Виходь за мене, милий - Міа Натан

- Перестаньте обидва! Негайно! Томас! Макс! Прошу вас, охолоньте!

Вони ненадовго зупинились. Але, важко дихаючи,  продовжували дивитися один на одного з ненавистю.

Я звернулась до чоловіка:

- Максиме, рідний! Поїхали додому! Я дуже стомилась!

Він перевів свій погляд на мене. Жага бійки почала відступати перед втомою вагітної дружини.

Але Томас навпаки став у рази агресивнішим.

- Так, так! Давай, підкаблучнику! Роби, як тобі кажуть! Але якщо ти чоловік, та ще й чоловік, який відповідає за свої слова, прошу! Давай з'ясуємо сам на сам, хто її гвалтує, бо має штамп у паспорті, а з ким вона сама хотіла кохатися! Давай же! Ну ж бо!

- Томас, досить молоти дурниці! Якого біса ти твориш! - не витримала я.

-  Ти сама прийшла до мене в спальню, сама роздягнулась, сама запропонувала себе мені. Це правда! Я тебе не гвалтував! На відміну від твого чоловіка! Чи ти така ненаситна шльондра, що одного чоловіка тобі мало й ти завжди хочеш мати більше?

Я була вражена почутим! Максим зреагував миттєво: 

- Припни язика, наволоч! 

- А то що? Моя пропозиція в силі. Прошу! Нумо! 

Й він відступив від мене туди, де було більше вільного місця. При цьому закочував рукава сорочки, готуючись до бійки. Максим взяв мене за плечі, відсторонив від себе, сказав:

- Навіть не думай влазити! І не хвилюйся!

І пішов до Томаса, на ходу знімаючи піджак та також закочуючи рукава. 

Томас не збирався чекати, поки той буде готовий. Розвернувшись, він з усіх сил влупив Максиму по корпусу з правої та лівої. Особливо намагався прикластися по печінці. Але, мабуть, не знав або не врахував пристрасть Максима до бойових мистецтв. До того ж, абсолютно різних - від боксу, такого популярного у нас в Україні, до всіляких там айкідо-карате. Отож, Максим досить легко переніс ці його удари,знівелювавши їх поворотом корпусу. Та ще й відповів сильним подвійним ударом правою в щелепу. Томаса повело, але не звалило. 

Я вже розповідала, що цікавлюсь боксом? Сама я з бойових мистецтв займалась тільки айкідо. Але дякуючи братам Кличкам, які так надовго окупували важку вагу і за якими так приємно було спостерігати, коли вони знаходилися у ринзі, я полюбила бокс - цей чоловічий, трохи вульгарний та жорстокий, але дуже цікавий та емоційний вид спорту.

Але я відволіклась. Чоловіки не збирались зупинятись, поки сильніший з них не знищить слабшого. В хід йшли усілякі прийоми вуличного мордобою. Це я зараз про Томаса. Удари нижче пояса, удари головою, пальці в очі. Він навіть примудрився вкусити Максима за руку. Але, не зважаючи на всі Томасові викрутаси, Максим таки вклав його на землю комбінацією точних сильних ударів. Все ж Макс вищий, сильніший та набагато краще тренований. Тож, без всяких підлих штучок справився зі своїм противником.

Максим не став чекати, поки Томас підведеться. Обійшовши його, пішов до мене, взяв за руку й повів до машини. 

- Він сказав тобі, що Аніта вагітна від нього? - почула голос Томаса за спиною.

Я зупинилася як вкопана. Скажу чесно, ця звістка застала мене зненацька. Забрала свою руку з Максимової та повернулась до Томаса. Він якраз підвівся й витирав тильною стороною долоні кров з розбитої губи.

- Бачу по твоїм очам, він знову тобі нічого не сказав. Не вважав за потрібне. Деякі речі лишаються незмінними. Як те, що твій чоловік завжди приховує від тебе важливі речі.

- Замовкни, мерзото! Це геть не твоя справа! Не треба тут фантазувати про те, в чому ти взагалі нічого не тямиш! - Максим дуже розлютився, що з ним буває вкрай рідко.

- Не моя справа, кажеш! Моя сестра вагітна від тебе! А твоя дружина, швидше за все, вагітна від мене! Інакше вона б тобі не розповіла про нас. Чув би ти, як вона мене благала нічого тобі не казати. А тут сама розповіла. Бо розуміла, що я так це не залишу. Як тільки дізнаюсь про вагітність, розповім тобі правду! А так вона сама може наплести тобі, що вигідно їй. Мовляв, "нічого не пам'ятаю", "це все він".

- Заткнись, від гріха! Твої брехні мені геть не цікаві. Яка ж ти тільки підла тварина! - сказав Максим. - Ходім, мила!

Він потягнув мене за руку. Але я стояла й мовчки дивилась на Томаса. Невже, це мій кращий друг? Той, який завжди допоможе та підтримає? Яка ж я була сліпа!

- Ходім! Не звертай на нього уваги!

Томас також дивився на мене. Я бачила, як він ніяковіє під моїм поглядом. Як відступає гарячкова злоба, як розслабляються стиснуті кулаки, як він ховає очі, які чомусь зрадницьки заблищали. Мені навіть здалось, що його губи прошепотіли: "Вибач!"

- Катю, сонечко! Пішли! Не зважай на цього інтригана доморощеного! - Максим намагався забрати мене. 

Я глянула на Макса, гірко посміхнулась. Взяла його за простягнену руку, слухняно пішла з ним. В голові був повний гармидер з недодуманих думок, неприйнятих свідомістю фактів, нових надломлених поглядів. Мені захотілось втекти, заховатись, побути, нарешті, наодинці з собою.