Мед для Ворона - Селена Рейні

Чорт! Друга ночі! Хто може турбувати його в такий час? І чому саме зараз, коли у них все нарешті налагоджується?!

– Візьми, – попросила Софія.

Тягнучись до телефону, Ворон молився про те, щоб це не була одна з його колишніх. Бо про те, що дівчата часто телефонували та ввалювалися у його квартиру посеред ночі, Софії він не розповідав.

Коли він побачив, хто саме телефонує, серце почало битися ще швидше.

– Алло.

Денис сильніше притиснув до себе Софію. Але тепер від страху зовсім іншого типу.

– Ми в лікарні. Аліса народжує! – стурбовано проказав у трубку Микита.

– Все гаразд?

– Так. Наскільки може бути гаразд у жінки, з якої виходить трьох кілограмовий малюк. Просто подумав, що ти захочеш знати.

– Звичайно, захочу.

– Що ж… Аліса ще просить повідомити Софію, то ж…

– Вона поряд. І чула тебе, – проказав, не стримуючи усмішки, за що отримав від дівчини щіпок.

– А… Тоді…, вибач, що потурбував? – кепкував друг.

– Вибачення прийняті.

– Гаразд. Лікар зайшов. Буду на зв’язку, – і відключився.

– Що? – надміру голосно запитав у Софії, яка сердито дивилася на нього. – Вони ж знають, що в нас був секс!

Дівчина лише невдоволено покивала головою.

– І чому Микита не подзвонив через десять хвилин? – Досі обіймаючи дівчину, промовив Денис.

– Десять хвилин? – з сумнівом запитала.

– Дев’ять з половиною на поцілунки та пестощі та тридцять секунд на сам процес.

Софія розреготалася.

– Що? Думаєш, після такої довгої перерви тобі потрібно було б більше часу?

– А з чого ти взяв, що моя перерва була такою ж довгою, як твоя?

– Не зрозумів…, – усмішка зникла з обличчя і він сильніше стиснув її боки.

– Згодом перевіриш, скільки часу мені знадобиться. Потрібно виїжджати, – лише промовила.

– Я не зможу зараз кермувати, – Денис все ще насторожено дивився на дівчину.

– Замов таксі. А я поки одягнуся.

Денис мовчки дивився на неї. А подивитися було на що: дівчина була лише в трусиках.

– Микиті потрібна твоя підтримка.

– Дорослий. Сам розбереться, – потягнув дівчину до себе. – Давай краще перевірку проведемо.

– А тобі потрібна буде його підтримка через п’ять місяців, – нагадала.

– Я замовлю таксі, а ти одягайся, – сказав і вхопив телефон, чим сильно розсмішив Софію.

Коли дівчина вийшла, Денис взяв документи з дивану. А тоді розірвав контракт навпіл. Він вже хотів вийти, коли помітив портрет Міри, який лежав на столі. Не роздумуючи, Денис забрав його собі.

Вже о третій таксі зупинилося біля лікарні. Денис розплатився з водієм, залишивши щедрі чайові, й вони пішли до пологового відділення.

Швидко знайшли потрібну палату. Але ще не встигли постукати, як двері відкрилися самі й до них вийшов Микита.

– Боже! – вигукнув він. – Ви приїхали! Як добре! Я тут з розуму сходжу, а Аліса…

– Що Аліса? – сполохано запитав Денис.

– Вона вигнала мене з палати. Каже, що я її дратую! Ну хіба я дратую? Ну! Скажи мені! – і чоловік вчепився другові у руку.

– Є трохи, – не став приховувати правди Денис.

– Хлопці, може ви сходите, кави вип’єте, а я побуду з Алісою? – запропонувала Софія.

– Чудова ідея. Ходімо, – Денис потягнув друга до виходу.

– Але…

– Ходімо, – вже наполегливіше повторив Денис.

Чоловіки пішли донизу, де був кавовий автомат. А Софія зайшла у палату до Аліси.

– Привіт. Можна? – променисто усміхнулася.

– Ні! – вразила її Аліса. – Ні! Оце зараз надивишся на мене, а потім будеш боятися в пологовий іти!

– Я все одно народжуватиму. Неважливо, наскільки сильно боятимуся.

– Що ж…, гаразд. А де Микита?

– Я відправила його з Денисом по каву.

– Напишу Денису, щоб затримав його на довше. Я люблю чоловіка. Але під час переймів з нього немає користі. Він навіть з ліжка не дозволяє мені злізти, бо боїться, що якщо я встану, то малюк вислизне з мене. Лише вказує, як правильно дихати й каже, що я повинна бути сильною.

– Написала, – відповіла Софія, дивлячись в телефон.

– Дякую. А тепер підкоти до мене той гімнастичний м’яч. Хочу дещо спробувати.

– Я думав, що до родів ще мінімум тиждень, – промовив Ворон, віддаючи Микиті каву.

– Ми дещо посприяли пологам, – відповів не дивлячись на друга. Денис чекав на продовження. – Ну, ми зробили те, що я перебив тобі з Софією. Лікар сказав, що це могло прискорити процес.