Вибухова парочка - Аріна Вільде

Люба

Кирило веде себе як справжній цар.

 - Подушечку під спину підклади.

 - Води подай.

 - Ногу почухай.

 - У тебе щось смердить.

 - Дай пульт від телевізора.

 - Ти знайшла куди поділися мої речі?

 - І ще одну подушку під ногу.

 - Є щось поїсти?

 - Фу, що це за гидота?

Царьов в моєму домі всього півгодини, але я власноруч готова викинути його з балкона і спостерігати, як раз за разом по його тілу будуть проїжджати машини.

- І прибери від мене цей блохастий мішок, - кіт нестямно нявкнув і полетів на підлогу.

- Гр-р-рр, - я з силою кинула в мийку ложку і закрила в кухню двері.

- Люба-аа-а, Лю-юб!  - секундна тиша і знову: - Люба-а!

- Я тобі не прислуга, ясно?  - вриваються в кімнату розлюченою фуріею, накидаючись на Кіра.

- Твій кіт тільки що помочився в горщик  з квітами, - єхидно вимовляє він, дивлячись на мене глузливим поглядом.

- От чорт!

Потім ми не поділили ліжко.  Кирило наполягав, що господиня будинку повинна тулитися на дивані, а гість, та ще й зі зламаною ногою - в королівських покоях.  Ми сперечалися і обзивали один одного до тих пір, поки сусіди не почали стукати в батареї.  В кінці порішили на тому, що я займу ліву частину ліжка, а Царьов - праву.  Я гордо пішла в спальню, залишаючи Кирила на милість кішок і милиць. Швидко переодяглася в саму цнотливу піжаму і залізла під ковдру, прислухаючись до звуків в квартирі.

Прокляття, і як це взагалі могло зі мною статися?  Чому я повинна терпіти цього ненормального?  Чому не залишила його в  "швидкої" одного або не відправила когось із підлеглих?

Почулося крехтіння та лайка.  Кирило клацнув вимикачем, дійшов на милицях до ліжка і ні крапельки не бентежачись стягнув з себе халат, кинув його на підлогу, являючи моєму погляду міцні сідниці.

Мати Божа!

Він гепнувся на ліжко і ліг на спину, намагаючись забратися під ковдру.  А ще світячи своїми причендалами.  Я різко закрила очі, подумки почала рахувати овечок, але перед очима замість білосніжних створінь раз у раз миготів оголений Кір і картини того, що він творив зі мною кілька днів тому.

- Чи не могла б ти вимкнути світло?  Боюся, мені не дотягнутися, - пирхнув він, все ще намагаючись зручніше вмоститися у ліжку.  - Чорт, як мені дожити до того моменту, коли знімуть гіпс?

Питання було неправильним.  Тому що як мені дожити до того моменту, коли з його ноги знімуть гіпс?

Я клацнула вимикачем і повернулася на своє місце.

- Солодких снів, зазнайка.

- І тобі, дурню.

Повисла тиша.  Я прислухалася до рівного дихання Кирила, борючись з дивною бажанням притиснутися до нього.  Обійняти.  Відчути його гарячі руки на собі.

Божевілля, схоже, заразно.

- Гарний був день. До того моменту, звичайно, коли я через тебе зламав ногу, - зітхаючи пробубнів  він.

- Я тут ні при чому.  Не потрібно було лізти в жіночі душові, - фиркнула я, повертаючись до нього спиною.

 - Ага-ага.

Не знаю скільки я так лежала, кожною клітинкою тіла відчуваючи присутність чоловіка в своєму ліжку.  Чоловіки, який мене чомусь хвилювало, незважаючи на його мерзенний характер і отруйну душу.  Заснула, здається, тільки під ранок, бо темнота в кімнаті розсіялася і я могла прекрасно розгледіти профіль Царьова.  Якийсь час дивилась на нього, шкодуючи що він не може бути кимось іншим, а потім закрила очі, змушуючи себе поспати хоч трохи.

Прокинулася від шаленого бажання.  Все всередині горіло, між ніг відчувалася волога, а я мимоволі рухала стегнами і вигиналася назустріч чиїмось вмілим рукам.

 - Ах, - вирвалося з мого горла і чоловічі пальці проникли всередину.

Я відчула на скронях чиєсь важке дихання, відчула як жорсткі губи доторкнулися до моєї шиї.  Він кусав мене раз за разлм, викликаючи по всьому тілу мурашки, і зализував укуси язиком.

 Як же добре.

Рухи пальців стали більш наполегливими.  Мої стогони голосніше, а рухи стегнами швидше.  Я відчула як близька до розрядки.

- Не зупиняючись, будь ласка, ах, - у мене не було часу роздумувати про те, звідки в моєму ліжку взявся цей гарячий хлопець, хоча, це ж просто сон.  Жаркий, порочний сон, де я брудно благаю незнайомця взяти мене прямо зараз.  Увійти, щоб змусити мене скінчити.

 Ще кілька рухів і я розлітаюся на мільйони частинок.

- Доброго ранку, - прохрипів на вухо знайомий голос, сховавши обличчя в моє волосся і я раптом зрозуміла, що це не сон.  Чоловік в моєму ліжку більш ніж реальний, як і його дотики і мій оргазм, від якого все ще тремтіли ноги і по всьому тілу розходилася слабкість.