Гордість і упередженість - Джейн Остін

«Якщо він до мене не підійде, — розмірковувала Елізабет, — от тоді я вже точно полишу його назавжди».

Нарешті чоловіки прийшли; і їй навіть здалося, що містер Дарсі виправдає всі її надії, та ба! — жінки, як навмисне, так щільно скупчилися біля столу, де старша міс Беннет готувала чай, а Елізабет розливала каву, що біля останньої не залишилося жодного вільного місця для ще одного стільця. А коли джентльмени почали до них наближатися, то одна з дівчат присунулася до неї ще ближче і прошепотіла:

— Чоловіки не посміють ось так підійти та сісти між нами. Вони нам не потрібні, правда ж?

Дарсі пішов у іншу частину кімнати. Елізабет провела його поглядом, заздрячи всім, з ким він розмовляв, їй ледь вистачало терплячості, коли доводилося комусь наливати каву, а згодом вона розлютилася на себе ж за власне глупство:

«Містер Дарсі — це чоловік, пропозицію якого вже одного разу було відкинуто. Якою ж дурепою треба бути, аби сподіватися на те, що кохання повернеться до нього? Та жоден мужчина не зможе виявити слабкості, зробивши повторну пропозицію тій самій жінці! Для їхньої статі немає нічого огиднішого та страшнішого!»

Правда, коли він сам приніс свою чашку для кави, Елізабет трохи повеселішала й не проминула запитати:

— А сестра ваша й досі в Пемберлі?

— Так, вона залишиться там до Різдва.

— Як — одна-однісінька? Без друзів?

— З нею залишилася місіс Еннслі. Інші ж уже три тижні як поїхали до Скарборо.

Вона більше не знала, що сказати, але якби він хотів продовжити розмову, то, може, йому вдалося б зробити це краще, ніж їй. Однак він мовчки постояв біля неї кілька хвилин, а потім, після того як до неї знову пошепки звернулася дівчина, що сиділа поруч, пішов геть.

Коли прибрали чайні прибори та сервізи і розставили картярські столи, всі дами попідводились, і в Елізабет з'явилася надія, що незабаром містер Дарсі підійде до неї, та ця надія враз померла, коли вона побачила, що він впав жертвою ненаситного бажання її матері залучити присутніх до гри у віст і через якусь мить опинився за столом разом із рештою товариства. Стало остаточно ясно, що її сподівання приємно провести вечір не справдилися. Вони надовго опинилися за різними столами, і тепер їй тільки й залишилося надіятися, що, часто позираючи в її бік, він не зможе зосередитись і гратиме так само погано, як і вона.

Місіс Беннет замислила затримати двох джентльменів із Недерфілда аж до вечері; та, на жаль, їхня карета була замовлена на більш ранній, ніж у решти присутніх, час; тому вона не мала можливості якось їх затримати.

— Ну що, дівчата, — запитала вона, коли вони залишилися самі, — що ви скажете про сьогоднішній день? Як на мене, то все пройшло напрочуд добре. Страви були не гірші, ніж завжди. Дичина засмажена як годиться — і всі казали, що ніколи не куштували таких соковитих стегенець. Суп був у сто разів кращим, ніж у Лукасів минулого тижня; і навіть містер Дарсі визнав, що куріпки були приготовані напрочуд добре, а він же має двох чи навіть трьох французьких кухарів, це точно. А ти, люба моя Джейн, виглядала красивою, як ніколи. Місіс Лонг теж такої думки — я в неї питалася. А як ви гадаєте — що вона іще сказала? «А знаєте, місіс Беннет, ваша дочка таки стане хазяйкою Недерфілда». Просто так і сказала. Місіс Лонг — премиле створіння, і племінниці в неї — надзвичайно виховані дівчата, правда, зовсім не вродливі; я їх безмежно люблю.

Коротше кажучи, настрій у місіс Беннет був піднесений; вона спостерігала за ставленням Бінглі до Джейн достатньо довго й тому переконалася, що, врешті-решт, вона його здобуде. Від надто доброго гумору її сподівання щодо майбутніх вигод для її родини зайшли так далеко, що наступного дня вона надзвичайно сильно здивувалася, коли не побачила на ґанку містера Бінглі, який приїхав, щоб зробити пропозицію Джейн.

— Такий приємний був день, — сказала старша міс Беннет, звертаючись до Елізабет. — Товариство підібралося напрочуд вдало, і ніхто нікому не заважав. Сподіваюся, що ми ще не раз зустрінемося.

Елізабет усміхнулася.

— Ліззі, не роби так. Не треба мене підозрювати. Це мене дуже пригнічує. Кажу тобі — я вже дійсно навчилася спілкуватися з ним просто як із приємним та розумним молодим чоловіком — і не більше того, без будь-якого прихованого бажання. Мене цілком задовольняє його теперішня поведінка, і я прекрасно усвідомлюю, що він ніколи не мав наміру добиватися мого кохання. Просто Бог дав йому приємніші, ніж іншим, манери і сильніше бажання подобатись оточуючим.

— Ти така жорстока! — відповіла її сестра. — Не дозволяєш мені посміхатись, а сама безперервно смішиш мене.

— Як важко інколи зробити так, аби тобі повірили!

— Не тільки важко — неможливо!

— Але чому ти намагаєшся переконати мене, що я почуваю більше, ніж визнаю?

— Не знаю навіть, як і відповісти на це запитання. Повчати всі ми любимо, та чомусь здатні повчати лише тим речам, які взагалі не варто знати. Вибач; якщо ти і далі переконуватимеш себе у своїй байдужості до містера Бінглі, то не намагайся переконати в цьому хоча б мене.

Розділ LV

Через кілька днів після цього візиту містер Бінглі завітав знову, і до того ж сам. Його приятель полишив його і поїхав уранці до Лондона, та збирався через десять днів повернутися. Він просидів з ними більше години і настрій мав напрочуд гарний. Місіс Беннет запросила його пообідати разом, але містер Бінглі багатослівно вибачився і послався на справи.

— Що ж, — сказала вона, — коли ви завітаєте наступного разу, то, сподіваюся, нам пощастить більше.

Містер Бінглі відповів, що будь-коли буде надзвичайно радий завітати до них і т. д., і т. п., і що тільки-но отримає запрошення, то відразу скористається першою ж нагодою засвідчити їм свою повагу.

— А завтра ви зможете прийти?

Так, завтра він не має ніяких справ узагалі і тому з готовністю прийме її запрошення.

І він дійсно прийшов, до того ж у такий «підходящий час», що жодна з жінок іще не була вдягнена. Місіс Беннет, у пеньюарі та з напівготовою зачіскою, прожогом влетіла до кімнати дочки й вигукнула:

— Джейн, люба, швидко збирайся й біжи донизу. Він прийшов. Містер Бінглі прийшов! Правда. Мерщій збирайся. Гей, Capo, ходи до міс Беннет і негайно допоможи їй вдягнути плаття. Облиш зачіску міс Ліззі на потім.

— Ми спустимося вниз, як тільки зможемо, —