💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Щира шахрайка - Емілі Локхарт

Щира шахрайка - Емілі Локхарт

Читаємо онлайн Щира шахрайка - Емілі Локхарт
так коротко, як у мене. Трохи довший чубчик і, гадаю, трохи м’якший перехід навколо вух.

— Ні.

— Я відведу тебе завтра до свого перукаря, — тиснула Іммі. — Я пригощаю.

Джул похитала головою.

— Дозволь мені щось зробити для тебе, — попросила Іммі. — Ти на це заслуговуєш.

Наступного дня в Оук Блаффс без ваги свого волосся Джул почувалася піднесено. Було приємно, що Імоджен дбала по неї. Після стрижки вона позичила Джул блиск для губ і повела на ланч у ресторан із краєвидом на гавань. Після їжі вони зайшли до вінтажної ювелірної крамниці.

— Покажіть мені найнезвичайнішу каблучку, яка у вас є, — сказала Іммі.

Продавець заметушився й виклав на оксамитову тацю шість каблучок. Імоджен схвильовано крутила їх у руках. Вона вибрала нефритову каблучку у формі змії, заплатила за неї і вручила синю оксамитову коробку Джул.

— Вона для тебе.

Джул одразу відкрила коробку і надягла каблучку на підмізинний палець правої руки.

— Я занадто молода для одруження, — сказала вона. — Не тішся надіями.

Іммі засміялася й безтурботно відповіла:

— Я люблю тебе.

Це вперше Іммі вжила слово «любов».

* * *

Наступного дня Джул позичила в Імоджен автівку, щоб купити пропан для гриля в господарчій крамниці на іншому боці острова. Також вона купила деякі продукти. Повернувшись, вона побачила голих Імоджен і Форреста, які обвились одне навколо одного в басейні.

Джул уп’ялася в них очима, застигши у дверному отворі скляних дверей.

Їхні розваги здавалися незграбними. Довге мокре волосся Форреста було розкидане по його плечах. Його окуляри лежали на краю басейну, а без них його обличчя мало безбарвний і порожній вигляд.

Це здавалося неможливим. Джул була впевнена, що Імоджен не може кохати Форреста або жадати його по-справжньому. Він являв собою лиш ідею хлопця: був місцезаповнювачем. Хоча Форрест цього й не знав, але він був тимчасовою людиною, як уся та студентська молодь та учні мистецьких шкіл, які приїжджали на пікніки і з якими ніколи знову не зустрічалися. Форрест не чув таємниць Іммі. Він не був її улюбленцем. Джул ніколи не могла б подумати, що Імоджен зможе взяти його за обличчя і поцілувати, так спрагло й шалено, як робила це зараз. Вона дійсно не вірила, що Імоджен колись оголиться перед ним і стане аж такою вразливою.

Форрест помітив її.

Джул посунулася назад, гадаючи, що він закричить чи засоромиться, але Форрест просто сказав Іммі: «Твоя маленька подружка тут», — так, ніби говорив про дитину.

Імоджен повернула голову і гукнула: «Бувай, Джул. Зустрінемося пізніше».

Джул розвернулася й побігла нагору.

За кілька годин Джул спустилася вниз. Вона почула звуки подкасту на кухні, що було звичною справою для Імоджен, коли та готувала їжу. Зайшовши до кухні, вона застала Іммі за нарізанням цукіні для гриля.

— Допомога потрібна? — запитала Джул. Вона почувалася напрочуд незручно. Той факт, що вона стала свідком інтимної сцени, був нестерпним. Він може все зруйнувати.

— Пробач за порно-виставу, — легко промовила Імоджен. — Не поріжеш червону цибулю?

Джул узяла з миски голівку цибулі.

— Коли я вперше в’їхала до своєї квартири в Лондоні, — вела далі Імоджен, — у мене було дві подруги з моєї програми. Вони були парою. Вони щойно вирвалися, розумієш, подалі від своїх родин, і протягом серпня жили в мене. Одного разу я натрапила на них просто тоді, коли вони робили це на підлозі на кухні, повністю голі й кричали. Певно, я зайшла тієї самої чортової головної миті, якщо ти розумієш, про що я. Я подумала: «Господи, і як ми тепер зможемо дивитись одна одній в лице?» Типу як ми зможемо потім усі разом ходити до пабу і вечеряти? Це здавалося неможливим, і в мене з’явилося таке відчуття, що, мабуть, я втратила двох чудових подруг, просто невчасно повернувшись додому. Утім, одна з них сказала, типу: «О, пробач за порно-виставу», — і ми всі вибухнули сміхом, і це дійсно було добре. Тому я вирішила, що говоритиму так, якщо колись опинюсь у подібній ситуації.

— Маєш квартиру в Лондоні? — запитала Джул, не відриваючи погляду від цибулі, яку чистила.

— Це була інвестиція, — відповіла Іммі. — І типу примха. Я була в Англії за літньою програмою. Мій фінансовий консультант порадив мені вкласти деяку суму в нерухомість, а я закохалась у місто. Ця квартира стала першим місцем, на яке я задивилася, купила за імпульсом у абсолютно не тій країні, але не жалкую. Вона розташована в дуже привабливому районі: Сент-Джонс-Вуді, — Іммі вимовила це із британським акцентом. — Ми прегарно розважилися з друзями, умебльовуючи її. Ми гуляли містом і робили усілякі туристичні речі. Лондонський Тауер, зміна караулу, музей воскових фігур. Ми жили на дієтичному печиві. Це було до того, як я навчилася готувати. Можеш позичати ту квартиру в будь-який час. Я більше не користуюся нею.

— Ми мусимо поїхати туди разом, — сказала Джул.

— О, тобі сподобається. Ключі ось тут. Можемо вирушити завтра, — відповіла Іммі й поплескала сумку, що лежала на кухонному столі. — А може, і треба поїхати. Можеш уявити? Тільки ми вдвох у Лондоні?

* * *

Іммі обожнювала запальних людей. Вона хотіла, щоб їм подобалася музика, яку вона любила, квіти, які вона дарувала, книжки, якими вона захоплювалася. Вона хотіла, щоб їм не було байдуже до запаху нових спецій та смаку нового ґатунку солі. Вона не проти розбіжностей, але ненавиділа людей апатичних та нерішучих.

Джул прочитала дві книги про сиріт, які Іммі поклала на нічний столик, і геть усе, що Іммі приносила їй. Вона запам’ятовувала винні та сирні етикетки, уривки з романів, рецепти. Вона була милою з Форрестом. Відчайдушною, але готовою догодити, феміністкою, але жіночною, сповненою гніву, але приязною, чітко виражала свої думки, але не занадто самовпевнено.

Вона зрозуміла, що шліфування її особистості задля задоволення Імоджен — це, власне, як біг. Ви просто долаєте милю за милею. Врешті-решт ви розвиваєте витривалість. Одного дня ви усвідомлюєте, що вам подобається це робити.

Після п’яти днів перебування Джул у будинку на Віньярді на під’їзній доріжці з’явилася Брук Леннон. Джул відчинила двері.

Брук увійшла й кинула свій багаж на диван. Її блакитна фланелева сорочка була старою і поношеною, а блискуче світле волосся — зібране на маківці.

— Іммі, ти ще жива, відьмо, — промовила Брук, щойно Іммі з’явилась у вітальні. — Усі у Вассарі вважали тебе мертвою. Ніхто мені не повірив, коли я сказала, що минулого тижня ти надіслала мені повідомлення. — Вона обернулася, щоб подивитися на Форреста. — Це що, хлопець? Хто…? —

Відгуки про книгу Щира шахрайка - Емілі Локхарт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: