Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Це так погано?

А і справді, хіба це погано? Я обманювала подруг і змушувала його робити те саме. А ось це якраз таки було погано.

— Ні, — я погладила груди Джейка й туди ж опустила погляд, стежачи за своїми рухами. — Просто спочатку я сама маю зізнатися дівчатам. Добре?

Коли я знову подивилася на нього, то побачила звичну хлоп'ячу усмішку.

— Добре. Але ти маєш знати, що мені важко просто сидіти поряд із тобою. Я постійно контролюю себе, щоб не взяти тебе за руку, обійняти чи поцілувати. — Джейкоб тицьнув вказівним пальцем у мій ніс і додав: — Між іншим, це дуже складно, особливо коли ти закусуєш нижню губу.

Перш ніж випустити з обіймів, Джейкоб таки поцілував мене в куточок рота. Декілька разів. Ще один і ми ризикували ходити за листками та олівцями довше.

По дорозі назад я продовжила розпитувати й дізналася, що спеціальність «право» вибрав батько Джейка, хоча сам він хотів би займатися музикою, як і його мати. Джейкоб зізнався, що тільки в магістратурі по-справжньому полюбив право і зрозумів, що необов'язково кидати все, щоб займатися музикою. Він розповів про своє знайомство з Грегом Граффіном, який не лише викладав у Каліфорнійському університеті природничі науки, але також був вокалістом та автором пісень панк-рок гурту Bad religion. Це знайомство сильно вплинуло на бачення майбутнього Джейка, на ставлення до навчання та музики.

Назад ми йшли досить повільно, але машина стояла не так далеко, як мені того хотілося, щоб дізнатися побільше. Слухати Джейкоба було приємно, до того ж, він говорив зі мною абсолютно відверто. Мені здалося, що частину з розказаного Джейком, не знав ніхто, навіть найближчі. Від розуміння цього моє серце стискалося від почуттів, про які я не хотіла говорити, від яких так уперто тікала, але водночас так сильно жадала.