Виходь за мене, милий - Міа Натан

Я завжди себе вважала жінкою порядною й такою, що ніколи не може зрадити чоловікові. Більше того - потім повернутися додому та як ні в чому не бувало лягти з ним у ліжко! Я ніколи не могла навіть уявити, що можу аж так напитися. Щоб не контролювати себе й нічого не пам'ятати. Хай які не були передумови, я не можу все це виправдати. Думала я собі. Але мої емоції, почуття були якісь занадто спокійні. Ніякого: "Жахіття Боже! Як мені жити з цим далі?!"

Все було якось буденно. Типу, так сталося. Що ж тепер. Можливо, це тому, що я не пам'ятаю свого гріхопадіння з Томасом. А можливо тому, що не така вже я й порядна, як про себе думала. Але й розпусницею себе назвати я не могла. Я таки кохаю свого чоловіка! Попри все, що з нами трапилось!  Він - мій, а я - його! 

~~~~~~~~

Максим перевірив мій телефон. Там дійсно був "жучок". Потім ми поїхали у якусь лабораторію, де на моєму тілі шукали вживлений чіп. Але нічого не знайшли. Тут Аніта вдало розвела мого благовірного. Могла й просто показати Google Maps. Адже, вона точно знала, де я. А значить, достатньо ввести адресу офісного центру, щоб зобразити программу відстеження. Чи слідкували за нами зараз? Точно ми не знали. Але Максим найняв охоронне агентство, яке займалося тим, аби за нами ніхто не стежив й не міг підібратися до жодного з нас.

З Томасом відтоді я не бачилась.  Я говорила з ним телефоном. Ми домовились, що він дає мені тиждень за свій рахунок, щоб я владнала всі свої питання. А потім чекає мене на роботі.

Максим наполягав, до того ж доволі жорстко, щоб я звільнилась. Наче знав, що сталося між мною і Томасом. Але я не погоджувалась з ним. Це було єдине, що нас трохи роз'єднувало. У всьому іншому у нас була цілковита ідилія.

Ми кохались кожну вільну хвилину. Втікали раніше з роботи, аби побути вдвох. Влаштовували один одному романтичні події, як то вечеря на березі моря, похід на показ культового фільму, прогулянки парком з невеликим пікніком і тому подібне. Обов'язковою умовою був секс в кінці будь-якого івенту. Ну, як умовою? Це траплялось само собою. Бо нас тягнуло один до одного з небаченою пристрастю. 

Коли я вийшла на роботу, Томас лише ледь вловимою посмішкою видав себе. Було видно, що йому відлягло. Швидше за все, він не сподівався, що я знову з'явлюсь у його офісі. Він тримав своє слово. Ні натяку, ні нагадування. Наче нічого й не було. Але тільки, коли він тверезий! Мене не на жарт стривожив один випадок, який стався на весіллі спільного приятеля Максима та Томаса. 

На цьому заході зібралися всі: ми з Максимом, Томас, Аніта. Спочатку все було нормально. Ми всі намагалися триматися якнайдалі один від одного. Але чим більше було випито алкоголю, тим більше зростала напруга. Аніта, та й Томас, почали наближатися до нас з Максимом все ближче. Точно як акули до своїх жертв! Першим підійшов Томас.

- Привіт, солодка парочка! Як воно?

Максим поглянув на мене й відповів за двох:

- Привіт, Томас! Раді тебе бачити! - обійняв мене за талію та притягнув до себе. - У нас все добре. Як ти?

- Теж непогано. Живу приємними згадками про наше сумісне минуле. Й надією на майбутнє.

- Конкретизуй, будь ласка,  про що йдеться. - сказав Максим.

- Ну, як же. Ще минулого року, коли ти зустрічався з моєю сестрою, ми чудово проводили час всі разом. Згадай, як мені вдалося роздобути квитки на фінал прем'єр-ліги з футболу. Ми тоді відірвалися на славу! Та й з твоєю дружиною ми чудово провели час… (я напружилась), коли вона була моїм гідом. Шкода, що ми зараз не спілкуємось просто так, по-дружньому.

- Дійсно, були хороші часи. Але все змінюється.

- В пам'ять про старі добрі часи дозволиш запросити твою дружину на танець? Не переживай, не на повільний. Недавно надибав в Інтернеті одну пісеньку, правда російською, але мені зайшла. Попрохав поставити. Зараз повинна бути.

На танцполі зазвучала нова композиція. Пісенька була далеко не нова. Барскіх "Невірна". Ну не твою ж ковіньку туди-розтуди!  Пісеньку він надибав!

- Пісня взагалі так собі. Занадто попсова. Але пішли вже!  - я не стала чекати відповіді Максима та потягнула Томаса в бік танцюючого натовпу.

- Що за чудо-перфоменс? Ти дав мені слово, пам'ятаєш?

- Я нічого нікому не розповів. В чому справа? Які претензії?

- Чудова пісенька, кажеш? Сподобалась тобі, значить! Є чому! Музика глибока, текст дуже змістовний! А-а-а! Ти ж не розумієш російської! Так?

- Так! Я не володію російською.

- "Неверная, неверная, что со мною делает она? Я не доверяю ей, но не любить я не могу."  - підспівала я Максу, тільки не моєму, а Барскіх. Потім переклала Томасу зміст. - Але думаю, ти чудово знаєш, про що ця пісня. Якщо Максим дізнається про все від тебе, я з тобою до кінця життя не заговорю.

- Я не збираюсь йому розповідати. Я дав тобі слово.

- Сподіваюсь, твоє слово чогось варте.

Я оглянула залу у пошуках Максима. Він стояв там, де я його залишила. До нього наближалась Аніта. Він дивився на нас з Томасом, не зводячи погляду. Побачив, що я дивлюсь на нього та посміхнувся. Потім прослідкував за моїм поглядом, помітив Аніту, що прямувала до нього. Посмішка зійшла з його обличчя.