Виходь за мене, милий - Міа Натан

Але якщо ти вже такий впевнений у своїй правоті та тобі забракне клепки й ти таки підеш до суду, я тебе попереджаю. Я візьму за шкірки тебе та твою сестру, запрошу Катерину Максимівну та, до прикладу, якогось поліціянта чи нотаріуса у якості свідка та ми всі дружно ще раз зробимо ДНК-тести. Хоча у випадку з Анітою вистачить й дешевого тесту на вагітність. А ще у мене є непереборне бажання поспілкуватися щодо тебе з містером Лау. Я більш ніж впевнений, що ви з Анітою його використали в сліпу. Норов у нього крутий. Не думаю, що йому це сподобається. А якщо тобі й цього здасться мало, то це я з Катею можемо подати до суду за спробу зґвалтування. Адже, ти затягнув її до себе додому, напоїв, роздягнув та намагався зґвалтувати, коли вона заснула. Й тоді тобі треба буде турбуватися про свою репутацію. Це про тебе будуть говорити: “Це той, хто гвалтує сплячих жінок.”

Томас скипів миттєво, як і кожного разу, коли Макс говорив про ґвалтування сплячих жінок.

- Я її не гвалтував! - закричав він Максимові в обличчя. - Досить повторювати цю дурню! 

- Тоді розкажи, як все було насправді, - спокійно запропонував Макс. - Бажано з самого початку. 

Томас нервово  потер обличчя, якось занадто різко сів на диван. Глянув на мене, потім на Максима та сказав:

- Добре! Я вже надто втомився від цієї ситуації. Може наллєш щось випити? - Максим просто спостерігав за ним. - Ну ж бо, будь привітним господарем!

Максим мовчки глянув на мене та пішов на кухню.

- Щось більш міцне, будь ласка! - крикнув йому у спину Томас. Потім як ні в чому не бувало звернувся до мене, - Як ти сьогодні, сонечко? Як почуваєшся?

- А з якою метою ти цікавишся? Щоб здатися вихованою приємною людиною? Так можеш не напружуватись.  Не зарано для міцних напоїв? 

- Думаю, в самий раз.

У кабінет зайшов Максим з пляшкою віскі та склянкою. Налив та подав Томасу.

- Дякую! - сказав той та одним ковтком майже все випив. - От тепер буде трохи простіше. Капни ще.

- Ти сюди нарізаться прийшов? - поцікавився Макс, але таки налив. 

Томас уже вільніше вмостився зі склянкою віскі на дивані та попиваючи алкоголь маленькими ковтками, почав свою розповідь.

- Я спробую коротше, аби не забирати багато часу. Але як вийде. Коли ми з тобою познайомились, - звернувся він до Максима, - ти мені дуже сподобався. Мені було приємно з тобою спілкуватися, працювати. Я без найменшого сумніву познайомив тебе зі своєю сестрою. Був щасливий, коли ви почали зустрічатися. Навіть, той факт, що корпорація вибрала тебе у якості головного претендента на партнерство, хоча до твоєї появи воно було уже у мене в кишені, мене не дуже зачепив. Адже, я був певен -  ми майже одна родина. Ніта закохалась як ніколи до цього. Можна сказати, ти був її першим та єдиним коханням. Я дуже радів з того. “Вона чудова дівчина й заслуговує на щастя,” - думав я тоді. Та й зараз не змінив своєї думки. Яке ж було моє здивування, коли ти раптово кинув її та поїхав до Києва. Я й ще не туди. Думав, минеться. Але випадково зустрів Марка і він мені сказав, що ти там в Україні збираєшся одружитися. Сказати, що я був вражений, не сказати нічого! Я не знав, як про це сказати Аніті. З нею і так творилося не добре. Вона наче збожеволіла. Така дурна натура! Ти знаєш, вона дуже емоційна. Їй тяжко контролювати свої почуття. Її настрій кардинально змінювався протягом одного дня. Вона то впадала у глибоку депресію, не хотіла ні з ким спілкуватися. То пускалася берега: алкоголь, туси, закидалась якоюсь гидотою, спала з усіма підряд (були навіть дівчата, але в основному твій типаж - високі мускулисті красунчики). Ти на неї забив. На зв'язок не виходив, на її дзвінки не відповідав. Просто викинув її зі свого життя, як ляльку, що вже набридла. 

Я подивилась на Максима. Він слухав Томаса дуже уважно та був дуже напружений. Я вже трохи вивчила свого чоловіка, тож добре бачила, що він зовсім вибитий з сідла  та йому боляче. Дуже боляче! Мені здалося, що в цей момент він шкодував, що діяв тоді саме так.  А можливо це мені тільки здалося. Тим часом Томас продовжував свою розповідь:

- Одним словом, я їй так нічого й не сказав. Натомість знайшов хорошого психотерапевта. Десь обманом, десь силою затягнув її до нього. Сидів під дверима, щоб вона не втекла. Перераховував та контролював, як за малою дитиною, випиті таблетки. День за днем її стан наче поліпшувався. Але тут у мами діагностували рак грудей. Діагностували вчасно. Але операція, а потім ще пройти післяопераційну променеву терапію та курс хімієтерапії - це не по парку прогулятися. Все наче пройшло добре. Але Аніта… Вона стала якась дуже пригнічена, весь час у смутку. Наче з неї забрали все світле, все, заради чого варто жити. Стала схожа на зомбі. Мабуть, саме тоді у моїй голові почали пробуджуватись якісь начерки, розмиті плани щодо тебе, Максе.

В голосі Томаса був справжній біль.

- Я не був впевнений. Розумів, що не можу силою тебе повернути Аніті. Але й лишати все так, як є я не міг. Занадто багато болю було навколо мене. Тож, я вирішив спробувати. Хоча б спробувати. Тому вирішив летіти до Києва. З Анітою. Оскільки вона нічого не знала про твоє одруження, я вирішив нашу поїздку презентувати, як розважальну, аби просто зняти напругу, розвіятись. Коли ми прилетіли до Києва я зайнявся тим, аби зібрати максимум інформації про тебе та про твою обраницю. Потім прийшов до Каті в агенство. Тут мені дуже пощастило, що в неї саме такий бізнес.