Морок. Повірити у неможливе. - Лія Тан

Нестор ледь не силою забрав Злату. Вона наче йшла, а тіло не слухалося її. Від нової погрози, волосся ставало дибки. Хтось відчайдушно старався позбавити життя її найрідніших та найближчих. Це не вкладалося в голові.

— Зателефонуй, будь ласка, Сан Саничу. — Зірвано попросила Нестора.

Романов набрав начальника охорони Галини. Чоловік майже відразу зняв слухавку, та повідомив, що операція пройшла успішно, Галину перевели поки в реанімацію. Лікарі дають втішні прогнози, але ризик все ж залишається.

Такі новини трохи втішили, та страх не покидав стривожена серце Злати.

Піднявшись до сина відпустили няньку. Злата втомлено присіла на ліжко. Не хотілося нічого.

— Злато, припини знущатися зі себе. Ти ні в чому не винна.

— Я навіть подумати не могла, що це матиме такі наслідки... — Схлипнула притулившись обличчям до шиї Нестора.

— Злато тобі потрібно розслабитися. Досить мучити себе. — Низьким тоном прошепотів чоловік, притискаючи дівчину міцніше.

— Я не можу. — Притиснулася до нього, так наче він міг захистити її від всіх нещасть. — Мені страшно, за сина, за тебе, за Галину та батьків.

Нестор зітхнув, а тоді вийнявши телефон, хотів відпустити дівчину, та вона міцніше притиснулась до нього, й попросила.

— Не йди.

— Мені потрібно подзвонити...

— Це таємниця? — Розгублено заглянула в його очі.

— Ні. — Зітхнув Нестор, і когось набрав, знову міцніше притиснувши Злату в обіймах. — Романе Олексійовичу, від сьогодні міра безпеки змінюється, діємо за пунктами 001.

Злата не слухала розмови, лише притиснувшись до Нестора, вдихала такий рідний і запаморочливий запах коханого чоловіка, і як не дивно, це заспокоювало.

— Що означає пункт 001? — Зірваним тоном запитала Злата, коли Романов поклав слухавку.

— Надзвичайно посилений рівень безпеки. — Ніжний поцілунок, ліг на скроню дівчини. — Не хвилюйся, моя золота дівчинко. — Я і твій батько більше не допустимо, щоб сталося непоправне.

— Я дуже боюся за Галину. — Знову зізналася в своїх страхах.

— Не варто накручувати себе, мила, та думати про погане, теж не варто. Все буде добре! — Нестор обхопив обличчя дівчини руками, та почав покривати поцілунками, заплакані очі. — Я хочу, щоб ти вірила мені, бо я не піду від тебе нікуди. Мені потрібна ти і син, а всі ці погрози, я гадаю вже до ранку, твій батько все з’ясує. — Романов глянув на годинник. — У мене півтори години доки сюди добереться мій начальник охорони, за цей час ти маєш заспокоїтися. Пам’ятай, Власій відчуває твій стан, він теж буде неспокійним, тож подбай про нього. — Пильно заглядав в заплакані очі коханої жінки, при світлі нічної лампи.

Злата зітхнула. Розуміла він має рацію, та впоратися з цим нелегко. Звільнилася з обіймів Нестора, вставши з ліжка.

— Я в душ.

— Я з тобою. — Романов вже стояв поруч, сильна рука владно лягла на талію дівчини, притиснувши її до сильного чоловічого тіла.

Слабкі імпульси розлетілися тілом. Здогадувалася, чим закінчаться ці спільні, водні процедури та не хотіла цього.

— Не варто, Несторе.

Нестор наче не чув її, іншою рукою обхопив її потилицю та владно впився в уста дівчини, наполегливо та палко цілуючи.

Не відразу та все ж відповіла, на цю наполегливість. Тіло повільно розслаблялося у його пристрасному полоні. Рука з талії сповзала на пружні сідниці, ніжно пестила їх. Небажання дівчини поволі змінювалося інтимними відчуттями, у владному полоні Романова.

Чоловік обірвав поцілунок, і за мить стягнув сукню з дівчини, залишивши її у комплекті спідньої білизни та панчохах.

— Приляж, я зроблю тобі масаж.

— Несторе, може не варто. — Знітилася дівчина. Страх, ще сковував тіло.

— Злато, лікар тут я, і кому як не мені краще знати, що тобі зараз потрібно.

Змусив її повернутися до себе спиною. Сильні руки ніжно заковзали по рельєфних формах, гарячі поцілунки обпікали шию. По неволі повіки дівчини опустилися. Тілом снувала приємна втома.

— Лягай. — Низьким голосом наказав.

Злата присіла знімаючи взуття, Нестор тим часом вимкнув нічні лампи та звільнився від одягу залишившись лише в боксерках. Замкнув двері, і таки змусив Злату лягти на ліжку. Взяв з тумби лосьйон для тіла, та опустившись біля дівчини, обережно зняв з неї решту одягу.

Сильні руки ніжно пестили струнке тіло, зачинаючи з рук, продовживши ковзати ногами та спиною, діставшись ерогенних найчутливіших зон. Злата знемагала у владі, свого настирливого коханого. Кожен його доторк, запалював її тіло та посилював бажання. Він майстерно доводив її до точки нереальної насолоди, в кінцевому результаті, заволодів нею.