А ще ми прогулюємо собак - Гайнлайн Роберт
Роберт А. ХАЙНЛАЙН
А ЩЕ МИ ПРОГУЛЮЄМО СОБАК
— "Універсальні послуги". Міс Кормет слухає!
В її голосі, коли вона зверталася до стереоекрана, теплий приязний тон вдало поєднувався з безбарвною діловитістю. Екран блимнув, і на ньому з'явилося стереоскопічне зображення схвильованої гладухи в жалобі, яка, вочевидь, приділяла більше уваги туалетам, ніж зайвій вазі свого тіла.
— О моя люба! — вигукнуло зображення. — Я така засмучена. Не знаю, чи й зможете ви мені допомогти.
— Авжеж зможемо, — промуркотіла міс Кормет, швидко оцінюючи вартість жінчиної сукні й коштовностей (якщо вони справжні, звичайно), і вирішила, що на такій клієнтці можна непогано заробити. — Розкажіть мені, що вас турбує. Спершу, будь ласка, назвіть своє ім'я.
На пульті, що наче підковою охоплював її крісло, вона натисла кнопку "Відділ кредиту".
— Але ж усе це так складно, — наполягало зображення. — Треба ж було Пітерові таки поїхати й зламати ногу!
Міс Кормет негайно натисла кнопку "Медичний відділ".
— Казала ж йому: ватерполо — небезпечна гра. Ви не уявляєте собі, люба, що таке страждання матері. До того ж саме зараз. Як це недоречно...
— Ви хочете, щоб ми подали йому допомогу? Де він?
— Допомогу? Які дурниці! Не сумнівайтеся, це зроблять люди з лікарні "Меморіел". Ми достатньо їм заплатили. От що мене непокоїть, так це моя звана вечеря. Патронеса буде дуже незадоволена.
Кнопка "Відділ кредиту" сердито блимала, чекаючи на відповідь. Міс Кормет урвала свою співрозмовницю:
— Так, зрозуміло. Ми все влаштуємо. А тепер, будь ласка, ваше ім'я, адреса і теперішнє місце перебування.
— Хіба вам невідомо, хто я?
— Здогадуюся, — дипломатично уникла відповіді міс Кормет. — "Універсальні послуги" не розголошують імен своїх клієнтів.
— Так, так, звісно. Як це делікатно з вашого боку. Я — місіс Пітер ван Хогбейн Джонсон.
Міс Кормет ледь не вигукнула з несподіванки. Можна було не консультуватися з "Відділом кредиту". Однак маленький екран на пульті, досі темний, миттєво висвітлив ААА — необмежений кредит.
— І все одно я не уявляю, що ви можете зробити, — провадила місіс Джонсон. — Я не здатна бути в двох місцях одночасно.
— "Універсальним послугам" подобаються складні завдання. А зараз, якщо ви докладно розповісте мені...
Вона підтакувала й підштовхувала, аж поки домоглася від жінки більш-менш доладної розповіді. її син, Пітер III, вже досить таки підтоптаний Пітер Пен , давно знайомий Грейс Кормет з передач стереобачення, в яких він завжди з'являвся одягнений якнайхимерніше, був такий необачний, що напередодні важливої для його матері події покалічився, і дуже серйозно. Більше того, він був настільки необачний, що зробив це на іншому краю континенту.
Міс Кормет здогадалася, що місіс Джонсон, аби не випускати сина з-під свого впливу, мала кинути все і мчати до синового ліжка, щоб, між іншим, відібрати для нього медсестер. Однак її вечірній прийом мав стати кульмінацією кількамісячного дипломатичного маневрування. То що ж їй було робити?
У міс Кормет майнула думка, що процвітання "Універсальних послуг" і її власний чималий заробіток великою мірою залежать від недолугості, браку винахідливості та лінощів таких, як оця-от нероба; в той самий час вона пояснювала, як "Універсальні послуги" подбають, щоб прийом пройшов успішно: у вітальні місіс Джонсон буде встановлено переносний стереовізор, щоб господиня, поспішаючи до сина, мала змогу сама привітати гостей і все їм пояснити. Міс Кормет обіцяла особисто простежити, щоб гостей зустрічав досвідчений розпорядник з найкращою репутацією, про зв'язки якого з "Універсальними послугами" ніхто б навіть і не здогадувався. З розумом узявшись за справу, катастрофу можна перетворити на світський тріумф, що принесе місіс Джонсон славу винахідливої господині й відданої матері.
— За двадцять хвилин аеротаксі відвезе вас до аеропорту, — додала міс Кормет, підключаючись до "Транспортного відділу". — Вас супроводжуватиме один з наших хлопців, дорогою ви з'ясуєте всі деталі. Номер для вас і місце для служниці будуть заброньовані на ракеті до Ньюарка, рейс о 16.45. А поки що з легкою душею відпочивайте. Замість вас турбуватимуться "Універсальні послуги".
— Дякую, моя люба. Ви мені дуже допомогли. Ви не уявляєте, скільки обов'язків у людини з моїм становищем.
Міс Кормет, як того й вимагав її фах, співчутливо підтакувала, подумки прикидаючи, що кого-кого, а цю стару ступу варто ще подоїти.
— У вас дійсно виснажений вигляд, пані, — промовила вона занепокоєно. — А що як відправити з вами масажистку? Взагалі, як у вас із здоров'ям? Може, навіть краще взяти з собою лікаря?
— Як добре, що ви про це подумали!
— Пришлю обох, — вирішила міс Кормет і відключилася, уже трохи шкодуючи, що не запропонувала замовниці спецрейс. Кожна спеціальна послуга, не зазначена в каталозі, оплачувалася за підвищеним тарифом. У подібних випадках пропонувалися найдорожчі транспортні засоби.
