Виходь за мене, милий - Міа Натан

Томас забрав зі столу обидва висновки та направився до виходу. 

- Залиш мій висновок на столі! - зупинив його Максим.

Томас мовчки поклав аркуш на місце. Швидко глянув на мене та пішов до дверей. Я інстинктивно рушила за ним, провести гостя. Але за секунду сама себе зупинила. Не хочу його не бачити, не чути! Згинь, нечисть!

Максим стомлено потер чоло, постукав пальцями по столу, про щось замислившись. Потім поглянув на мене. Посміхнувся. Підійшов та обійняв. Ніжно торкнувся губ.

- Не хвилюйся, мала! Все буде добре! Я все владнаю! Мені зараз треба трохи попрацювати. Я піду до себе у кабінет. А ти відпочинь. І не будь така напружена! Я даю тобі слово, у нас все буде чудово! Я тебе нікому не віддам. Навіть не розраховуй.

І він пішов до кабінету. Кудись телефонував, з кимось розмовляв. Один раз навіть підвищив голос. Через пару годин Максим вийшов до мене з виглядом переможця. Ну, прямо Гай Юлій Цезар! Ще б лавровий віночок! 

- Катеринко, душа моя! Моя ясна зіронька! Шкода, що тобі не можна пити! Є нестримне бажання, й зауваж небезпідставне, відкоркувати пляшку шампанського! 

У німому запитанні підняла брови, мовляв, може поділишся радістю зі своєю не на жарт стурбованою дружиною. І він поділився. Своєю усмішкою на мільйон доларів. А хотілось подробиць! 

- Мені тебе катувати чи якось сам сподобишся розповісти, з якого… ми такі радісні?

- Мала, я не розумію, з якого у тебе бувають напади песимізму та тривоги, якщо у тебе такий чоловік! (Скептично хитаю головою. Скромний до неподобства! А після неподобства знову скромний.)

- Ну, катування, так катування! - й кинулась до нього з лоскотульками. Але він вивернувся, гад такий, та підхопив мене на руки.

- Я таки, матері його ковінька, чортовий провидець! Практично Нострадамус! - почав він пританцьовувати прямо зі мною на руках. - Я тобі казав, що ти носиш мого сина? Казав? Так і є! Я отримав з нашої київської лабораторії справжні висновки лікарів з правдивими результатами, а не дешеві підробки Томаса. 

Він, нарешті, поставив мене на землю. 

- А ще, про всяк випадок, відправив фото того папірця, що притаранив нам цей недоумок, моїм хлопцям у компанії. Навіть поверхнева перевірка підтвердила, що над документом пошаманили. До того ж часу у нього було досить, щоб це зробити. Виявляється, ніякого другого повідомлення про затримку з видачею результатів нам з медичного центру ніхто не посилав. Щобільше, Томас забрав висновки ще вчора, зразу після першого повідомлення. Але все це пусте, в порівнянні з тим, що я - батько нашого малюка! Знаєш, не зважаючи на те, що я тобі говорив, що у будь-якому випадку приймаю дитину як свою (і я не брехав!), це таке полегшення і таке щастя знати, що малеча в тобі моя! 

- Для мене теж, - я посміхнулась Максиму, - Для мене теж, милий!

Ми гарненько обійнялись. Десь над головою я почула його голос:

- Завтра я порву цього недоумка на клапті! Розпилю на атоми! Не можу дочекатись!