Свіжі відгуки
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Прозріння - Жозе Сарамаго
Читаємо онлайн Прозріння - Жозе Сарамаго
всі свої зморшки, обличчя, на якому очі стали прозорими й осяйними, обличчя чоловіка віком п’ятдесят сім років, комісара поліції за своєю професією, який щойно відбув випробування вогнем і вийшов із нього, наче з ванни, наповненої прозорою водою. Прийняти ванну він визнав непоганою думкою. Роздягся й став під душ. Він лив воду, скільки йому хотілося, заощаджувати її не було сенсу, міністерство пообіцяло оплатити чек, потім він повільно себе намилив і знову пустив воду, щоб вона змила з його тіла рештки бруду, потім пам’ять перенесла його на чотири роки тому, коли всі були сліпі й блукали брудні та голодні містом, готові на все, аби роздобути шкуринку твердого хліба, покритого пліснявою, роздобути будь-яку речовину, яку можна було зжерти чи принаймні пожувати, аби бодай трохи підтримати своє худе тіло, уявив собі, як дружина лікаря вела вулицями під дощем свою невеличку отару нещасних людей, шестеро загублених овець, шестеро пташенят, що випали з гнізда, шестеро сліпих, щойно народжених кошенят, можливо, в один із тих днів на якійсь вулиці він зіткнувся з ними, можливо, зі страху вони його відштовхнули, можливо, від страху відштовхнув їх він, то був час рятуйся, якщо можеш, грабуй, поки не пограбували тебе, бий, поки тебе не б’ють, твій найгірший ворог був той, хто перебував найближче до тебе, так принаймні проголошував закон сліпих. Але не тільки тоді, коли ми не маємо очей, ми не знаємо, куди нам іти, подумав комісар. Гаряча вода дзюркотіла, падаючи йому на плечі й на голову, збігала вниз по його тілу й зникала чистою, булькочучи в трубах. Він вийшов із душу, обтерся банним рушником із гербом поліції, забрав свій одяг, який залишив на вішалці, й повернувся до кімнати. Одягся в чистий спідній одяг, останній, який йому залишався, він не думав, що йому знадобиться більше як на п’ять днів. Подивився на годинник, була дев’ята година вечора. Пішов на кухню, нагрів воду для чаю, вкинув у неї брудний паперовий пакетик і зачекав стільки хвилин, скільки рекомендували інструкції. Грінки здавалися виготовленими з граніту, притрушеного цукром, він подрібнив їх на менші шматочки, які було зручніше жувати, й зайнявся ними. Він пив чай невеличкими ковтками, він віддавав перевагу зеленому, але мусив задовольнитися наявним, чорним, який був надто давнім, аби мати запах, на цьому й закінчувалися ті розкоші, які пропонувало своїм тимчасовим гостям провіденційне страхове товариство. У вухах йому пролунали саркастичні слова міністра, П’ять днів, які я дав вам для розслідування, ще не минули, тож використайте їх, розважайтеся, ходіть у кіно, міністерство заплатить, і він запитав себе, що станеться потім, чи оголосять його непридатним для оперативної поліційної праці й перетворять на секретарку, що впорядковуватиме папери, понизять його ранг від комісара до писаря, чи таким буде його майбутнє, чи взагалі його звільнять зі служби й забудуть про нього до того часу, коли він помре і його викинуть зі списку персоналу. Він закінчив їсти, викинув вологий і холодний пакетик до сміттєвого кошика, помив філіжанку і згріб хлібні крихти зі столу в підставлену жменю. Він робив це дуже зосереджено, щоб утримувати думки на відстані й допускати їх до себе одну за одною, запитуючи кожну, що вона йому принесла, бо з думками треба бути дуже пильним, адже часто вони здаються лицемірно-наївними й лише згодом виказують свій підлий норов. Він ще раз подивився на годинник, була за чверть десята, як швидко минає час. Вийшов із кухні, сів у залі на диван і став чекати. Задрімав, і його розбудив скрегіт замка. Увійшли інспектор та агент, було видно, що обидва добре повечеряли й добре випили, проте не перебрали міру. Вони привіталися, потім інспектор від імені обох попросив пробачення за те, що вони повернулися на базу трохи запізно. Комісар подивився на годинник, було вже по одинадцятій, Воно не так і пізно, але завтра вам доведеться прокинутися раніше, аніж ви, либонь, передбачали, Нам доручено нове завдання, запитав інспектор, поклавши на стіл щось загорнуте в папір, Якщо так його можна назвати. Комісар зробив паузу, знову скинув поглядом на годинник і провадив далі, О дев’ятій ранку ви повинні бути на військовому посту північ-шість із усіма своїми пожитками, Чому, запитав агент, Ви звільнені від розслідування, яке привело вас сюди, Це ви так вирішили, пане комісар, запитав інспектор із серйозним виразом обличчя, Це рішення міністра, Чому, Він мені про це не сказав, але ви не турбуйтеся, я переконаний у тому, що проти вас він нічого не має, він поставить вам чимало запитань, ви знаєте, як вам треба буде йому відповідати, Чи означають ваші слова, пане комісар, що ви не підете з нами, запитав агент, Атож, я залишуся тут, Ви продовжите розслідування сам-один, Розслідування припинено, Без конкретних результатів, Без конкретних і без абстрактних, Тоді я не розумію, чому ви нас не супроводжуватимете, сказав інспектор, Такий наказ міністра, я залишатимуся тут, поки не мине термін у п’ять днів, які він мені дав, тобто я тут залишуся до четверга, А потім, Можливо, він вам це скаже, коли вас допитуватиме, Допитуватиме про що, Про те, як відбувалося розслідування, про те, як я поводився, Але ж ви, пане комісар, щойно сказали нам, що розслідування припиняється, Атож, але можливо, міністр захоче продовжити його іншими способами, в усякому разі, без мене, Я нічого не розумію, сказав агент. Комісар підвівся, увійшов до кабінету й повернувся з мапою, яку розстелив на столі, відсунувши вбік пакет, загорнутий у папір. Військовий пост північ-шість розташований тут, сказав він, тицьнувши в мапу пальцем, вас там чекатиме чоловік, що, як сказав мені міністр, буде приблизно одного віку зі мною, але насправді він набагато молодший, ви впізнаєте його по краватці, синій у білу крапочку, коли вчора ми з ним зустрічалися, то мусили обмінятися паролем, але цього разу, певно, в ньому немає потреби, принаймні міністр нічого мені не сказав, Я нічого не розумію, сказав інспектор, Тут усе ясно, не погодився з ним агент, ми повинні прибути на пост північ-шість, Це не те, чого я не розумію, я не розумію, чому ми повинні туди з’явитися, а комісар залишається тут, Міністр має свої резони, Міністри завжди їх мають, І ніколи їх не пояснюють. Комісар утрутився, Не стомлюйте себе дискусіями, найкраще буде не просити пояснень, щоб не сумніватися в них у тому малоймовірному випадку, коли ви їх одержите, бо вони майже завжди брехливі. Він склав мапу з надзвичайною
Відгуки про книгу Прозріння - Жозе Сарамаго (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: