Маятник Фуко - Еко Умберто

Трикутник символізує Божу Трійцю, хрест — Божу жертву з любові, а престол є Столом Останньої Beчері, на якому височить Чаша Воскресіння. Кельтське та арійське походження всіх цих символів не залишає сумнівів.

Здавалося, полковника охопила та сама героїчна екзальтація, яка штовхнула до найвищої жертви його оберштурмунддранга чи як там його, в біса, величали. Слід було повернути його до дійсності.

— І який же висновок? — поспитав я.

— Пане Казобоне, ви не бачите його на власні очі? Про Грааль говорили як про Люциферів Камінь, що наближає його до фігури Бафомета. Грааль — це джерело енергії, тамплієри були охоронцями таємної енергії і накреслили свій план. І де ж вони розмістили свої таємні осідки? Ось де, панове, — і полковник поглянув на нас із виглядом співучасника, ніби ми разом плели якусь інтригу, — у мене був один слід, хибний, але корисний. Один автор, який, очевидно, почув якийсь натяк на цю таємницю, ШарльЛуї Каде-Ґассікур (зверніть увагу, що його твір фігурував в Інґольфовій бібліотечці) 1797 року пише книгу, Le tombeau de Jacques Molay ou le secret des conspirateur a ceux qui veulent tout savoir , де твердить, що Моле перед смертю заснував чотири таємні ложі — в Парижі, Шотландії, Стокгольмі та Неаполі. Ці чотири ложі нібито мали на меті винищити всіх монархів і зруйнувати могутність папи. Згода, Ґассікур був божевільний, але я взяв його ідею за основу, щоб з'ясувати, де могли розмістити свої таємні центри тамплієри. Мені б не вдалося зрозуміти загадку послання, якби я не мав якоїсь провідної ідеї, це природно. А я її мав, і то було переконання — сперте на численні докази — що дух тамплієрів надихався кельтською, друїдичною традицією, то був дух північного арійства, яке традиційно ототожнюється з островом Авалон, осередком справжньої гіперборейської цивілізації. Ви, мабуть, знаєте, що різні автори ототожнювали Авалон із садом Гесперид, з далекою Туле та Колхідою Золотого Руна. Не випадково найбільшим в історії лицарським орденом є орден Золотого Руна. Це з'ясовує, що саме приховане під виразом "Замок". Це гіперборейський замок, де тамплієри зберегали Грааль, напевно, легендарний замок Монсальват.

Він зробив паузу. Йому хотілося, щоб ми ловили кожне слово з його вуст. І ми таки ловили.

— Перейдімо до другого наказу: охоронці печаті повинні йти туди, де є той або ті, які щось робили з хлібом. Сама собою вказівка цілком ясна: Грааль — це чаша з кров'ю Христовою, хліб — це тіло Христове, а місце, де хліб був з'їдений, це місце Останньої Вечері, в Єрусалимі. Безглуздо вважати, що тамплієри, навіть після сарацинського відвоювання, не зберегли там своєї таємної бази. Щиро кажучи, спершу мене збентежив цей юдейський елемент у плані, який цілковито перебуває під знаком арійської міфології. Відтак я добре подумав і збагнув, що ми й далі вважаємо Ісуса виразом юдейської релігійності, адже саме так твердить нам Римська церква. А тамплієри чудово знали, що Ісус — то кельтський міф. Вся євангельська оповідь — це герметична алегорія: воскресіння після розчинення у надрах землі і так далі, і таке інше. Христос не що інше, як Еліксир алхіміків. У той же час всім відомо, що трійця — арійське поняття, ось чому весь закон тамплієрів, написаний друїдом святим Бернардом, перебуває під знаком числа три.

Полковник відпив ще один ковток води. Голос його був хрипкий.

— І ось ми підійшли до третього етапу. Схованка — це Тибет.

— А чому саме Тибет?

— Передовсім тому, що, за оповіддю фон Ешенбаха, тамплієри покидають Європу і перевозять Грааль до Індії. Яка є колискою арійського роду. Місцем схованки є Аґартгха. Ви, мабуть, чули про Аґарттху, осідок царя світу, підземне місто, з якого Володарі Світу керують і спрямовують події людської історії. Тамплієри заснували один зі своїх таємних центрів там, біля коріння своєї власної духовності. Вам, мабуть, відомий зв'язок між царством Аґарттхи та Синархією...

— Щиро кажучи, ні...

— Тим краще, є таємниці, що вбивають. Не відходьмо від теми. У кожному разі, всі знають, що Агарттха була заснована шість тисяч років тому, на світанку доби Калі-ІОга, в яку ми все ще живемо. Завданням лицарських орденів завжди було підтримувати зв'язок із цим таємним центром, сприяти жвавому спілкуванню між мудрістю Сходу і мудрістю Заходу. І тут стає ясно, де повинна відбутися четверта зустріч — у ще одній святині друїдів — у місті Діви, тобто у Шартрському соборі. Шартр щодо Провена міститься по той бік основної ріки Іль-де-Франс, Сени.

Нам більше не вдавалося стежити за ходом думок нашого співрозмовника:

— Але яку причетність має Шартр до вашого кельтсько-друїдичного шляху?

— А як ви гадаєте, звідки прийшла ідея про Діву? Перші діви, які з'явилися в Європі, це чорні діви кельтів. Святий Бернард замолоду стояв навколішки у церкві Сен-Вуарль перед чорною дівою, і вона витиснула з грудей три краплі молока, які впали на губи майбутнього засновника ордену тамплієрів. Звідси походять романи про Ґрааль, які мали створити вивіску для хрестових походів, а хрестові походи мали на меті віднайти Ґрааль. Бенедиктинці — спадкоємці друїдів, це відома всім річ.

