадаймо заяложену формулу — "тільки смерть могла б їх розлучити"!

Фрасколен холоднокровно оцінює становище, він не зовсім втратив надію. Івернес, якого завжди приваблює незвичайне, вигукує, дивлячись на це лихо:

— Не можна уявити собі більш грандіозного фіналу!

Що стосується Себастьєна Цорна, то він у нестямі від люті. Його анітрохи не втішає, що він так само вірно передбачив нещастя Стандарт-Айленда, як пророк Єремія біду, що спіткали Сіон. Він голодний, мерзне, він застудився, його мучать відчайдушні напади кашлю, не дають ніякої перепочинку. А невиправний Пеншіна каже йому:

— Не можна, старина Цорн, не можна так повторюватися... правила гармонії цього не допускають.

Віолончеліст охоче придушив би "Його високість", якщо б вистачило сил, але їх-то у нього і немає.

А Калістус Менбар ?.. Ну, пан директор просто герой... так, герой! Він не бажає втрачати надію ні в порятунок потерпілих, ні навіть у порятунок Стандарт —Айленда... Всі повернуться на батьківщину... Плавучий острів відремонтують... уламки його міцні... і ніхто не посміє сказати, що стихії здолали такий шедевр кораблебудівної техніки!

Безсумнівно одне: безпосередня небезпека вже минула. Все, що під час циклону було під загрозою загибелі, загинуло: Мільярд-Сіті, його споруди, особняки, будинки, фабрики, батареї, всі великовагові споруди.

Зараз уламки острова знаходяться в хорошому стані: ватерлінія сильно підвищилася, і хвилі вже не шмагають їх.

Це все-таки помітне поліпшення, — люди можуть перевести дух, а так як безпосередня небезпека минула, загальний стан потерпілих корабельну аварію теж став краще. Потроху всі починають заспокоюватися.

Тільки жінки та діти, не здатні міркувати, не можуть впоратися з страхом, що терзає їх.

А що сталося з Атаназієи Доремюсом?.. Коли почався розпад Стандарт-Айленда, вчителя грації і хороших манер разом з його стар енькою служницею відразу віднесло в сторону на одному з уламків. Але потім течія знову прибила їх до того шматка, де знаходилися музиканти.

Між тим комодор Сімкоо, як справжній капітан потерпілого від бурі судна, прийнявся, за допомогою самовідданих підлеглих, за роботу. Саме головне зараз —як-небудь поєднати ці розрізнені уламки.