Побачити Алькор - Володимир Львович Єшкілєв
За двадцять хвилин після захоплення Олега Марковича ще одна група ратлонівців спробувала захопити доньку директора. Дівчина якраз виходила з приміщення музикальної школи. Але в цьому випадку атаку підготували недбало, а охоронці агентства, навпаки, виявилися на висоті. Вони помітили нападників, ще коли ті вистрибували з джипів, повалили дівчину на землю і, не вагаючись, відкрили вогонь на ураження. Почалася вулична стрілянина, яка спричинила паніку серед перехожих і водіїв. На проспекті виник корок. Двох з ратлонівців зачепило кулями, інші, побачивши наближення міліцейських машин, забрали із собою поранених і втекли. З боку агентства ніхто не постраждав.
Біля будинку, де мешкала родина директора, охорона помітила підозрілі автівки. Але наблизитись до будинку ратлонівці не насмілились і лише здалеку спостерігали за прибуттям ЗМОПу і додаткових сил охорони.
Усі підрозділи агентства негайно перейшли на режим «нуль». Дружні політики зробили гучні заяви для преси. За наказом заступника міністра міліція взяла під охорону ті будинки, до яких евакуювали родини співробітників агентства. О сьомій вечора Леон Федорович повідомив директора, що високопоставлений чиновник з Адміністрації Президента зв'язався з Агамовим і від імені першої особи висловив стурбованість останніми подіями. Олігарх заявив, що жодний із його підлеглих не причетний до перестрілки, і пообіцяв подати до суду на тих журналістів і політиків, які згадували його прізвище у зв'язку з діями невідомих бандитів. Про зниклого доктора технічних наук О. М. Джаву Агамов говорити відмовився, зауваживши, що вперше про такого чує.
Ближче до ночі прийшло повідомлення, що у віденський офіс керуючої компанії, яка належала Агамову, завітала австрійська поліція і тимчасово призупинила діяльність компанії до підтвердження легального походження інвестованих у неї капіталів. Аналітики брокерських фірм розіслали прогноз, що вже наступного ранку, при відкритті Лондонської біржі, акції агробізнесу Агамова втратять до шести відсотків вартості. А в Нью-Йорку тамтешня поліція арештувала за зберігання наркотиків сина одного із заступників олігарха.
Опівночі до директора по захищеному супутниковому каналу подзвонив Костиганов і повідомив, що придбав на чорному ринку оригінал порнографічного відеозапису з участю Поліни Агамової. Пітер додав, що на записі серед іншого є групові статеві акти і що, на його думку, такий жорсткий компромат може стати реальним предметом обміну на Олега Марковича.
За годину Леон Федорович зв'язався з керівником юридичного управління холдингу «МАД Арм-Монтаж» і передав йому закодовану копію відеозапису на цифровому носії. Ще за півгодини сам Агамов подзвонив до директора й отримав від нього код доступу. До того часу в кабінеті у шефа вже зібралось усе керівництво агентства. Пальц в режимі он-лайн отримував інформацію про переміщення бойових груп «Ратлону», Кабарда моніторив ситуацію біля об'єктів агентства, а Лавр слідкував за подіями в Інтернеті.
Ще перед тим, як почалась війна, Грінченко три години провів з Мармурою. Загадковий циліндр тепер спочивав у директорському сейфі. З огляду на те, що масони не встигли передати обіцяні Мармурі гроші, шеф власноручно видав дівчині три тисячі доларів з оперативного фонду. Думки присутніх у директорському кабінеті час від часу поверталися до містичної зброї, яка опинилась у тимчасовому розпорядженні агентства. Але ніхто так і не ризикнув розпочати про неї розмову. Всі бачили, що саме існування незрозумілого артефакту напружує і дратує шефа.
О пів на третю Агамов нарешті передзвонив.
— Слава Богу, роздуплився, — прошепотів Кабарда, коли телефонний номер особистого офісу олігарха висвітився на екрані монітора.
Директор увімкнув гучномовець, підняв слухавку і привітався:
— Ще раз доброї вам ночі, Володимире Мансуровичу.
— Цей запис підроблений. Це тухта. І я доведу це, — у хриплуватому голосі Агамова присутні не почули хвилювання.
— Наші спеціалісти вже перевірили його. Він автентичній. Співчуваю.
— Засунь своє співчуття собі в зад, — злість прорвала нетривку загату удаваного спокою.
— Тоді ми розміщуємо запис в Інтернеті. Розмову закінчено.
— Почекай, нє гоні конєй. Чого ви хочете?
— Джаву в обмін на гарантії невикористання запису.
— Джаву за вкрадений Генератор і гарантії.
— Перепрошую, про який генератор йдеться?
— Не путай мене, мусор. Усе ти розумієш.
— Не розумію, вибачте.
— Тоді запитай у жидомасонів. Це ж тепер твої ближні.
— Якщо ви, Володимире Мансуровичу, наближуєте до себе чорних магів, то не думайте, що всі наслідуватимуть ваш приклад.
— От бачиш, — прохрипів олігарх. — А ліпив тут горбатого, що нічого не розумієш. І не сподівайся, що мене на понт візьмете. Баркас свого часу теж сподівався.
— На понт вас бере Ерікан. Він уже вибачив вам, що ви в нього відібрали кохану жінку? Чи вирішив помститись руками масонів?
— Що ти мелеш?
— Умови обміну залишаються без змін: Джаву за гарантії невикористання. Все. Даю вам на прийняття рішення одну годину, — директор різко вимкнув зв'язок.
Кілька хвилин усі мовчали. Потім Лавр запитав:
— Якщо не секрет, Іване Ваграновичу, звідки у вас інформації про кохання Ерікана до Поліни?
— Я старий опер і навчився сам робити висновки, — директор начепив окуляри і подивився на монітор. — Навіть якщо я помилився, ця версія змусить Агамова замислитись. Чим довше він буде думати, тим гірше для чаклуна.
Раптом ожив селекторний зв'язок. На пульті спалахнув зелений вогник диспетчерської.
— Іване Ваграновичу, у нас «чепе»! — виринув з апарата голос чергового.
— Що сталось?
— Та дівчина, яка у кімнаті відпочинку…
— Що з нею?
— Вибігла з ножем, хотіла бігти до вас, на другий поверх. Ми її зупинили. Намагалася мене вдарити, а потім порізала собі руки. Уся в крові.
— Негайно зв'язати і викликати лікаря… Грінченко, відставити! — крикнув шеф, побачивши, як зірвався Лавр. — Ти їй не допоможеш…
Але Лавр уже біг сходами на перший поверх. Там черговий і два бійці охорони намагалися зв'язати Мармуру, з горлянки якої виривалися дикі звуки. Вимазана власною кров'ю, дівчина відбивалась від них із силою дорослої людини.
— Припини… — почав Лавр, але зіткнувся поглядом з очима Мармури. В них не було нічого свідомого.
— Що за дурка? — вкушений дівчиною боєць вдарив її по голові.
— Не смій бити, — заборонив йому Лавр, ловлячи брикливі ноги Мармури. — Це маг заліз їй до мозку. Треба вколоти їй заспокійливе.
Учотирьох вони нарешті зв'язали дівчину і занесли її до кімнати відпочинку. Приступ минув раптово. Очі заплющилися, м'язи розслабились. Лікар з'явився за кілька хвилин, увів Мармурі цереброл і перев'язав порізи.
— Нічого страшного, — сказав він. — Судини не зачеплені, порізи неглибокі. А ось щодо мозкової діяльності… Треба буде пізніше ціннорізинчиком проколоти, протестувати. Я можу
