Мій супер сусід - Аріна Вільде

- Дурна. - Притискає мене до себе і цілує вже вкотре за день. - До речі, як щодо того ведмедика? - Вказує у бік тиру, де на вітрині в ряд розкладені  плюшеві  іграшки.

– Якого саме?

- Найбільшого.

- А ти зможеш? - Вигинаю брову, з викликом дивлячись на нього.

- Я ж чоловік, а значить, здобувач.

- Ага, здобувач плюшевих ведмедиків, - сміюся я, а потім верещу від радості, обіймаючи величезного плюшевого ведмедя, тому що Влад справді справжній чоловік. Мій чоловік. Як добре звучить.

- Ходімо. - Він тягне мене за руку до стоянки, а я тремчу від передчуття, тому що зараз, напевно, доведеться віддавати борг за програш. І від самої думки про те, щоб зайнятися з Владом коханням прямо в салоні автомобіля, у мене тремтять коліна.