Мед для Ворона - Селена Рейні

– Що за фільм? – підняла очі до Дениса, коли почула заставку кіностудії. – Я…

Але що «Я…», договорити не змогла, бо застигла. Точно так само, як закам’янів перед нею Денис. І лише тепер вона побачила себе його очима.

У коротких, джинсових шортиках. У тісному топі на бретельках, який відкриває груди. З полуницею в шоколаді у руках, – десертом, який у мільйона людей по всьому світу, асоціюється зовсім не з їжею.

– Полуниця може викликати алергію. Лікарі не рекомендують переїдати ці ягоди в перші місяці годування, – пояснила. – Тож я вирішила наїстися за наступне літо.

– Розумію, – сипло протягнув.

Сів поряд з нею і втупив очі в екран. А Софія не знала, що буде безглуздіше: продовжувати обсмоктувати пальці чи після першої ягоди занести полуницю на кухню. Обидва варіанти були непогані, якщо порівняти з третім, який вона реалізувала, навіть не подумавши про наслідки.

– Хочеш? – і протягнула йому одну ягоду.

Теплий шоколад збіг ребром її долоні й проклав вузьку доріжку на зап’ясті, саме на тому місці, де бився пульс у венах.

Нічого не відповідаючи, Денис сів ближче. Опустив голову. Ніжно притримуючи за лікоть, злизав шоколад з її шкіри. Місця, де пройшовся його язик почали горіти.

Її ж безвільною рукою направив кінчик полуниці до шиї. Вивів солодом якісь узори від її грудей до вушка. Нахилися, щоб стерти шоколад губами. Повільно, лагідно, прицмокуючи збирав його зі шкіри. Почав з грудей, які надто швидко підіймалися через його пестощі. Цілував горло, яке нервово посіпувалося. І нарешті піднявся до губ. Не цілував, а смакував ними. Грався.

Провів пальцями по щоці, погладив за вушком і пробрався п’ятірнею у волосся. Затиснув локони біля самої шкіри між кісточками пальців та легко повернув голову дівчини на бік. Аби цілувати її правильно, простіше, а головне – взаємно.

Софія, досі затискаючи у пальцях однієї руки полуницю, поривчасто застогнала йому рот. Іншою рукою, через футболку, дряпала його груди, аж доки не вчепилася у виріз на горлі. Кісточками відчувала не лише гарячу шкіру, а і пульс. От тільки чи то її серце так тарабанило, чи то в пальці бив його ритм, – вона не зрозуміла.

– Тарілка…, – прошепотіла. – Зараз виверну на себе шоколад…

– Нехай. Я злижу.

Лише від думки про те, що шоколад пролляється десь між животом і стегнами, дівчина здавлено ахнула.

Денис тиснув її до стіни. Нависав, змушуючи її лягти на спину. Миска з шоколадом нахилилася. Чоловік навмисно штовхнув її. Тепла гуща залила топ та шорти. Інша рідина, теж гаряча і солодка, скупчувалася в неї між ногами.

Поцілунок поглибився. Денис метав язиком в її роті. Рукою відтягнув топ і натискав великим пальцем на затверділий сосок. Тикався у її стегно твердим членом.

В середині Софії все бушувало. Серце глушило думки. Пульс шаленів. По тілу бігли хвилі.

А ще стукало щось зовні.

– Це двері, – різко відхилився від неї.

– Що? – безпорадно кліпала очима.

– Хтось у двері стукає, – відліз від дівчини з невдоволеним стогоном.

Софія зірвалася так раптово, що у голові запаморочилося і вона похитнулася.

– Все гаразд? – кинувся до неї чоловік.

– Так, все добре, – проказала слабким голосом і пішла до дверей.

Виглянула у вікно. Там стояла сусідка під парасолькою.

– Привіт, – відімкнула дівчина.

– Ах, привіт. Машину потрібно відігнати трішки далі, бо ми не можемо у свій двір заїхати, – промовила.

– Добре. Вибач.

– Нічого страшного. Дякую.

І пішла. Але до будинку не поспішала. Чекала, хто вийде від Софії та віджене авто. Дівчина не розсердилася. Якось, от саме зараз, їй було не до цікавості сусідів.

Повернулася у зал. Фільм був на паузі. Денис сидів на дивані. А коли вона увійшла, підвівся і потягнув до неї руки. Однак Софія залишилася стояти у дверях.

– Ти закрив в’їзд у сусідський двір. Потрібно переставити машину.

Ворон скривився. Кинув погляд за вікно. Тоді на свої вільні спортивні штани, що піднятися у паху. І врешті на Софію.

– Чорт! Вибач. Я швидко.

Вийшов у коридор і натягнув куртку, яку одягав вчора.

– Мені потрібно у ванну, – позадкувала.

Він подивився на шоколад на її шортах та топі й кивнув.

Відіграти авто було просто. Але довелося ще кілька хвилин порозмовляти з набридливим сусідом під дощем. В будь-який інший день, сусід здався б йому привітним. Але не сьогодні. Не тоді, коли під курткою стоячий член притискається до живота.

Повернувшись у будинок, Денис засікав хвилини. Скільки дівчатам потрібно часу, аби прийняти душ? Він сам справляється за хвилин десять. Тож Софії виділив вдвічі більше часу. Але коли минуло пів години, а вона так і не вийшла, він почав хвилюватися.