Плавучий острів - Верн Жуль

Два секстанта — один в руках короля Малекарлії, інший в руках комодора Сімкоо —наведені на горизонт.

Визначивши висоту сонця, приступають до обчислень з усіма належними поправками, і ось результат: 29°17' південної широти.

Близько двох годин друге спостереження, проведене в настільки ж сприятливих умовах, закінчується наступним висновком: 179° 32' східної довготи.

Отже, з тих пір як Стандарт-Айленд почав своє шалене обертання, його віднесло течією приблизно на тисячу миль на південний схід.

Відзначивши на карті місце розташування Стандарт-Айленда, можна встановити наступне.

Найближчі острова — на відстані щонайменше ста миль, — це архіпелаг Кермадек, на його безплідних, майже незаселених скелях не знайти нічого, і до того ж— як до них дістатися? У трьохстах милях на південь знаходиться Нова Зеландія, але як туди потрапити, якщо океанічний потік забирає мільярдців в простори океану? У тисячі п'ятистах милях на захід — Австралія. У кількох тисячах миль на схід —Південна Америка на широті Чилі. Південніше Нової Зеландії — полярний океан з антарктичною пустелею.

Невже Стандарт-Айленду судилося розбитися об землі Південного полюса ?..

Невже мореплавці знайдуть там коли-небудь останки безлічі людей, загиблих від голоду та холоду ?..

Що стосується течій в цих морях, то комодор Сімкоо вивчить їх з найбільшою ретельністю. А якщо вони не зміняться, якщо Стандарт-Айленд не зустріне зворотних течій, якщо вибухне одна з тих бур, які так часто лютують в цих приполярних областях ?..

Новини викликають загальний жах. Люди все більше обурюються проти винуватців лиха, злобливих набобів Мільярд-Сіті, які у відповіді за становище. Потрібен весь вплив короля Малекарлії, енергія комодора Сімкоо і полковника Стьюарта, вся відданість їх офіцерів, весь авторитет, яким вони користуються у солдатів і моряків, щоб запобігти повстанню.

День пройшов без жодних змін. Кожен змушений був погодитися на урізане постачання харчовими продуктами і обмежитися тільки насущно необхідним — і самий багатий і той, хто бідніший.

Тим часом службі спостереження приділяється найбільше уваги, горизонт обстежується безперервно і найсуворішим чином. Тільки б з'явився який-небудь корабель, йому одразу ж просигналізують, і, може бути, з його допомогою вдасться відновити перерваний зв'язок із зовнішнім світом. Але, на нещастя, плавучий острів віднесло до областей, які лежать осторонь від звичайних морських шляхів, до областей, розташованих в близькому сусідстві з антарктичним морем і мало відвідуваних судами. І уяві збожеволілих від страху людей малюється — там, далеко на півдні, — привид полюса, осяяний вулканічним полум ' ям Ер ебус а і Тер ору19.

Однак у ніч з 3 на 4 квітня відбулася зміна на краще. Вітер, який протягом кількох днів з усіх сил дув з півночі, раптово стих.

Настав повний штиль, а потім почав дути легкий південно-східний вітер: подібні атмосферні примхи часто спостерігаються в період рівнодення.

До комодору Сімкоо повертається деяка надія. Якщо Стандарт-Айленд буде відкинутий на кілька сотень миль на захід, то цього виявиться достатнім, щоб протитечія підхопила його і наблизила до Австралії або до Нової Зеландії. В усякому разі, його дрейф до полюса, мабуть, припинився, і можливо, що на підступах до австралійських земель він зустріне якісь кораблі.

Зі сходом сонця південно-східний вітер сильно свіжіє. Стандарт-Айленд помітно відчуває його вплив. Високі будівлі острова, обсерваторія, мерія, храм, собор до певної міри переймають вітер. Вони виконують роль вітрил на величезному судні водотоннажністю в чотириста тридцять два мільйона тонн.

Хоча по небу швидко біжать хмари, сонячний диск від часу до часу з'являється між ними, і напевно це дозволить добре провести спостереження.

Дійсно, двічі вдалося вловити сонце, яке випірнуло з хмар.

Обчислення показують, що з учорашнього дня Стандарт-Айленд перемістився на два градуси на північний захід.

Однак важко припустити, щоб плавучий острів підпорядковувався в даному випадку однієї лише силі вітру. Доводиться тому прийти до висновку, що він уже потрапив в одну з тих протитечій, які відокремлюють великі течії Тихого океану одну від іншої. Випади йому щастя потрапити в ту, яка йде в північно-західному напрямку, і шанси на порятунок стануть цілком реальними. Але тільки б це сталося швидше, так як видачу їжі знову довелося урізати, запаси зменшуються з загрозливою швидкістю, але ж треба прогодувати десять тисяч чоловік!

Коли останні астрономічні дані були повідомлені населенню обох портів і міста, в умах настало певне заспокоєння. Відомо, як швидко переходить натовп від одного почуття до іншого, від відчаю до надії.

Так сталося і зараз. Зрозуміло, що населення Стандарт-Айленда, настільки не схоже на нещасні людські маси, скупчені у великих містах материка, менш схильне до паніці, більш розважливе, більш терпляче. Але чого тільки не доводиться побоюватися, коли виникає загроза голоду?

Протягом першої половини дня вітер продовжує міцнішати. Барометр повільно знижується. Море набухає довгими і потужними хвилями — отже десь на південному сході піднімається буря. Раніше для Стандарт-Айленда все це було дрібницею. Однак зараз йому вже не легко переносити таку сильну качку. Деякі будинки страшно здригаються зверху донизу, речі зсуваються з місця, як при землетрусі. Для мільярдців такі відчуття є новиною і викликають у них велику тривогу.

