Виправний день - Чак Паланік

Колись, у Колишні часи, пальці Волтера сповільнилися, ніби йдучи назирці за Талботовим голосом. Волтерове письмо — тінь розмови старого. Він викладав ідею тлінних грошей і як це створить жорстокий клімат доходів і витрат. Такі гроші будуть матеріалом, а не надбанням, вони більше не триматимуть людські час і енергію в замкнених сховищах.

Справа йшла повільно. Чи то від утрати крові, чи то від віку, старий верз нісенітниці:

Принцип фатальних маргіналів стверджує, що суспільство працює проти благ для окремих індивідів так давно, що ці особи ніколи йому не довірятимуть.

Вони продовжать позиціонувати себе проти суспільства, незалежно від його цілей, навіть якщо ті цілі, зрештою, спрацюють в інтересах самих маргіналів.

Талбот хапнув повітря, прокидаючись. Голова звисла на кощавій шиї, а засохла кров запеклась у зморшках, тих борознах упоперек чола, і «воронячих лапках», що розповзалися з куточків очей.

З червоними лусочками на плечах він диктував:

Люди звеличують красу або геніальність, але не тоді, коли вони поєднані в одній особі. Обидві ці якості в одному індивіді вважаються нерівністю, яку ніхто не толерує. Коли таке трапляється, якийсь один із цих дарів повинен бути знищений.

Волтер перевіряв Список щогодини. Імена з’являлись і зникали, й ті, що залишалися, збирали приголомшливу кількість голосів. Особливо політики. Талбот клював носом, голова завалювалася набік, і тоді Волтер перемикався на вікно з веб-сайтом Списку. Фиркаючи, його новий батя смикався, прокидаючись, і проголошував:

Наркотики популярні, бо вони дають тому, хто їх вживає, вікно божевілля, чи хворобу, якій можна розписати графік. На відміну від захворювання, наркотики можуть синхронізувати інфекцію, психічний розлад і одужання групи людей.

Завершивши свою заяву, старий завалився у черговий слинявий ступор.

Щодо Списку, то Волтер не уявляв, для чого він потрібен. Він складався лише з імен і чисел, імен і чисел. Згідно з Талботовими інструкціями, якщо хтось виставляє ім’я, а воно не набирає як мінімум трьох тисяч голосів, протягом тижня Волтер мусить його видалити. Судячи з того, як кількість, здавалося, подвоювалася щодня, а тоді подвоювалася ще раз, інформація про сайт передавалася з уст в уста.

Імпульсивно Волтер увів ім’я свого найненависнішого професора. Той мужик завалив його за те, що Волтер не приймав кожну лекцію як проповідь. Волтер набрав ім’я доктора Еммета Бролі й ударив по клавіші «Ентер», щоб унести його. Список автоматично прокрутився в місце, де ім’я розмістилося за алфавітом, затиснуте між якимсь сенатором штату і диктором новин по кабельному.

Поки він дивився, біля імені Бролі з’явився один голос. Двійка замінила одиницю. Трійка замінила двійку.

Жодні батьки ніколи б не назвали свою дитину Смакота Бастилія. Таке ім’я вона вибрала для своїх імміграційних паперів. Нова країна, нове ім’я. Після Виправного дня всі емігранти користалися нагодою отримати свіжий старт. Аристиди й Аристотелі. Баккари і Борегари. І Смакота, якій, безумовно, не варто було вдягати масляно-жовтий креповий муслін, особливо якщо вона підозрювала, що дощитиме і без жакета чи накидки сукня в обтяжку прилипне до тіла. Жоден ліфчик не міг покращити карколомні вигини її тіла, тож вона обійшлася без нього. На половині дороги від місця, де вона припаркувалася, розверзлися хмари, кожна крапля примальовувала бліду тканину до неї, доки сукня не приховувала її кавову шкіру не краще за шар розтопленого масла.

