Мед для Ворона - Селена Рейні
– У мене буде дитина, – Аліса була першою, кому Ворон наважився повідомити чудову новину.
– О, то станеш першим чоловіком, який отримає мільярд від наукової спільноти, – казала сестра, підкидаючи на колінах Міру. Але коли Денис не засміявся, вона нажахано подивилася на брата, – ти це серйозно? – запитала, округливши очі.
Чоловік кивнув.
– Маленька, іди принеси щось зі спальні дядечка Дениса. Тільки не червоне і не мереживне, – спустила вона доньку з колін. – Господи! Як таке могло статися?
Він розтулив рот, щоб щось сказати, але сестра виставила руку вперед.
– Я не про це питаю! Хто вона?
– Її звати Софія. Їй тридцять. Працює дитячим ілюстратором. Живе сама…
– З опису нормальна…
– Як це розуміти? – обурився брат.
– Не зважай, – махнула рукою. – Продовжуй про неї.
– Ми познайомилися кілька місяців тому. Разом поїхали на відпочинок. А там…
– Зрозуміло. І що було далі?
– Нічого…, – не надто зрозумів питання брат. – Я знав, що у неї затримка. Два тижні тому я приїхав до неї. Софія зробила тест, який показав позитивний результат. І все.
– Тобто «все»? Де вона зараз?
– У себе вдома.
– Тоді чому ти тут? Ви збираєтесь узаконювати стосунки?
– Ні, – спокійно відповів. – У мене своє життя, у неї – своє.
– А як же дитина?
З кожним новим питанням Денис все більше дратувався. До слова, Аліса теж.
– Дитину ми виховуватимемо разом.
– Як? Якщо в тебе своє життя, а в неї своє? – повторила його слова.
– Ми домовилися, що я кілька днів в тиждень житиму у неї, доки дитина не підросте настільки, що зможе залишатися у мене. Це розумний вихід у нашій ситуації.
Аліса вражено мовчала. Тому Денис вирішив розрядити атмосферу:
– То як гадаєш, якщо з фото нічого не вийде, ця новина може бути замість подарунка на річницю батьків?
– Чи зрадіють вони тому, що в тебе буде малюк? Безсумнівно! Чи сподобається їм те, що дитинка народиться поза шлюбом і носитиме прізвище матері, а не твоє? Ні!
– Взагалі-то, ми з Софією вирішили, що дитина отримає моє прізвище.
– А Софія?
– Я не хочу одружуватися. А вона не хоче заміж. Але ми обоє мріємо про дитину.
– Але так неправильно!
– Мільйони дітей по всьому світу живуть то з мамою, то з татом.
– Я не казала, що так не буває. Я кажу, що так неправильно.
– У нашої дитини буде все, що їй потрібно, – запевнив Алісу.
– Не все, – похитала вона головою. – Міра, – позвала вона доньку. Мала прибігла за мить. – Дай мені ручку, – попросила.
Дівчинка протягнула мамі маленьку долоньку.
– І другу дай, – проказала Аліса.
– Ні, – запротестувала мала.
– Чому? – з вдаваною зацікавленістю запитала матуся.
– Друга долонька для татка, – захихикала дівчинка.
– Зрозуміло. Біжи, ще пограйся, – сказала малій. А тоді перевела погляд на брата, – а тобі зрозуміло?
Денис відхилився і невдоволено зиркнув на сестру.
– Ти впевнений, що твоя дитина буде щасливою, тримаючи за руку тільки маму, чи тільки тата? Особливо, якщо зважити на те, що могла б тримати вас обох? Одночасно, – додала, ніби йому і так було незрозуміло, до чого вона веде. – Часто, все що потрібно дитині – це справжня сім’я. А ви вже вирішили, що в неї цього не буде… Все, – Аліса підвелася, – я знову в туалет. А ти слідкуй за тим, щоб Міра не тягнула всяку гидоту до ротика.
Коли Аліса повернулася з ванної, то далі розпитувала про Софію. Але лекції про важливість сім’ї у житті дитини, не читала.
Того самого дня, коли Денис говорив з сестрою, Софія стояла перед дверима батьківського дому і не наважувалася зайти всередину. Вона так довго стовбичила на порозі, що почала привертати увагу сусідів.
Тяжко зітхнувши, дівчина нарешті схопилася за ручку й увійшла у дім.
На цей раз батьки сварилися на кухні. Роззуваючись, Софія вловила уривки розмови. З того, що почула, зрозуміла, що темою для суперечки стала стара груша, яка росла за гаражем.
– Вона не родить вже років десять, – твердила мама. – На її місці можна посадити горіх.
– А тінь влітку на гараж мені через скільки років твій горіх кидатиме? – репетував батько.
– Навіть слухати цю маячню не хочу. Проводив би ти у тому гаражі хоч десять хвилин на рік, можна було б і посперечатися. А так, – лише час, на тебе, бовдура, витрачаю!
– То не витрачай! Іди якимись справами займися! А то сама роботи не маєш, то мені щось вигадуєш. То грушка тобі заважає, то драбина не там стоїть. А мені, може твій брудний посуд око муляє! І он, в тебе каструлі всі в жирові. У інших хазяйок кухні чисті. А в тебе вічно безлад!
