Морське вовченя - Рід Томас Майн

Спочатку мені здавалось, що здійснити такі підрахунки неможливо. У мене просто не було чим виміряти, скільки води лишилося в бочці. Це була стара бочка з-під вина, в них на кораблях часто зберігають воду для команди. Але я не знав, яке саме вино було в ній раніше, і тому не міг навіть приблизно визначити, який її об'єм. Якби тільки це було відомо, я, зробивши грубі підрахунки, дізнався б, скільки уже витратив води. Особлива точність тут не потрібна.

Я добре пам'ятав таблицю мір рідин — найважчу з усіх таблиць для заучування напам'ять. Чимало разів шмагали мене в школі різками, поки я не навчився повторювати її без жодної помилки від початку до кінця. Нарешті я так визубрив цю таблицю, що пам'ятав її навіть уві сні.

Я знав, що бочки для вина бувають найрізноманітнішої місткості залежно від того, для якого вина їх призначено. Мені було також відомо, що всі спиртні напої — бренді, віскі, ром, джин — і всі вина — херес, портвейн, мадера, канарське, малага й інші сорти — перевозяться в бочках різних розмірів і що звичайна бочка для вина містить близько сотні галонів. Я навіть згадав, яке вино наливають в бочки тих чи інших розмірів, бо наш учитель, великий любитель статистики, дуже старанно навчав цього своїх учнів. Отже, коли б я тільки знав, яке вино було раніше в моїй бочці, я, не замислюючись, знав би її місткість.

Витягнувши чіп, я спробував воду на смак — раніше я не звертав на це уваги. Тепер мені здалося, що вона відгонить хересом чи мадерою, а тут уже виникає різниця в шістнадцять галонів, досить істотна для мене величина. Ні, я не міг покладатися на припущення і грунтувати на них дальші підрахунки. Треба було придумати щось інше.

На щастя, учитель учив нас різних правил вимірювання місткості.

Я часто дивуюсь, що простим, але корисним науковим фактам в школі приділяють так мало уваги, тимчасом як бідолашним хлопчикам втовкмачують у голови непотрібні іі безглузді віршики. Я певний, що звичайні таблиці мір, які легко можна вивчити за тиждень, значно цінніші для людини — навіть для всього людства, — ніж досконале знання мертвих мов. Грецька й латинь — ось що перешкоджає розвиткові науки!

Отже, я сказав, що наш старий учитель передав нам деякі відомості про вимірювання. Таким чином, я міг обчислити об'єм куба, паралелепіпеда, піраміди, кулі, циліндра та конуса. Останнє було тепер для мене найважливішим.

Я знав, що бочка — це два зрізаних паралельно основі і складених докупи основами конуси. Звичайно, коли нас учили в школі, як обчислити об'єм правильного конуса, то навчили обчислювати об'єм і зрізаного конуса.

Щоб обчислити місткість бочки, мені треба було знати її висоту (або половину висоти), довжину окружності днища і довжину окружності її найтовщої частини. Знаючи це, я міг сказати з точністю до кварти[19] скільки в бочці води, — іншими словами, я міг вирахувати, скільки в ній кубічних дюймів рідини. Маючи цю цифру, мені лишалося тільки розділити її на шістдесят дев'ять з чимось, щоб вирахувати кількість кварт, а потім, якщо це буде потрібно, звичайним діленням на чотири перевести їх в галони.

Отже, треба знайти три основні величини, і тоді я зможу обчислити місткість бочки. Але це й було найважчим завданням. Як знайти ці три величини?

Я міг легко визначити висоту бочки, тому що вона була вся передо мною. Але як визначити окружність її середньої частини чи днища? Я не міг ні перелізти через бочку, ні обійти її, бо з одного боку стояв ящик, а з другого інша бочка. Крім того, виникло ще одне ускладнення: я не мав пі лінійки, ні мотузка, тобто ніякого інструмента, з допомогою якого можна було б міряти. Навіть якби я мав змогу обійти навколо бочки, я все одно не зміг би розв'язати поставлене перед собою завдання.

Проте я вирішив не відмовлятися від наміру обчислити об'єм бочки, поки гарненько не обміркую усього. Це допоможе мені згаяти час, а вирахувати, скільки в мене води, — справа першочергової ваги. Крім того, наш учитель завжди повторював ту корисну істину, що наполегливість часто приводить до успіху навіть там, де важко на нього сподіватись. Згадуючи його слова, я прийняв рішення придумати який-небудь спосіб домогтися свого.

Справді, мої зусилля увінчалися успіхом, і, швидше ніж можна розповісти про це, я знайшов спосіб виміряти бочку.

Розділ XXX

ЛІНІЙКА

Щоб виміряти діаметри найширшої частини бочки та її днища, мені потрібна була тільки достатньої довжини паличка. Вставивши її в дірку з одного боку бочки і впершись нею в іншу, в діаметрально протилежну точку, я матиму діаметр, а помноживши його на три — знайду довжину окружності бочки. Але для обчислень, які я хотів зробити, мені був потрібний саме діаметр, а не окружність. Про останню ж я думав тільки тому, що за звичайних умов, коли бочка закупорена, виміряти довжину окружності значно легше, ніж її діаметр. А взагалі, щоб вирахувати місткість бочки, годиться будь-який спосіб: треба знати або діаметри найширшої частини бочки і її днища, або довжину їх окружностей.

Цілком випадково одна з прокручених мною дірок була на однаковій відстані від обох кінців бочки, тобто на спільній основі обох зрізаних конусів. Отже, ввівши в неї рівну паличку, я знайду найбільший діаметр.

