- Я сказав сядь. - Підвищує тон, я машинально падаю на крісло. - Хлопці на вихід. - Командує до охорони, ті хутко вилітають за двері. - А тепер можемо потеревенити.

- Що ? Здається у нас не має спільних тем. Тому говорити й нема про що. - Він якийсь дивний, налаштований на якусь розмову. От тільки вони мені не треба. Я тільки заново вчусь жити.

- Як же не має. Є одна. Мій любий молодший братик. - Серце боляче щемить при згадці Звіра. Боже як я сумую за ним.

- Якщо ви не в курсі, то ми не разом.

- В курсі.

- Так чого вам треба ? - Мене переповнюють емоції. Спогади шаленим потоком постають перед очима, хочеться й плакати й кричати, кидатись речами.

- Яка дика. Братик не навчив тебе поводиться покірно біля таких людей як я. - Хмикає, а потім продовжує, - мені потрібен мій брат.

- Його тут не має. Й ніколи не було. Якщо ви не збираєтеся мене вбивати, то я піду. - Поволі підіймаюсь з місця.

- Нікуди ти не підеш. - Підривається Шархан, націлює на мене пістолет. - Він прийде, щоб тебе врятувати.

- Ви божевільний. Він мене покинув. Сказав що я йому більше не потрібна. - Ці слова надовго закарбувались у моїй пам'яті. - Тому він не прийде. Йому начхати на мене. Можемо сидіти тут до рання, але Звір тут не з'явився. - По правді кажучи, я чекала на нього, місяць, два, три. Думала що йому теж кепсько без мене. Думала він погарячкував, думала він сумує за мною. Але ні.

- Мій братик злякався. Злякався що може втратити тебе, як втратив Світлану. От тільки та пішла до мене. А тебе я міг вбити. От й вигнав тебе, тільки от охорона його, весь час за тобою наглядала. Ти йому дуже дорога. Скажу по правді, до тебе важко було дістатися. Але для Шархана не має нічого неможливого. - Та що він може знати ? Але якщо це дійсно так, то це означає, що він мене кохає, чи кохав. Він же й досі допомагає моїй сестрі з лікуванням.

- То ви хочете заманити його в пастку ? Я приманка ? - Голос тремтить. Якщо він й дійсно з'явилися ?

- Заманити так, пастка, можливо. Але я не збираюсь його вбивати. Хочу просто поговорити.

- А обов'язково вплутувати в це мене.

- А по іншому він би зі мною не зустрівся. Розумієш, наша суперечка дійшла до крайнощів. Смішно те, що ні я, ані він не може натиснути на той самий гачок, щоб покінчити з цим всім. Знала б ти скільки в мене було можливостей його вбити. Але ні, рука не підіймається. - Стало смішно, я навіть засміялась, історично.

- Подій які відбувались шість місяців тому, говорять про інше. Ви ледь не вбили нас, обох.

- Я тебе прошу, ледь не рахується. Й давай вже перейдемо на ти, ми ж майже сім'я. - Шархан встає з місця, обходить стіл, та спирається на нього.

- Ми не сім'я. Я взагалі не маю відношення до вас усіх. - Хмикаю.

- Я розумію свого брата. Така гарна, молода, норовлива. В тебе важко не закохатись. - Раптом залунала протипожежна сигналізація. Я сіпаюсь, але Шархан не дає мені встати, кладе свою лапу мені на плече втискає в крісло.

- Пожежа.

- Ні, це Олексій. - Ніби з захопленням видає. Серце гучно стукає в грудях. Невже він й дійсно прийшов мене рятувати ?

Любі, у мене вийшла нова книга. Запрошую до читання. "Більше ніколи"

Сподобався роздiл?

Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно

$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Викрадений рай - Фредеріка Фома (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

За межами кохання - Тетяна Калинова Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав Мій найкращий ворог - Ірен Карк Аромат чоловіка - Валерія Дражинська Виходь за мене, милий - Міа Натан