Комодор Сімкоо і весь його персонал не залишають обсерваторії, де тепер зосереджені всі галузі управління. Будівля час від часу тремтить, і це дуже турбує присутніх, які змушені визнати, що справа — дуже серйозна.

— Очевидно, — говорить комодор, — пошкоджений самий кузов Стандарт-Айленда... Скріплення між відсіками ослабли... Остов вже не має тієї міцності, яка робила його стійким. Тільки б не зустрітися йому з сильною бурею: тепер уже не вдасться протистояти їй так, як раніше.

Так, і населення більше не довіряє цьому штучному ґрунту... Всі відчувають, що точка опори може вислизнути з-під ніг... У сто разів краще було б розбитися об скелі антарктичного материка !.. Щосекундний страх, що Стандарт —Айленд може розколотися надвоє і затонути в безоднях Тихого океану, яких не виміряв ще жоден зонд, змушує стискуватися навіть найсміливіші серця.

До того ж не доводиться вже сумніватися, що в деяких відсіках відбулися нові пошкодження. Подекуди не витримали переборки, з'явилися щілини і повискакували заклепки, що скріплюють сталеві листи. У парку, уздовж берегів Серпентайн-рівер, на дальніх вулицях міста від розривів у металевого підґрунтя химерно спучується поверхня землі. Багато будівель вже нахиляються і, обвалюючись, можуть пробити основу, на якій тримається місто. Є течі, а й думати нема чого їх ліквідовувати. У той же час абсолютно ясно, що в деякі відсіки підґрунтя вже проникла вода, тому що змінилася ватерлінія. Майже по всьому колу острова, в обох портах, у батарей Хвилеріза і Корми вона знизилася на один фут, і якщо зниження буде продовжуватися, хвилі почнуть захльостувати узбережжя.

Якщо ж Стандарт-Айленд втратить остійність, він потоне через кілька годин.

Комодор Сімкоо хотів би приховати ці обставини, щоб не викликати паніки, а то і ще чогось гіршого. На яку тільки розправу з винуватцями всіх цих лих не виявляться здатні жителі острова! Адже вони не можуть шукати порятунку у втечі, як пасажири корабля, що гине, не можуть кинутися в шлюпки, побудувати пліт, на якому рятується екіпаж у надії, що його підбере якийсь корабель... Ні, зараз сам Стандарт-Айленд став таким плотом, якому вже загрожує загибель !..

Щогодини протягом дня за розпорядженням комодора Сімкоо відзначається положення ватерлінії. Вона продовжує знижуватися. Отже, вода продовжує просочуватися у відсіки, повільно, але безперервно і нездоланно.

Разом з тим псується і погода. Небо приймає свинцевий відтінок, мідний, червонуватий. Барометр падає все швидше. В атмосфері все віщує близьку бурю. Повітря так насичене парами, що далі узбережжя Стандарт-Айленда нічого не видно.

До вечора піднімається жахливий вітер. Під ударами хвиль, що б'ють по основи острова, відсіки розпадаються, болти лопаються, сталеві листи розриваються. Вулиці міста, галявини парку ось-ось проваляться... Тому з наближенням ночі все покидають Мільярд-Сіті і йдуть за місто, де безпечніше, так як там менше важких споруд. Все населення розтеклась по полях між обома портами і батареями Хвилеріза і Корми.

Близько дев'ятої години Стандарт —Айленд раптом здригається до самої основи. Енергетична установка правий Штирборт-Харбора, що давала електричне світло, поглинена морською безоднею. Запановує цілковитий морок, не видно ні неба, ні моря.

Незабаром нові струси ґрунту вказують на те, що будівлі починають валитися, немов карткові будиночки. Не мине й кількох годин, і на Стандарт— Айленді не залишиться жодної споруди!

— Панове, — каже комодор Сімкоо, — нам більше не можна залишатися в обсерваторії: вона може обвалитися... Йдемо в поле і перечекаємо там бурю...

— Це циклон, — додає король Малекарлії, вказуючи на барометр, що впав до 713 міліметрів.

Дійсно, плавучий острів потрапив в один з тих циклонів, які діють, як потужні конденсатори. Круговий рух урагану піднімає маси води, що бушує навколо майже вертикальної осі, і поширюється з заходу на схід, відхиляючись в Південній півкулі до півдня. Циклон — атмосферне явище величезної руйнівної сили, і щоб вибратися з нього, треба досягти його відносно спокійного центру або хоча б правої частини траєкторії, "півкола, в якому можливе управління", де хвилі не так лютують... Але через брак двигунів Стандарт-Айленд не в змозі маневрувати. На цей раз його веде до загибелі не людська дурість, не дурна впертість обох власників, а жахливе явище природи, яке й довершить знищення острова.

Комодор Сімкоо, полковник Стьюарт, Себастьєн Цорн і його товариші, астрономи і офіцери залишають обсерваторію, де стає небезпечно.

Саме вчасно! Не встигли вони пройти і двохсот кроків, як величезна башта з жахливим гуркотом впала, пробила ґрунт скверу і зникла в безодні. Через мить від всієї будівлі залишилася лише купа уламків.

Тим часом членам квартету прийшла в голову думка добігти уздовж Першою авеню до казино, де знаходяться їхні інструменти, які вони все —таки хотіли б врятувати.