Викрадений рай  - Фредеріка Фома

Ксю 

Звір нервово шарпає мене за руку та тягне назад до барної стійки. Він мочить, але я відчуваю його злість у себе на шкірі. Все про що можу думати, так це слово Шархана "братику". Невже вони брати ? А Звір не розповідав мені цього, та що взагалі він мені розповідав ? Він як та загорнута книга, і я ніяк не можу її відкрити. 

 - Газ, я ж тебе просив. - Шипить злісно. 

 - А що я мав зробити ? Застрелити його, тут ? - Нервово видає Газ. - Чи можливо прив'язати її до себе ? 

 - Ну явно не відпускати її ще й з ним. - Він говорить так, ніби мене тут не має й це бісить ще більше. 

 - Звір, я тут. Можеш висловити всі свої претензії мені. - Обурено бубоню. 

 - З тобою ми вдома поговоримо. - Шипить Звір, нарешті відпустивши мою руку. - Газ... 

 - Щось мені не добре. - Видаю я, закривши рот рукою. - Мені потрібно вбиральню. - Чоловіки мовчки кивають, а я швидко йду в сторону туалету. 

По дорозі мені стає трішки краще. Переводжу подих, мию руки й довго дивлюсь у своє відображення. Можливо я й дійсно дурна. Бо я не знаю цього чоловіка, мені навіть його справжнє ім'я невідоме. Навколо нього панує небезпека. Він і сам небезпечний.  Але чому мені з ним так спокійно ?   

 - Ось ти де. - Цей голос я впізнаю з тисячі. Позаду мене стояв Остап. Він швидко наблизився до мене й не встигла я пискнути, як його руки міцно вчепились в мою талію. Він притиснувся до мене всім тілом, вдихаючи аромат мого волосся. Мене ніби б'є струмом, все тіло починає тремтіти від страху та огиди до цієї людини. 

 - Відпусти... - нервово сіпаюсь, пробую вирватись. Але Остап сильніший, він перевернув мене до себе, схопив мої руки, заламав їх за спиною. А іншою рукою почав ковзати у мене під сукнею. 

 - Не думав що буду сумувати за тобою. - Хрипло видає, пробує заспокоїти мене. 

 - Прибери від мене свої щупальця. Не то я закричу. - Шиплю, тріпаючись як пташка в клітці. 

 - Кричи. - Хмикає натягуючи посмішку. - Й давно ти працюєш на нього ? 

 - Не твоє діло. 

 - А спати коли почала ? Лягла під нього після того, як здала мене ? Чи це сталось раніше ? Брудна хвойда. - Його рука ковзає до моїх трусиків, я вже не чула що він говорив, мені бридко від його дотиків, нудота підступах до горла, ноги стають ватними. 

 - Остап, ти пожалкуєш про це. - Невже він насмілиться зґвалтували мене тут ? Коли його наречена поряд, й Звір. 

 - Чорт, як мене може збуджувати хвойда ? - Він нахиляється до мене, хоче поцілувати, а я починаю кричати на все горло, кричу допоки не охрипаю. Остапа це не налякало, він лізе до мене своїми губами, я зажмурюю очі, міцно зціплюю зуби, аж раптом, він як ганчірка відлітає від мене, а переді мною стоїть Філ. 

 - Хлопці. - Киває охороні, двоє кремезних чоловіків скручують Остап, один б'є його під дих, а потім його виводять з жіночої вбиральні. 

 - Він тобі не зашкодив ? - Мотаю головою, - добре, ходімо я відведу тебе до Звіра. 

 - Йому не потрібно про це знати. - Тихо бубоню, вгамовуючи своє шалене серцебиття. Філ мовчки виходить, а мені нічого не залишається як слідувати за ним. Я знала що Остап може щось втекти, але ж не це. Думала буде погрожувати, чи кричати. 

 - Знайшов твою принцесу. - Говорить Філ Звіту коли ми підійшли до чоловіків. 

 - Ти вся бліда, щось сталось ? - Стурбовано запитує Звір, оглядаючи моє лице.

 - Ні. - Говорю хриплим голосом. 

 - Я тобі дещо приготував, подивишся коли залишишся сам. - Усміхається Філ. - Ксю, будь обережна, й радий був познайомитися. - Чоловік йде, і я видихаю. Не сказав. 

 - Я ж просив не пити так багато. - Рже Газ. 

 - Алкоголь тут ні до чого. - Пирхаю я, хоч це й не правда. Перед очима продовжують кружляти вертольоти. 

 - Нам вже час. - Звір бере мене за руку й ми рушаємо на вихід. Майже біля самих дверей я зустрічаюсь з поглядом Шархана. Він сидів поряд з донькою, розкинувшись на м'якому дивані як король. Він натягує гидливу посмішку, й проводить нас поглядом. 

Ми сідаємо в машину й лиш тоді Звір заговорив до мене. 

 - Нічого не хочеш розповісти ? - Запитує стискаючи мобільний в руці. 

 - Наприклад ? - Серце починає гучно тарабанити в грудях, невже Філ йому все розповів. 

 - Про що ти говорила з Шакалом ? 

 - Ні про що. - Різко відповідаю. Ясно що його цікавить найбільше. Хоча і я не розумію що такого я зробила. Це був просто танець, на як він виразився "нейтральній території". Навколо було багато людей, та й сам Звір був поряд. 

 - Ксю, не біси. Я бачив як він наспівував тобі щось на вухо. 

 - Він застерігав мене. Не хотів, щоб я водилась з тобою. 

 - І все ? - Ніби мало бути ще щось. 

 - І все. Коли ти мені мав розповісти про те що Шархан твій брат. - Найкращий захист - це напад. 

 - Він мені не брат. 

 - Але ж він сказав... 

- Нас поєднують кровні зв'язки, але це для мене нічого не значить які й для нього. Й Мала, не чіпай цю тему, більше ніколи. Чуєш ? 

 - Я так розумію мені ніяку тему чіпати не можна. - Шиплю втупившись у вікно. 

 - Що ? 

 - Нічого. 

Цікаво, що твого могло статися між братами, що ті готові повбивати один одного, буквально. Невже все через владу ? Чи тут замішано ще щось. Бо я не уявляю себе без своєї молодшої сестрички. Й не знаю що вона, чи я можуть такого зробити, щоб стати ворогами.