Комедії - Арістофан
ОДА IV
Перша половина хору
Ходім на луки росяні,
Де рожі розцвіли,
430 За стародавнім звичаєм
Почнімо хоровод, —
Із Мойрами прихильними
Радіймо щиро й ми!
АНТОДА IV
Друга половина хору
Для нас лиш сяє сонечко,
І світлий день — для нас!
Одні лиш ми, посвячені,
Побожну знаєм путь, —
Привітні і з чужинцями,
І з нашими людьми.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Діоніс і Ксантій підходять до брами Плутонового палацу.
Діоніс
(до Ксантія)
460 Ну, як же бути? Як у двері стукати?
Як між мерцями стукати заведено?
Ксантій
А ти не думай довго, а дверима двинь, —
Ти ж мов Геракл — і мужністю, й потужністю.
Діоніс
(стукає)
Гей, хлопче!
Еак за дверима:
Хто там стукав?
Діоніс
Я, силач Геракл.
Еак
(ввійшов)
Ах ти, нахабо, погань, ти, безстиднику!
Мерзота, мерзосвітник, наймерзенніший!
Це ж ти у нас собаку викрав, Кербера, —
Схопив, душив, набив і поволік кудись!
А я ж його стеріг так! Ну, стривай тепер!
470 Тож невблаганні чорні скелі Стіксові
І Ахеронта бескиди скривавлені
Тебе не пустять. Люті пси Кокітові
І сто голів Єхидни шматуватимуть
Твою утробу і легені начисто
Тартеська з'їсть мурена. А нирки твої
З кишками у залитім кров'ю череві
Тітраські пожеруть Горгони з жадністю.
По них швидкими побіжу я кроками.
(Зникає).
Ксантій
(до Діоніса)
Ти що там?
Діоніс
Обкалявся! Призивай богів!
Ксантій
480 Чи не смішний страхополох! Вставай мерщій,
Щоб хто сторонній не побачив.
Діоніс
Сил нема!
До серця мокру губку приклади мені.
Ксантій
Візьми ось.
Діоніс
Де ж вона?
Ксантій
О золоті боги!
Та де ж у тебе серце?
Діоніс
Із перестраху,
Мабуть, на дні у животі сховалося.
Ксантій
З богів і смертних боягуз останній ти!
Діоніс
Я? Боягуз? Та попросив же губки я?
Чи інший хто б насмілився!
Ксантій
Та де йому!
Діоніс
Та боягуз лежав би й досі нюхав би,
490 А я ж устав, та ще, крім того, й витерся.
Ксантій
От мужність, Посейдон!
Діоніс
Аякже, свідок Зевс!
Хіба ти не злякався грому слів його
І тих загроз?
Ксантій
І не подумав, свідок Зевс!
Діоніс
То йди вперед, якщо такий відважний ти,
їв мене обернись — візьми цю палицю
Й левину шкуру, як такий безстрашний ти,
А я, на зміну, буду носієм твоїм.
Міняються вбранням.
Ксантій
А що ж, давай! Чому ж би й не послухати.
Ну, подивися на Геракло-Ксантія, —
500 Чи схожий він на тебе і відвагою?
Діоніс
Зевс бачить, справжній ти з Меліти шибеник!
Іди вперед, я з вантажем управлюся.
З дверей Плутонової оселі виходить служниця Пер се фони.
Служниця
(до Ксантія, вважаючи його за Геракла)
Прийшов, Геракле, любий? Ну, заходь сюди!
Богиня як про твій прихід дізналася,
То замісила тісто, два-три горщики
Бобів зварила, ще й бика засмажила,
Спекла коржі і пироги. Заходь мерщій!
Ксантій
От дякую, красуне!
Служниця
Фебом свідчуся,
Не підеш ти голодний. Вже й пташатина,
510 І ласощі всілякі наготовані,
І найсолодші вина поналивано.
Ходім зі мною!
Ксантій
(впевнено)
Зараз.
Служниця
Ще й хизується!
Та не пущу тебе я. Є для тебе там
Флейтистка молоденька й танцівниці дві
Чи три.
Ксантій
Та що ти кажеш? Танцівниці є?
Служниця
Гарнесенькі і щойно попідбривані.
Заходь же швидше, — кухар рибу в'ялену
Вже зняв з коптильні, і на стіл накрито вже.
Ксантій
Ну, то спочатку ти до танцівниць піди,
520 І скажеш їм, що зараз же і я прийду.
Служниця
(виходить)
Ну, хлопче, йди за мною з вантажем своїм.
Діоніс
Та постривай! Невже всерйоз приймаєш ти,
Що жартома я за Геракла вбрав тебе?
Не строй із себе дурника, мій Ксантію,
А знов бери на плечі і неси вантаж!
Ксантій
Та що це справді? Відібрати хочеш ти,
Що сам же й дав?
Діоніс
Не хочу, а беру вже.
Скидай вбрання!
Ксантій
(до глядачів)
До вас я, — будьте свідками! —
І до богів звертаюсь.
Діоніс
До яких богів?
530 Та це ж безглуздо й смішно сподіватися,
Щоб раб і смертний та й Алкмени сином став!
Ксантій
Ну, добре, забирай вже. Тільки матимеш
Ти ще в мені потребу, як призволить бог!
Міняються вбранням.
ОДА
Перша половина хору
Видно, спритний чоловік це,
і досвідчений, розумний,
І в бувальцях побував.
Певна річ, крутитись ловко,
Щоб сухим з води вилазить,
краще, ніж стоять незмінно
Істуканом розписним.
Вміти всюди обернутись,
540 Примоститись вигідніш, —
це такої знак людини,
Як відомий Ферамен!
Діоніс
Ну, а це було б не смішно,
якби Ксантій, раб, розлігшись
На мілетських килимах,
цілував би танцівницю,
Ще й посудини просив би!
Я ж на це дивився б мовчки
та хапався за стручок!
Ну, а він, до всього здатний,
кулаком би розмахнувсь
І ряди зубів передніх
Зразу б висадив мені!
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Вбігає перша шинкарка.
Перша шинкарка
Сюди, Платано, швидше! Тут мерзотник той,
550 Що вдерсь недавно до харчевні нашої
І з'їв шістнадцять хлібів!
Платана
(друга шинкарка)
Свідок Зевс, це він,
Це він і є!
Ксантій
(до себе)
Комусь погано прийдеться!
Перша шинкарка
Та двадцять порцій м'яса з'їв вареного
По півобола!
Ксантій
Ой, перепаде комусь!
Перша шинкарка
Ще й часнику без ліку!
Діоніс
Жінко, брешеш ти!
Не знать, що мелеш!
Перша шинкарка
Думав, як у чоботи
Високі взувсь, то годі вже й пізнать тебе!
Та ба! Про солонину не згадала я!
Платана
Ще й свіжий сир, клянуся Зевсом, був!
560 Він з кошиками разом поковтав його!
Перша шинкарка
Коли ж від нього грошей зажадала я, —
Як визвіриться він та як загримає!
Ксантій
Так, це його рук діло, — він усе такий!
Перша шинкарка
Меч вихопив, — ну, зовсім збожеволів він!
Платана
О боги, от нещастя!
Перша шинкарка
З переляку ми
Аж на саме горище заховалися.
Платана
А він утік з мішками і матрацами.
Ксантій
І це його рук діло.
Перша шинкарка
(до Платани)
Що ж робити
