Венеціанський купець - Шекспір Вільям

Чи ж не жорстоко це, Неріссо,
що я не можу ні обрати когось, ані комусь відмовити?
/ Нерісса Ваш батько був завжди доброчесною людиною,
а святим людям перед смертю приходять спасенні думки. Отже, в
тій лотереї, що він її придумав з трьома скриньками — золотою,
срібною і свинцевою (якщо хтось вибере вас так, як замислив ваш
батько), справдяться його надії, і виграє тільки той, хто щиро вас
полюбить. А втім, чи почуваєте ви прихильність до когось із вель-
можних наречених, що вже вас навідували?
Порція Будь ласка, перерахуй поіменно їх; коли нази-
ватимеш, я їх описуватиму по черзі; а знаючи мою думку про них,
зробиш висновок, наскільки я до них прихильна.
Нерісса По-перше, принц Неаполітанський.
Порція Годі! То справжній жеребець, бо в нього тільки
й мови, що про свого коня; він вихваляється, що сам уміє добре
його підкувати. Боюся: чи не согрішила його найясніша матуся
з якимось ковалем?
Нерісса Далі — пфальцграф.
Порція О, цей тільки те й робить, що хмуриться, немов
сказати хоче: "Якщо ви не бажаєте мене, то й не треба..." Він
слухає веселі історії, а й разу не всміхнеться. Коли вже замолоду
він такий безнадійно похмурий, боюсь, що з нього вийде плаксивий
філософ під старість. Волію одружитися з мертвою головою, що
має кістку в роті, ніж з одним із цих двох синьйорів. Хай бог
мене від них обох боронить!
Нерісса Що скажете ви про французького вельможу,
мосьє Ле Бона?
Порція Бог створив його, то нехай уже він вважається
людиною. Далебі, я знаю, що глузувати гріх, але ж він!.. Правда,
він має кращого коня, ніж той неаполітанець; він уміє ще брид-
кіше хмуритись, аніж пфальцграф; у нього прикмети всіх і нікого.
Тільки-но заспіває дрізд, він уже ладен стрибати. Свою власну тінь
він ладен проткнути шпагою. Якби я за нього вийшла — я б ви-
йшла за двадцятьох чоловіків воднораз. Коли б він схотів знева-
жити мене, я б йому простила, бо як би шалено він мене кохав,
я б не відповідала на його кохання.
Нерісса А що ви скажете про Фолконбріджа, молодого
англійського барона?
Порція Ти ж знаєш, що я з ним не розмовляю зовсім,
бо ні він мене не розуміє, ні я його: він не знає ні латини, ні фран-
цузької, ані італійської мови; а ти сміливо можеш заприсягнути на
суді, щ&яі на.пекні не знаю англійської мови. Він — утілення по-
рядної людини; проте — горенько! — хто може розмовляти з німим
манекеном? А як дивно він одягається! Мені здається, що свого
камзола купив він в Італії, штани — у Франції, капелюха — в Ні-
меччині, а свої манери — в усіх країнах світу.
Нерісса А якої ви думки про шотландського лорда, його
сусіда?
Порція Гадаю, що він надто зичливий до своїх сусідів:
позичив ляпаса в англійця і заприсягнувся, що поверне його, тіль-
ки-но здужає. Здається, француз поручився за нього і навіть дав
підписку.
Нерісса Чи до вподоби вам молодий німець, небіж герцо-
га Саксонського?
Порція Він огидний ранком, коли тверезий, і ще огидні-
ший опівдні, коли нап'ється. В найкращому стані — він трохи гір-
ший за людину, а в найгіршому — трохи кращий за тварину. Яке б
не скоїлось нещастя, сподіваюся, мені, проте, пощастить позбутись
його.
Нерісса Але якщо він схоче спробувати щастя й вибере
саме ту скриньку, що треба, то невже ж ви не виконаєте волі
вашого батька, відмовитесь узяти його собі за чоловіка?
Порція А щоб не сталось такого нещастя, будь ласка,
постав велику склянку рейнвейну на ту скриньку, яка не повинна
виграти: тоді хай сидить у тій скриньці хоч сам диявол, а поверх
неї ця спокуса, я певна, що він вибере саме її. Я ладна швидше
відмовитись від усього на світі, Неріссо, ніж віддатися за губку,
що ніколи не просихає.