Грейс підключилася до відділу "Виконання замовлень": на екрані з'явився молодик із стривоженим виразом обличчя.
— Приймай замовлення, Стіве, — сказала вона. — Спеціальна послуга, потрійне А. Обслуговування вже розпочато.
Він звів брови:
— Потрійне А... З додатковою винагородою?
— Звісно. Треба якнайкраще обслужити цю стару дурепу. Так, слухай, син клієнтки в лікарні. Перевір медсестер. Якщо котрась буде хоч трохи приваблива — звільни, а замість неї візьми яке-небудь страхіття.
— Дійшло, дитинко. Починаю діяти.
Вона знов роз'єдналась. У кабіні автоматично ввімкнулося зелене табло, що означало "оператор вільний", та майже одразу замість нього запалало червоне, і на екрані виникло нове зображення.
Цього разу не якийсь дурисвіт, що марно відбиратиме час. Грейс Кормет побачила випещеного чоловіка років десь за сорок, підтягнутого, з проникливим поглядом, суворість якого поєднувалась із вишуканими манерами. Каптур його офіційного вранішнього вбрання був із продуманою недбалістю відкинутий на плечі.
— "Універсальні послуги", — промовила Грейс. — Я — міс Кормет.
— Ну от що, міс Кормет, — почав він. — Мені треба побачитися з вашим шефом.
— З начальником комутатора?
— Ні, я хочу зустрітися з президентом "Універсальних послуг".
— Пробачте, а в якій ви справі? Можливо, я вам допоможу?
— На жаль, не можу нічого пояснювати. Я мушу негайно з ним зустрітися.
— Перепрошую, але в містера Клера дуже багато справ, і з ним не можна зустрітися без попередньої домовленості й без пояснень.
— Ви записуєте?
— Звичайно.
— Тоді, будь ласка, припиніть це робити.
На пульті, перед очима клієнта, вона вимкнула записуючий пристрій, однак ізнизу ввімкнула знов. Іноді до "Універсальних послуг" звертались із протизаконними проханнями, отож фірмі доводилося перестраховуватись. Десь із брижів пишної сорочки чоловік дістав посвідчення й простяг Грейс. Завдяки стереоефекту здавалося: ще трохи й він торкнеться неї.
Грейс стримала здивування. То була перекреслена зеленою смугою картка члена планетарного уряду.
— Я все владнаю, — сказала Грейс.
— Дуже добре. Ви можете зустріти мене в приймальні й провести до нього? За десять хвилин?
— Так, я підійду, містер... містер... Та чоловік уже відключився.
Грейс з'єдналася з начальником комутатора й попросила собі заміну. Потім, відключивши пульт, дістала касету із щойно зробленим записом, подивилася на неї, наче вагаючись, а тоді поклала до спеціального заглиблення на пульті, щоб сильне магнітне поле стерло його з м'якого металу.
Ззаду до кабіни зайшла дівчина. Яскрава білявка, вона здавалася млявою й нудною. Хоча насправді все було навпаки.
— О'кей, Грейс, — промовила вона. — Якісь замовлення є?
— Ні, пульт вільний.
— Що сталося? Ти захворіла?
— Ні.
Не заглиблюючись у пояснення, Грейс вийшла з кабіни й попрямувала повз інші, де теж працювали пультові оператори — виконавці позакаталожних послуг, далі опинилась у великій залі, яку займали сотні каталожних операторів. Тут не було такого складного устаткування, як у кабіні Грейс. Кожний каталожний оператор мав під рукою лише велетенську книгу — примірник прейскуранта на всі види виконуваних фірмою послуг, в його обов'язки входило тільки приймати замовлення, та навіть цього було досить, щоб удовольнити майже будь-яке бажання звичайного клієнта. Якщо ж послуга не була зазначена у каталозі, замовлення передавалось до асів винахідливості, таких, як Грейс.
Вона перетнула залу, широким проходом пройшла між десятків працюючих комп'ютерів і опинилась у фойє свого рівня. Пневматичний ліфт підняв її на рівень, де був розташований офіс президента "Універсальних послуг". Секретарка в приймальні її не зупинила й, очевидно, не повідомила шефа про її появу. Хоча Грейс і помітила, як вона набирала щось на клавіатурі свого пульту.
Оператори не мають права заходити до кабінету президента корпорації з мільярдним капіталом запросто. Але "Універсальні послуги" відрізнялись від будь-якої іншої установи планети. Це була своєрідна організація, де людей вишколювали і перетворювали на товар, який потім обраховувався, купувався й продавався; найголовнішими якостями тут вважалися загальна ерудиція, винахідливість і здатність швидко приймати рішення. На вершині ієрархічної драбини стояв Джей Клер, президент корпорації, трохи нижче — його перший помічник Сондерс Френсіс, далі — кілька десятків пультових операторів, до яких належала і Грейс, що приймали замовлення будь-якої складності. Вони і виїзні оператори фактично складали одну групу, бо постійно підміняли одне одного. За ними, розвіяні по всій планеті, йшли десятки тисяч дрібніших службовців, починаючи з головного бухгалтера, головного юриста, керівників місцевих відділень і закінчуючи позаштатними працівниками — стенографістками, в будь-який час готовими стати до роботи, гостями, найманими для парної кількості запрошених, і навіть чоловіком, у якого фірма іноді брала напрокат панцирників і дресированих бліх.
Грейс зайшла до кабінету містера Клера. То була єдина на весь будинок кімната, не начинена електронним обладнанням. Нічого, крім голого письмового столу, двох стільців та стереоекрана, що, вимкнений, перетворювався на відому картину Кранца "Будда, що плаче". Оригінал зберігався на тисячу футів нижче на цокольному поверсі.
— Привіт, Грейс, — привітався Клер і тицьнув їй якийсь папірець.