— Але де ці чорні діви?

— Їх прибрали ті, хто хотів знищити нордичну традицію і перетворити кельтську релігійність на релігійність середземноморську, вигадуючи міф про Марію з Назарета. Або ж вони були перелицьовані, спотворені, як ті численні чорні богородиці, що їм і досі поклоняється фанатична юрба. Але якщо слушно трактувати зображення у соборах, як це зробив великий Фульканеллі, можна побачити, що вони неприховано розповідають цю історію і неприховано показують зв'язок кельтських дів з алхімічною традицією тамплієрів, де чорна діва є символом сировини, над якою працюють шукачі філософського каменя, а він, як ми бачили, є не чим іншим, як Ґраалем. А тепер поміркуйте, звідки взялася ідея священного чорного каменя Мекки у ще одного великого втаємниченого друїдів — Магомета. У Шартрі хтось вимурував коридор, сполучений з підземним закутком, де й досі стоїть первісна поганська статуя. А якщо добре пошукати, можна знайти ще одну чорну діву, Богородицю з Пільє, вирізьблену одним каноніком, шанувальником Одіна. Ця статуя стискає в руці магічний жезл великих жриць Одіна, а ліворуч від неї вирізьблено магічний календар, де містилися, — на жаль, мушу сказати, містилися, адже ці скульптури не уникли вандалізму ортодоксальних каноніків, — зображення святих тварин віри Одіна: собаки, орла, лева, білого ведмедя та вовкулаки. З іншого боку, всі дослідники готичного езотеризму стверджують той факт, що там-таки, у Шартрі, є статуя, яка тримає в руці чашу Ґрааля. Далебі, мої панове, якби ми не дивилися на Шартрський собор так, як нам велять туристичні путівники, римські, католицькі та апостольські, а вміли бачити, розумієте, бачити очима Традиції всю цю історію, яку оповідає скеля Еріка...

— А тепер ми підійшли до попеліканів. Хто вони?

— Це катари. Одне з прізвиськ, які давали єретикам, було попелікани. Катари Провансу були знищені, я не такий наївний, щоб думати про зустріч у руїнах Монсегюра, але секта не загинула, є ціла географія підпільного катаризму, з яким був пов'язаний навіть Данте, а також представники Дольче стиль нуово, секта Вірних Любові. П'ята зустріч призначена десь у Північній Італії або в Південній Франції.

— А остання зустріч?

— А котрий з-поміж кельтських каменів є найстародавнішим, найсвятішим, найнепорушнішим? Святиня божества сонця, спостережний пункт, де, дочекавшись завершення плану, нащадки тамплієрів із Провена зможуть порівняти вже зібрані докупи таємні послання, заховані за шістьма печатями, і нарешті знайти спосіб використати неосяжну могутність, яку дає їм володіння святим Ґраалем? Та ж це в Англії, магічне коло Стоунґендж! Що ж інше?

— O basta la, — сказав Бельбо. Лише п'ємонтець може зрозуміти дух, з яким вимовляється цей вираз чемного подиву. Жоден з його еквівалентів в іншій мові чи діалекті (та що ви кажете, dis donc, are you kidding?) не передає тої крайньої відсутності цікавості, того фаталізму, з яким мовець ще раз підтверджує своє непохитне переконання у тому непоправному факті, що його співрозмовник створений якимось недолугим божеством.

Але полковник не був п'ємонтцем, і, очевидно, реакція Бельбо йому полестила.

— Авжеж. Ось вам і план, ось і ordonation, у всій своїй величній простоті і злагодженості. І зауважте ще одне: якщо взяти карту Європи та Азії і накреслити лінію розвитку плану — від півночі, де стоїть Замок, до Єрусалима, від Єрусалима до Агарттхи, від Аґарттхи до Шартра, від Шартра до берегів Середземномор'я, а звідти — до Стоунгенджа, то вийде такий малюнок, або руна, приблизно такої форми.

— Отже? — запитав Бельбо.

— Отже, це та сама руна, яка ідеальною лінією з'єднує деякі основні центри езотеризму тамплієрів — Ам'єн, Труа, царство святого Бернарда з узліссями Східного лісу, Реймсом, Шартром, Ренн-ле-Шато та Мон-СенМішель, місцем стародавнього культу друїдів. І цей самий малюнок нагадує сузір'я Діви!

— Я захоплююсь астрономією, — несміливо озвався Діоталлеві, — і, наскільки я пам'ятаю, Діва має інший малюнок і налічує, якщо не помиляюсь, одинадцять зірок...

Полковник поблажливо посміхнувся:

— Шановні панове, либонь, краще від мене знають, що все залежить від того, як вести лінію, адже за бажанням можна одержати Віз або Ведмедицю, і як важко вирішити, чи дана зірка міститься в сузір'ї, чи поза ним. Погляньте уважно на Діву, взявши Колос як нижню точку, яка тут відповідає провансальському узбережжю, і візьміть до уваги лише п'ять зірок, тоді подібність між рисунками буде разючою.

— Досить вирішити, які зірки відкинути, — сказав Бельбо.

— Абсолютно вірно, — підтвердив полковник.

— Послухайте, — сказав Бельбо, — хіба можна виключити можливість, що зустрічі відбувалися регулярно, і лицарі вже взялися до діла, хоч ми про це нічого не знаємо?

— Я не бачу симптомів цього — дозвольте мені додати — на жаль. План урвався, і, можливо, тих, хто мав довести його до завершення, вже нема, групи тридцяти шести розпалися внаслідок якогось світового катаклізму. Але група сміливців, маючи належну інформацію, могла б зв'язати нитки цього плетива.