Нерісса Не бійтеся, синьйоро, вам не дістанеться жоден
із цих добродіїв. Вони вже сповістили мене про своє рішення:
нині лаштуються повернутись додому й не турбуватимуть вас
більше своїм сватанням — хіба що знайдеться якийсь інший засіб
здобути вас, крім засобу вашого батька, який залежить від
скриньок.
Порція Навіть доживши до Сивілиного віку, я помру
цнотливою, мов Діана, коли нікому не пощастить здобути мене
так, як того бажав мій батько. Я рада, що ця партія наречених
така розважлива, бо серед них немає жодного, кому б я не
бажала бути далеко звідси; я благаю в бога щасливої для них
дороги.
Нерісса Чи пригадуєте в-и-, синьйоро, одного венеціанця,
вченого й вояка, що приїздив сюди ще за життя вашого батька
разом з маркізом Монферратським?
Порція Так, так, то був Бассаніо. Здається, так його
звати?
Нерісса Саме так, синьйоро. З усіх чоловіків, що їх
бачили мої дурні очі, він більше за всіх вартий прекрасної
СИНЬЙори.
Порція "Я пригадую його добре; пригадую, що він гідний
твоєї хвали.
Входить слуга.
Що сталося? Якісь новини?
Слуга Четверо чужинців шукають вас, синьйоро, щоб
попрощатися з вами. Крім того, прибув посланець від п'ятого —
принца Марокканського; він подає звістку, що принц, його воло-
дар, сьогодні ввечері буде тут.
Порція Якби могла я цьому п'ятому сказати від щирого
серця "ласкаво просимо", як кажу тим чотирьом "щасливої доро-
ги",— приїзд його потішив би мене. Якщо він має вдачу святого, а
обличчя чорта, я воліла б, щоб він відпускав гріхи, а не був мені
за чоловіка. Ходім, Неріссо.
йди, хлопче, уперед. Оце так штука!
Зачиним за одним, вже другий стука!
Виходять.
СЦЕНА З
Венеція. Майдан.
Входять Бассаніо та Шейлок.
Шейлок Три тисячі дукатів? Гаразд.
Бассаніо Так, синьйоре, на три місяці.
Шейлок На три місяці? Гаразд.
Бассаніо За сплату, як я вже сказав, поручиться Антоніо.
Шейлок Антоніо поручиться? Гаразд.
Бассаніо Чи можете ви мені допомогти? Чи зробите лас-
ку? Чи дасте відповідь?
Шейлок Три тисячі дукатів на три місяці і за порукою
Антоніо.
Бассаніо Ваша відповідь?
Шейлок Антоніо — гідна людина.
Бассаніо Хіба ви чули коли-небудь щось протилежне?
Шейлок Е, ні, ні, ні, ні! Розумієте, коли я кажу, що він
"гідна людина", то я маю на увазі, що він ^ає чим заплатити.
Проте весь капітал його— в надіях. Один з його кораблів пливе
до Тріполі, другий — до Індії; а ще довідався я на Ріальто, що
третій корабель його простує до Мексіки, четвертий — до Англії,
і решту суден теж розкидано по всіх світах. Та кораблі — це ж
усього-на-всього дошки, а матроси — тільки люди; але ж є ще су-
ходільні пацюки і водяні пацюки, водяні злодії і земні злодії,-
я маю на думці піратів; крім того, загрожують ще й хвилі, вітри
та скелі. І все-таки ця людина має чим заплатити. Три тисячі
дукатів... Я гадаю, що можу прийняти його боргове зобов'язання.
Бассаніо Будьте певні, що можете.
ШейЛок Я хочу бути певним, що можу; щоб упевнитися,
я мушу обміркувати. Чи можу я поговорити з Антоніо?
Бассаніо Якщо зробите нам ласку й пообідаєте з нами.
Шейлок Авжеж, щоб нанюхатися свинини? Щоб їсти те
добро, що в нього ваш пророк назаретський загнав диявола своїм
закляттям? Я ладен у вас купувати, вам продавати, з вами розмов-
ляти, з вами гуляти тощо, але не хочу ні їсти з вами, ні пити з ва-
ми, ані молитися з вами. Які новини на Ріальто? Хто це йде сюди?
Входить Антоніо.
Бассаніо Ось і синьйор Антоніо.
Шейлок
(убік)
Він виглядає як фальшивий митар!
