Ярмарок суєти - Вільям Мейкпіс Теккерей
Повірте, я люблю вас, а не ваші гроші. Я хотів би помиритися з вами, перше ніж покину Англію. Дозвольте мені, дозвольте зустрітися з вами до від’їзду! Через кілька тижнів чи місяців може бути надто пізно. Мене пригнічує думка, що я залишу батьківщину, не почувши від вас ласкавого прощального слова». В такому листі вона не впізнає мого стилю, — мовила Бекі,— я навмисне придумала короткі і прості фрази. І власноручне Родонове послання було відправлене тітоньці на адресу міс Брігс. Міс Кроулі засміялася, коли Брігс з вельми таємничою міною передала їй цю простодушну й щиру сповідь. Тепер, коли місіс Б’ют немає, можна й почитати, що він пише, — мовила вона. — Прочитай мені його, Брігс.
Коли та скінчила читати, її патронеса зареготала ще дужче.
Як ти не розумієш, стара дурепо, — сказала вона Брігс, явно розчуленій щирими почуттями, викладеними в листі,— як ти не бачиш, що сам Родон не написав тут жодного слова! Він зроду не писав мені нічого, крім прохання дати грошей, і всі його листи були повні помилок, закреслень і неоковирних речень. Це ним крутить та мала гадючка-гувернантка («Всі вони однакові,— в душі подумала міс Кроулі.— Всі хочуть моєї смерті і чигають на мої гроші»). Я не заперечую проти зустрічі з Родоном, — цілком байдужим тоном додала вона, трохи помовчавши. — Однаково, чи потисну я йому руку, чи ні. Якщо не буде ніякої сцени, то чому б нам не зустрітися? Я не бороню. Але людське терпіння має межу, тож затям собі, голубко: я з усією авторитетністю заявляю, що не прийму в себе місіс Родон… цього вже я не можу витримати.
Міс Брігс подумала, що найкраще буде звести стару леді з небожем так: попередити Родона, щоб він чекав на кручі, коли міс Кроулі виїде в кріслі подихати свіжим повітрям.
Там вони й зустрілися. Я не знаю, чи в душі міс Кроулі ворухнулося якесь тепле, ласкаве почуття, коли вона побачила свого колишнього улюбленця, але вона простягла йому два чи три пальці з таким веселим і добродушним виглядом, наче вони щойно вчора зустрічалися. Що ж до Родона, то він почервонів, як рак, і мало не вивихнув Брігс руки, так утішила й збентежила його ця зустріч. Може, ним керувала вигода, а може, й щире почуття; може, його навіть узяла за серце та зміна, яка за кілька тижнів сталася з тіткою.
Стара завжди рятувала мене, — сказав він дружині, розповідаючи про зустріч, — і мені, розумієш, стало незручно й таке інше. Я йшов поряд із тим, як воно зветься… ти знаєш, аж до її дверей, а там вийшов Боулс, щоб допомогти їй. І мені також страшенно хотілося зайти, але…
І ти не зайшов, Родоне! — верескнула його дружина.
Ні, кохана. Хай мене повісять, але я злякався, як дійшло до цього! — Йолопе! Таж треба було зайти і більше ніколи не виходити! — вигукнула Ребека.
Не лайся, — понуро сказав гвардієць. — Може, я і йолоп, Бекі, але тобі не годиться так казати. — І він кинув на дружину погляд, що не віщував нічого доброго; видно, її слова справді зачепили його за живе.
Ну, добре, любий! Завтра ти мусиш знов стояти на чатах і зайти до неї, чуєш, буде вона запрошувати тебе чи ні! — мовила Ребека, намагаючись заспокоїти свого товариша в подружньому ярмі.
Той відповів на це, що зробить так, як йому захочеться, і буде вдячний їй, коли надалі вона висловлюватиметься ввічливіше. Ображений чоловік вийшов з кімнати і цілий ранок просидів у більярдній — понурий, мовчазний і насуплений.
Та ще до вечора йому довелося здатись і, як звичайно визнати, що дружина була передбачливіша й далекоглядніша, бо, на превеликий жаль, її передчуття щодо наслідків його прикрої помилки підтвердилося. Міс Кроулі, безперечно, трохи схвилювалася, коли побачила небожа і він потис їй руку після такого тривалого розриву. Вона довго розмірковувала про цю зустріч.
Родон дуже погладшав і постарів, Брігс, — мовила вона своїй компаньйонці.— Ніс у нього почервонів, і весь він зовні якось повульгарнішав. Одруження з тією жінкою безнадійно його споганило. Місіс Б’ют весь час казала, що вони обоє п’ють, і я вірю, що це правда. Авжеж, від нього страх як тхнуло джином. Я зразу помітила. А ти? — Дарма Брігс заперечувала: мовляв, місіс Б’ют про кожного любить сказати щось погане, і якщо їй дозволено буде висловити свою скромну думку, то сама місіс Б’ют…
Хитра інтриганка? Атож, це правда, вона таки про кожного любить сказати погане, але я певна, що та жінка споює Родона. Весь цей простолюд…
Він був дуже зворушений, що побачив вас, — мовила компаньйонка, — і якщо ви згадаєте, що він вирушає на поле бою, то я певна…
Скільки він пообіцяв тобі, Брігс? — закричала стара панна, впадаючи в істеричну лють. — Аякже, зараз почнуться плачі. Ненавиджу всілякі сцени! Чого ви всі дратуєте мене? Іди рюмсай у своїй кімнаті, а сюди пришли Феркін… Ні, стривай! Сядь, висякайся, перестань рюмсати й напиши капітанові Кроулі листа.
Бідолашна Брігс слухняно сіла до бювара. На його аркушах скрізь видніли сліди твердої, впевненої, швидкої руки останнього секретаря старої панни — Б’ют Кроулі.
Почни так: «Шановний сер» або ні, просто: «Сер», так буде краще, і напиши, що міс Кроулі… ні, що лікар міс Кроулі, містер Крімер, доручив тобі повідомити, що я почуваю себе дуже кволою і велике хвилювання може виявитися для мене небезпечним, тому я змушена відмовитися від будь-яких родинних переговорів і побачень. Далі подякуй йому за те, що він приїхав до Брайтона і таке інше й попроси, хай не залишається тут задля мене. Можеш додати, що я бажаю йому bon voyage і що коли йому не важко буде зазирнути до моїх адвокатів на Грейз-інн-сквер, він знайде там для себе звісточку. Авжеж, це на нього подіє. І змусить його покинути Брайтон.
Доброзичлива Брігс записала цю фразу з великим задоволенням.
Застукати мене
