Виправний день - Чак Паланік

Але сам лише будинок нікого не робить могутнім.

Джамал узяв свій примірник книги Талбота і склянку хорошого бухла й підійшов до найбільшого крісла перед найбільшим каміном, де і всівся. Читати Талбота означало переймати його стиль мислення. Відчувати, що твої власні думки рухаються за зразком Талботових. Це і є влада: жити в межах розуму інших. Перекроювати їхнє мислення згідно з власним. Як на Джамала, це найбільша влада.

Він не міг пригадати, коли востаннє просидів усю ніч у темній тиші, поглинаючи слова, розставлені за задумом письменника. Але саме так він сьогодні читав. Величезні древні годинники в коридорах, на камінній полиці цокали, наче старі бомби.

Як писав Талбот:

Чи то плодячись, чи то проповідуючи, чоловіки насправді роблять одне й те ж: постійно розсіюють самих себе.

Якщо подивитися на сучасних білих чоловіків, у них виродилося щось життєво необхідне. Як ті чоловіки, вікінги і скандинави, чоловіки, що плавали довгими човнами по Рейну, Волзі, Дніпру і Дунаю, щоб палити, мародерствувати і робити більшу частину континенту білявою й блакитноокою, як вони так безслідно щезли? Він підозрював, що для більшості білих чоловіків завжди достатньою причиною для гордості було те, що вони не темношкірі і не геї. Такої причини вистачило для окремих територій. Це змусить чоловіків, усіх чоловіків знаходити якусь причину, щоб відчувати себе вищими.

Жоден із цих розмальованих чоловіків із густими бакенбардами, бородою і золотими косами не народився великим. Кожен ризикував усім заради можливості отримати щось більше, і для будь-якого чоловіка вони тріумфально стояли на вершині сотні мертвих ворогів чи тисячі мертвих ворогів. Що переможці, що переможені, вони всі однаково померли і вітали одне одного з доблестю, яку продемонстрував кожен.

Тоді він і почув це вперше. Тоді, пізно вночі. На самоті в будинку. Джамал не хотів вірити в те, що це його переслідують примари, але саме до цього дорвався його розум. Зважаючи на кількість мішеней, яких він поклав, тих людей, перерахованих і похованих, якийсь переляк викликав у нього відчуття провини.

От лише звук був зовсім не такий, що асоціюють із привидами. Він відставив порожню склянку на стіл. Свою склянку, на свій стіл, у своєму будинку, і він не збирається стрімголов кидатися звідси геть через якийсь нічний шум. Особливо через отой конкретний звук.

Невідомо звідки долинув шум води, і відчулася дрож від руху по старих трубах. Це продовжувалося і продовжувалося.

Він швидко і безпомилково визначив: той звук долинав від когось, хто на вищому поверсі зливає воду в туалеті.

Смакота сиділа посеред запахів і неодмінного мокрого хлюпоту, замкнувшись в унісекс-туалеті ресторану. Пролунав стук у двері, за ним шепіт:

— Сьюзен?

Вона нахилилася вперед, шепочучи:

— Джентрі? — відімкнула двері й прочинила їх. Сукня досі не відлипла від її вигинів. Вона чекала там, повністю одягнена.

Худорлявий білий хлопчина, що стояв перед напіввідчиненими дверми, сказав:

— Не називай мене так.

Його ім’я, до імміграції, було інше. Він озирнувся в обидва боки проходу за кабінкою, тоді швидко ввійшов досередини, зачиняючи й замикаючи за собою двері. Його руки одразу ж кинулися до неї. Рот також. Смакота відчула, як пальці повільно піднімають вологу спідницю над стегнами.

Губи тицялися у бік її шиї. Ерекція впиралася в неї крізь штани чинос.

Смакота подумала про його кремезного темношкірого партнера за вечерею. Вона могла лише сподіватися, що той накачаний гарячий братан[151] не грюкає в кістлявий білий задній хід її чоловіка. Змусила себе заспокоїтися. Сказала собі, що братанові важче бути геєм. Сестриця може фліртувати, поводитися сором’язливо, але від братана, особливо від братана-гея, всі очікують, що або він домахуватиметься, або до нього домахуватимуться більш-менш постійно. І все одно, поки губи Джентрі обводили її груди, вона мусила запитати.

— Браяне? — раніше його ім’я було Браян. — Той братан у тебе залізав?

Його рот продовжував досліджувати її, пальці здирали сукню з плечей, роздягали її, коли Джентрі щось пробурмотів. Він підняв руку і помахав нею, розвівши пальці. На одному з них зблиснув золотий перстень. Весільна обручка. І не та, яку вона наділа йому на їхньому весіллі.

Занадто голосно, як для туалетної кабінки, Смакота випалила:

— Ти одружився з ним?

Звісно, вона знала, що найкращий спосіб уникнути сексу — це одружитися. Ніщо так швидко не вбиває це приємне проводження часу. Та чи настільки обов’язково йому було зв’язуватися з цим монстром-мужичарою? Чи Гомія — це наче чоловіча тюрма, де потрібно бути «пітухом» свого партнера по камері, або тебе опускатимуть усі?

Джентрі вигулькнув, щоб ухопити повітря. Віддихуючись, він сказав:

— Ні те, ні те.

— «Ні те, ні те» що? — не вгавала Смакота.

Так, він одружився з тим братаном, пояснив Джентрі, але цього вони не робили.

Смакота заплуталася. Джентрі опустився на коліна й упирався головою в нетрі її сукні, замість того щоб підняти й залізти під неї. Ніби вагітність, велика біла довбешка Джентрі натягувала її сукню на животі. Його гарячий подих булькотів їй щось у геніталії.

Смакота запитала:

— Що? — Вона бажала відповідей, але час у них обмежений і вона не хотіла, щоб він зупинявся.

Хтось постукав у двері. Язик Джентрі припинив бігати між її ніг.

Зовні голос запитав:

— Смакота? — то була руденька, Джинджер Престиж. Вона запитала: — У тебе все добре? — Шепочучи близько біля дверей, вона запитала: — Ти ж там не дитину народжуєш, правда?

Джентрі почав сміятися. Ротом, який прикривало тіло Смакоти, він сміхом вдихав у неї повітря. Від цього потім піхва пердітиме. Смакота стиснула руку в кулак і гупнула його по голові кісточками, щоб припинив. Довгоносій рудій вона відповіла різко. Смакота просичала:

— Не будь расисткою.

Це було найгірше звинувачення, яке тільки можна було висловити в Гомії. У цій ситуації воно не зовсім мало сенс, але свою справу зробило.

Голос відповів:

— Перепрошую, — кроки, здавалося, поспішили геть.

З головою, яка досі щосили натягувала її мокру сукню, Джентрі сказав:

— Джарвіс не такий.

Той перекачаний зожник, що так показово розштовхував її чоловікові ноги і принижував його як відвертого пітуха тут, перед усіма, за словами Джентрі, цей братан гетеросексуальний. Він емігрував окремо від своєї білої дружини й останні сім місяців намагався знайти її. Наразі вони з Джентрі одружилися, щоб слугувати одне одному прикриттям. То була дуже складна ситуація, щоб пояснювати її з обличчям у неї в пизді, але він говорив щиро. Усе те шоу з сексуальним приниженням Джентрі було лише спектаклем. Іншим разом вони звинуватять