Всупереч здоровому глузду - Єфремова Анастасія

Яка, до дідька, дівчина? У моїй голові зустрічатися з Женею прирівнюється до інцесту, до педофілії ... Та до чого завгодно неприємного і мерзенного. Він не може в моїй голові бути більшим, ніж друг. Ні! Я на таке відверте паскудство не погоджуся.

- Ліз, ти заснула?

- Женя, я не хочу втрачати наше дружнє спілкування.

- Десерт будеш? - Запитує з награною посмішкою, друг. Що ж, так навіть краще.

Дорогу додому ми проводимо в мовчанні, грає легка музика і я відлітаю думками в обійми, які  здавались цілою вічністю.

***

Олексій

Спостерігаю за Лізою, що йде по алеї. Що мене спонукало на ті обійми, я сам зрозуміти не можу, не можна втрачати субординацію. Вона моя підлегла і не більше. Ймовірно, це залишок стресової ситуації. Повторюю, як мантру.

На п’ятихвилинку я вирішив не залишатись. Перекинув роботу завідуючого на пару годин Нелі й стрімголов поїхав додому. По дорозі заїжджаю у цілодобовий квітковий. Беру для Маші кущову троянду ніжно-рожевого кольору, її улюблені квіти. Залишаю машину біля будинку, щоб не розбудити рідних. Швидкими кроками піднімаюсь на другий поверх, відчиняю двері до спальні.

 Ступор.