Очі кожної лесбійки позирали на неї. На випнуті груди, що, здавалося, випадають вгору, вгору і вперед від грудної клітки Смакоти Бастилії. Соски, дві явні фіолетові мішені під її облягаючим корсажем. Незнайомі жінки поглядами ґвалтували пружні м’язи її смаглявих стегон, апетитну розколину повних сідниць, які так чітко окреслювалися через просяклу дощем сукню.

Нехай витріщаються, сказала вона собі. Їхні погляди не дозволяли їй роззирнутися у ресторані. Якщо б вона зустрілася з їхніми масними поглядами, то не змогла б приховати своє роздратування і лють.

Вона сиділа, по суті гола, мляво колупаючись у своєму салаті. Не зводила очей з єдиних найближчих предметів: її бокала піно-нуар, хлібної тарілки, рожевої троянди в центрі столу. Відключилася від галасливої їдальні, повної геїв і лесбійок. От лише тут вони не геї та лесбійки. За повної відсутності гетеросексуалів люди за столами стали просто чоловіками та жінками. Жінками і чоловіками.

Щоб точно уникнути стількох поглядів, вона зосередилася на своїй супутниці. Навпроти сиділа жінка, що хизувалася своїм диким полум’ям рудого волосся. Ім’я, що вона собі вибрала після переселення, звучало як Джинджер Престиж, і це було останнє із багатьох побачень наосліп, організованих для Смакоти жінками з аерокосмічної корпорації. Жодна зі співробітниць, здавалося, не могла толерувати неодружену жінку у своїх лавах, тож вони постійно підкидали Смакоті самотніх жінок на ім’я Чашечка чи Пошаноба. Смакота підозрювала, що самотня дівка — це загроза попарованому одомашненому світові товариства жінок середнього віку.

Рудоволоса підняла довгі пальці й побавилася звислим кучериком біля обличчя. Вона зустрілася зі Смакотою поглядом і запитала:

— То ти аерокосмічна інженерка?

Смакота сьорбнула вина. Скромно кивнула.

Ця жінка, Джинджер, отупіло дивилася на прозору сукню Смакоти, яка туго натягнулася, підкреслюючи тонку талію. Її блакитні очі світилися захопленням, коли вона промовила:

— Те, що ти робиш, — такий героїзм.

Вона мала на увазі місію на Марс — високобюджетну всенародну кампанію, покликану об’єднати неоперену територію і загарбати, принаймні символічно, усю планету Марс в ім’я громади Оскара Вайлда. Смакота — одна з провідних експерток країни в ракетній техніці, мабуть, стрижень гонки нації за те, щоб відправити одностатево орієнтованих астронавтів і астронавток на червону планету.

Смакота лише раз сьорбнула вина. Щоб уникнути спокуси, вона дала знак офіціанту, щоб прибрав майже повний бокал.

Довгі пальці й повні губи Джинджер породжували фантазії. Смакота здригнулася від приємного відчуття, коли уявила веснянкувате рожеве обличчя Джинджер за роботою між своїх кокосових стегон. Блискуча аерокосмічна інженерка стрепенулась і відкинула привабливе видиво. Вона надто довго пробула сама, намагаючись залишатися вірною. Ця фантазія говорила не стільки про сексуальність Джинджер, скільки про те, як довго Смакота утримується від сексу.

Джинджер махнула офіціантові, щоб той наповнив їй бокал, зі словами:

— Я п’ю за двох, — звертаючись до Смакоти, вона запитала: — Який ти знак?

Смакота розгорнула серветку, розклала її на своїх невеликих колінах і відповіла:

— Кінець травня.

Джинджер усміхнулася.

— Близнюки.

Коли Смакота не змогла підтримати бесіду, рудоволоса запитала:

— Ну, оскільки ти гуру аерокосмонавтики, скажи, що думаєш про всю ту штуку з летючими пірамідами?

У Смакоти не було сексу п’ять місяців. Двадцять нелюдських, самотніх тижнів минуло, відколи вона потрапила в цю