Ненавиджу його я через те,
Що він християнин; але ще більше
За те> що він в огидній простоті
Всім гроші без відсотків позичає,
І наших зисків убива зростання
В Венеції. Якщо мені хоч раз
Йому помацать боки пощастить,
Втамую давню я свою ненависть.
Він зневажає наш народ святий,
Знущається, і навіть в тих місцях,
Де крамарі збираються докупи,
Він кидає мені лихі слова,
Мої він справи ганить, бариші
Законні зве лихвою. Хай мій рід
Загине, коли я йому пробачу!
Бассаніо! То як же, Шейлок?
Шейлок Га? Мою готівку
Рахую я напам'ять; з обрахунку
Виходить так, що вам зібрать відразу
Три тисячі дукатів я не зможу.
Проте дарма! Є багатій єврей —
Мій друг Тубал, і він мені поможе.
Стривайте! На який же строк потрібні
(до Антонів)
Дукати вам? Хай вам щастить, синьйоре!
Ми саме розмовляли тут про вас.
Антоніо Хоч і не маю я такої звички-
Давати гроші на відсотки й брати,
Проте на цей раз виняток зроблю,
Щоб друга вивести із скрути. Ви
Назвали вже йому потрібну суму?
Шейлок Так, так, три тисячі дукатів.
Антоніо Просить
Три місяці він строку.
Шейлок Я й забув,-
Авжеж, три місяці, сказали ви,
І ваша запорука... Поміркуєм...
Проте стривайте, мовили ви ніби,
Що звички ви не маєте ні брати,
Ні в позику давати на відсотки?
Антоніо Так, я того ніколи не роблю.
Шейлок Коли Лавана вівці Яків пас —
Святого Авраама був той Яків
(По волі мудрій матері своєї)
Наступник третій. Третій, так...
Антоніо То що?
Він правив теж відсотки?
Шейлок Ні, відсотків
Не брав він; ні, там не було того,
Що ви звете відсотками звичайно.
Ось слухайте, що він зробив. Лаван
З ним склав таку умову, що ягнята
Самі строкаті та усі рябі
Віддасть він Якову у нагороду.
За труд його.' Коли ж пора осіння
Настала врешті, й подались овечки
До тонкорунних баранів в жадобі
Й почався у тварин отих кошлатих
Труд творення, тоді чабан-хитрун
Гілок нарізав, наздирав корИ}
І ті гілки в хвилину парування
Встромляв він перед кожною з овець.
І вівці зачинали, і потому
Родилися рябенькі всі ягнята
Й дістались Якову. Такий обрав
Він шлях, щоб мати зиск; його за це
Благословило небо: хоч і зиск,
Проте благословенний він, коли
Нема крадіжки!
Антоніо. Випадок щасливий,
І не від Якова залежав зиск:
Божественна рука те все здійснила.
Та чи можливо ж прикладом таким
Виправдувать відсотки всі лихварські?
Чи срібло й щире золото для вас •-
Однаково, що барани та вівці?
Шейлок Не знаю... Множити я вмію їх
Не гірше. Слухайте, синьйоре...
Антоніо Друже,
Зверніть увагу, як уміє чорт
І на письмо святеє посилатись.
Коли гидка душа бере собі
Святі слова, щоб ними захищатись,
Це лиходій, хоч усміх на устах;
Рум'яне яблуко, хоч в серцевині
Воно й гниле. О, цей огидний фальш!
Чому ти чарівний такий на вигляд?
Шейлок Три тисячі дукатів — кругла сума!
Три місяці... На рік —збагнути треба —
Які тут можна взять відсотки?
Антоніо Отже,
Скажіть, чи можете зарадить нам?
Шейлок Синьйор Антоніо, траплялось часто,
Що ви в Ріальто з мене глузували —
З моїх відсотків і з мого багатства;
Я все терпів і знизував плечима:
Терпіть — така вже доля всіх євреїв.
.Де>раз:мене ви обзивали псом,
Невірою й плювали на каптан
Святковий мій єврейський — все за те,
Що користуюсь я із власних грошей.
А нині я потрібен вам, вельможні?
Ну що ж! Тепер до мене ви йдете
Г-кажете: "Нам треба грошей, Шейлок!"
Ви просите у мене грошей! Ви,
Що тільки в бороду мені плювали
І копняками гнали, ніби пса,
Од вашого порога.