Але де знайти паличку, спитаєте ви, де знайти цю своєрідну лінійку?

Відповісти неважко. Дошка від ящика з галетами — ось з чого я зроблю лінійку. Я одразу збагнув це і негайно взявся до діла.

Дошка мала близько двох футів у довжину, і планкою від неї не можна було виміряти діаметр бочки в чотири чи п'ять футів. Але трошки винахідливості — і я усунув цю перешкоду. Треба відколоти не одну, а три планочки, потім зв'язати їх, і вийде паличка необхідного розміру.

Я так і зробив. На щастя, дошка легко кололася вздовж волокон. Незабаром у мене вже було три планочки потрібної товщини. Потім я застругав кінці, щоб зв'язаними вони не були надто товстими.

Після цього треба було знайти дві мотузки, а це виявилось дуже простою справою. На ногах у мене були високі черевики, зашнуровані аж до кісточок тонкими ремінцями з телячої шкіри, кожний у ярд завдовжки. Витягнувши їх з дірочок, я зв'язав ними планки. Тепер у мене в руках була рівна лінійка близько п'яти футів у довжину і досить тонка, щоб пролізти крізь отвір, який я трохи розширив.

"Чудово, — думав я. — Зараз виміряю діаметр".

Я підвівся, щоб здійснити цей намір. Уявіть моє розчарування, коли я зрозумів, що цю операцію, таку нескладну на перший погляд, виконати неможливо. Але не тому, що отвір у бочці був надто маленький, і не тому, що лінійка виявилась надто товстою. Я помилився щодо простору, в якому мені довелося діяти. У довжину моя комірчина мала близько шести футів, зате її ширина була всього два фути, а на рівні отвору в бочці, куди я хотів уставити палицю, — ще менша. Отже, всунути мою лінійку в бочку було неможливо. Для цього треба було зігнути її, але тоді б сухе дерево зламалось, мов чубук глиняної люльки.

Я дуже пошкодував, що не подумав про це раніше, але ще більше шкодував про те, що доведеться відмовитися від наміру обчислити місткість бочки. Проте дальші роздуми наштовхнули мене на новий план. Це доводить, що не треба робити висновків поспішно. Я придумав, як вставити в бочку свою лінійку не тільки не ламаючи, але й не згинаючи її.

Треба було розв'язати лінійку і вводити її в бочку по частинах — спочатку одну планочку, потім прив'язати до неї другу і просунути далі, потім прив'язати третю.

Це здавалось простим ділом, та й насправді — виміряти діаметр в такий спосіб було дуже легко. Менш ніж через п'ять хвилин я здійснив свій намір: один кінець лінійки торкався протилежної стінки бочки. Другий на кілька дюймів стирчав з отвору.

Обережно тримаючи лінійку, я водив нею по внутрішній стінці бочки, поки не знайшов точку, діаметрально протилежну(отвору, і тоді ножем зробив на лінійці зарубку. Звичайно, потім, щоб діаметр був точний, треба було відняти від неї товщину клепки.

Виймав я лінійку з бочки так, як і вставляв, тобто по частинах, і робив на паличках теж зарубки, щоб потім знову зв'язати їх в тих самих місцях. Тут потрібна була особлива точність, бо помилка навіть у чверть дюйма: при визначенні довжини діаметра могла дати при обчислюванні різницю в кільканадцять галонів.

Тепер у мене був діаметр основи обох конусів, тобто діаметр найширшої частини бочки. Лишалося виміряти діаметр зрізаної вершини конуса або днища. Це не являло ніяких труднощів, і через кілька секунд я мав необхідні дані, приклавши свою лінійку до днища бочки.

Треба ще було виміряти довжину бочки. На перший погляд, тут навіть не було чого робити, але мені довелося поморочитися, поки я виміряв її досить точно. Ви, мабуть, думаєте, що розв'язати це завдання було дуже легко, встановивши лінійку паралельно осі бочки і зробивши зарубки точно на рівні її днища. Справді, це було б зовсім легко, якби я вимірював довжину бочки не в суцільній темряві і на власні очі бачив, що кінець лінійки співпадає з краєм бочки. Але діяти я міг тільки помацки, і я не знав, помиляюсь чи ні. Помилка ж усього в один дюйм, — а помилитись можна було й на кілька дюймів, — сплутала б усі мої підрахунки і зробила б їх даремними.

Спантеличений цією несподіваною перешкодою, я сів долі і якийсь час думав, до чого вдатися. І мій мозок знову допоміг мені. Але для того, щоб виміряти довжину бочки, я мусив виготовити ще одну лінійку, на цей раз усього з двох планок.

Одну лінійку я приклав паралельно до днища, а другу до стінки бочки під прямим кутом до першої. Тепер я мав можливість зробити на останній зарубку якраз в тому місці, де вона торкалася найширшої частини бочки, тобто її середини. Зрозуміло, що це була половина довжини бочки разом з товщиною днища і висотою країв клепок, а дві половини складають ціле.

Тепер у мене були всі дані. Лишалося зробити обчислення.

Розділ XXXI

"QUOD ERAT FACIENDUМ"[20]

Визначення місткості бочки в кубічних футах або дюймах і дальше переведення їх в галони й кварти не являло особливих труднощів і вимагало тільки нескладних арифметичних обчислень. Я знав арифметику досить добре, щоб зробити подібні обчислення навіть без ручки, паперу, грифельної дошки чи олівця. Але коли б вони й були в мене, в темряві я однаково не зміг би скористатися ними.