Вибухова парочка - Аріна Вільде
Ми не вимовляємо ні слова. Люба тягнеться до моїх губ і я не витримую, притягую її до себе і вриваються язиком в її рот. Я проклинаю свою ногу за те, що змушений лежати на спині немов дерев'яна колода, хоча ні, якби не перелом, мене б зараз тут не було.
Вона стягує вниз боксери і я як дівка тремчу від нетерпіння опинитися всередині неї. Люба все робить сама. Перекидає через мене ногу, бере в руку ниючий член і насаджується на мене. Я голосно видихаю і обхоплюю руками її за боки. Приємно, як же приємно!
Дівчина похитує стегнами, плавно рухаючись, а я не можу відірвати погляд від її темного силуету в напівтемряві кімнати. Її пишні форми виглядають спокусливо. Великі груди, тонка талія, яка плавно переходить в широкі стегна.
- А-а-ах, - зривається з її губ і цей стогін для мене неначе музики.
Вона опускається на мене, маленькі теплі долоньки лягають на мої груди, а її дихання лоскоче шию. Люба тягнеться за черговим поцілунком і я готовий кінчити вже зараз. Пальці з силою впиваються в її м'які боки і я бажаю опинитися в ній ще глибше. І ще. Все це схоже на якесь божевілля, тому що достатньо всього п'яти хвилин, щоб перед очима затанцювали іскри і мене накрив оргазм. Одночасно з дівчиною.
Ми важко дихаємо, Люба все ще лежить на моїх грудях і я не поспішаю відпускати її. Стискаю в своїх обіймах, насолоджуючись тим, як близько наші тіла. Вдихаю аромат її волосся і ніжно проводжу пальцями по хребту.
Це все схоже на сон. Приємний, але абсурдний. Тому що замість того щоб трахати Левандовську, я повинен був роздобути на неї компромат. Витурити з компанії і почати жити спокійно. І я вже точно не мав би відчувати це дивне почуття спокою і задоволення, а ще відноситися до неї по-власницьких.
Я не помічаю як провалююсь в сон, а коли відкриваю вранці очі - ліжко поруч зі мною порожнє, а на годиннику вже майже дванадцята.
Я тиняюся по квартирі до самого вечора, знову готую вечерю, воюю з котами і подумую обміняти своїх доберманів на них. Це найкраща ідея за останній рік. Коти не гірші і я вже точно не буду боятися, що вночі до мене проникне якась зубаста тварюка і перегризе уві сні горлянку.
Люба повертається додому під вечір і ми робимо вигляд немов минулої ночі нічого не сталося. Сиплемо один в одного колючими жартами, вечеряємо, дивимося телевізор, розмовляємо про справи компанії, .а потоми розходимося по різних кімнатах і довго не можемо заснути. Люба приходить знову. І знову спекотне мовчазне безумство, про який жоден з нас не згадує на ранок.
Так проходить тиждень, а потім в якийсь день Люба не повертається додому ні в сім, ні в вісім.Я починаю злитися, набираю її номер, а після п'яти дзвінків, на зміну злості приходить хвилювання.
Левандовська повертається о десятій, коли я вже подумки поховав її поруч з могилою діда, а потім убив власноруч у випадку, якщо вона ніжиться в обіймах чергового Макса.
Вона виглядає блідою і втомленою, та не роззуваючись направляється до холодильника і дістає пляшку коньяку. Робить ковток прямо з горла, а потім надривно кашляє і випльовує весь алкоголь в раковину.
- Хтось ще помер? - посміхаюся я, хоча на душі стає якось неспокійно від такої поведінки Люби.
- Гірше. Мене сьогодні, можна сказати, викрали.
- Що? - похмуро питаю я і навіть не помічаю з якою силою стискаю в руках дерев'яну лопатку ля млинчиків.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно