Мобі Дік або Білий кит - Герман Мелвілл

* * * * *

Мені розповідали, що поблизу Шетландських островів уполювали кита, який мав у череві з барило, чи й більше, оселедців.

* * * * *

Один з наших гарпунників казав мені, що колись уполював поблизу Шпіцбергену зовсім білого кита.

«Подорож до Гренландії». 1671. Збірка Гарріса

На це узбережжя (Файф) море часом викидає китів. 1652 року викинуло одного, вісімдесят футів завдовжки, з породи вусатих, і з того кита (як мені казали), крім величезної кільності лою, добуто 500 вагових мір китового вуса. Щелепу його поставили замість брами в Пітферренському парку.

Сібболд. «Файф і Кінрос»

Я погодився спробувати, чи не зумію вбити цього кашалота, бо я ще ніколи не чув, щоб хтось спромігся вполювати такого: адже вони страшенно люті й прудкі.

Річард Стаффорд. «Листи з Бермудів». Філологічні нотатки, 1668

І кити у морі

Слухаються бога.

«Новоанглійський буквар»

Ми побачили й безліч великих китів, бо їх, можу запевнити, в південних морях у сто разів більше, ніж на північ від нас.

Капітан Каулі. «Подорож довкола світу». 1729

…Віддих кита часто буває такий смердючий, що аж памороки забиває.

Уллоа. «Південна Америка»

Добірних сильфів аж п’ятдесяти

Поважна роль — спідничку стерегти.

Бо й сім спідниць, і обручі довкіл,

Та ще й з китових вусів частокіл

Нездатні часто скарб оборонить…

Поп. «Украдений кучерик»

Величина наземних тварин видається сміховинною, коли порівняти їх із тими, що населяють морські глибини. Кит, безперечно, серед усіх живих істот найбільший.

Голдсміт. «Природнича історія».

Якби ви писали байку для маленьких рибок, то й ті б у вас промовляли голосом великих китів.

Голдсміт — Джонсонові

Пополудні ми вгледіли начебто скелю, та виявилося, що то мертвий кит: якісь азіати вполювали його й саме волокли до берега. Нам здалося, що вони ховаються за китом від наших очей.

Кук. «Подорожі»

На найбільших китів дуже рідко важаться нападати. Бо їх так бояться, що в морі остерігаються навіть згадувати про них уголос, а на суднах завжди возять гній, вапняк, ялівцеве дерево та всякі такі речі, що нібито мають силу відлякувати тих страховищ і не підпускати їх надто близько.

Уно фон Тройл. «Листи про подорож Бенкса й Солендера до Ісландії 1772 року»

Спермацетовий кит, якого відкрили нентакітці, — моторна й люта тварина, і китобої, що на нього полюють, мають бути надзвичайно спритні та відважні.

Меморандум Томаса Джефферсона про китоловство, надісланий французькому міністрові 1778 року

Скажіть-но, що в світі рівне йому?

Згадка Едмунда Берка в парламенті про нентакітський китобійний промисел

Іспанія — великий кит, викинутий морем на берег Європи.

Десь у Едмунда Берка

Десяте джерело постійних королівських прибутків, засноване нібито на тому, що король стереже моря й захищає їх від піратів та флібустьєрів, — це право на «королівську рибу», тобто китів і осетрів. І одні, й другі, викинуті на берег або спіймані в побережних водах, є власністю короля.

Блекстон

Зі смертю гра ладнається уже;

Родмонд несхибне вістря підіймає

І кожен рух кита постерігає.

Фокнер. «Загибель корабля»

Покрівлі, бані та шпилі

Мов полум’ям палали,

Вогні ракет у вишині

Піднебній зависали,

Аж до небес вони п'ялись.

Так кит, що ріже хвилі,

Пускає струмінь свій увись…

Всі з радощів шаліли.

В. Купер. «На приїзд королеви до Лондона»

За кожним ударом китового серця з нього викидається з величезною швидкістю десять-п’ятнадцять галонів крові

Звіт Джона Гантера про розтин кита (невеликих розмірів)

Аорта кита має більший перетин, ніж головна водогінна труба біля Лондонського мосту, і вода рине в тій трубі не з таким розгоном і швидкістю, як кров з китового серця.

Пейлі. «Теологія»

Кит — ссавець без задніх кінцівок.

Барон Кюв’е

На сороковому градусі південної широти ми побачили спермацетових китів, але не вполювали жодного аж до першого травня, коли море було просто всіяне ними.

Коуніт. «Подорож задля розширення промислу кашалотів»

В стихії вільній піді мною грали,

Пірнали, бились, плавали, ганялись.

Всілякі риби різної породи,

Подоби й масті. Годі змалювати

Словами їх, і з моряків ніхто

Таких іще не бачив: від гіганта

Левіафана до дрібних комашок.

Тьми-тьменні їх вкривали кожну хвилю,

У хмари збившись, в острови плавучі,

Чуттям таємним ведені в просторах,

Хоча з усіх боків їх поглинали

Кити, акули, всякі страховидла,

Що в пащах мають ікла гачкуваті,

А на лобах мечі, пилки та роги.

Монтгомері. «Світ перед потопом»

Гей, гімни врочисті співайте,

Царя океану вітайте!

Такого кита ще не здріла

Одвіку Атлантика ціла.

Жирніших постачити риб

Полярні моря не змогли б.

Чарлз Лемб. «Тріумф кита»

1690 року кілька людей, стоячи на високій кручі над морем, дивились, як виграють у хвилях кити, пускаючи вгору водяні струмені. І один з тих людей зауважив, показавши на море: «Ото зелений лан, з якого живитимуться наші праправнуки».

Овед Мейсі. «Історія Нентакіту»

Я збудував хатинку для Сюзен і для себе, а ворота зробив у вигляді готичної арки, поставивши там китову щелепу.

Готорн, «Двічі розказані оповідки»

Вона прийшла порадитися щодо пам’ятника тому, кого кохала замолоду: він загинув, полюючи на кита в Тихому океані, щонайменше сорок років тому.

Там-таки

«Ні, пане, це справжній кит, — відказав Том. — Я бачив його струмінь. Він кілька разів пустив угору дві райдуги, такі, що глянути любо. О, то добряче барило з лоєм!»

Фенімор Купер. «Лоцман»

Принесли газети, і ми прочитали в «Берлінському віснику», що там уже показують на сцені китів.

Еккерман. «Розмови з Гете»

"Господи! Містере Чейс, що сталося?" — "Кит пробив наш борт", — відповів я.

Овен Чейс із Нентакіту, старший помічник капітана "Ессекса". "Розповідь про загибель китобійного судна "Ессекс" із Нентакіту, потопленого великим кашалотом у Тихому океані". Нью-Йорк, 1821

Матрос уночі між снастями сидів,

А вітер вільно свистів.

А місяць то ясно, то тьмяно світив,

І кит недалеко по морю плив,

І слід фосфорично горів.

Елізабет Оукс Сміт

Довжина линв, розмотаних із кількох човнів під час полювання на цього кита, складала загалом 10440 ярдів, чи майже шість англійських миль…

…Інколи кит стріпує в повітрі своїм величезним хвостом і ляскає ним, наче батогом, з такою силою, що звук той чути за три-чотири милі.

Скорсбі

Ошалілий від болю, якого